Слідами батьків: історія сімʼї рятувальників з Яремчанщини

Василь Кіф’як — начальник караулу 9-ї Державної пожежно-рятувальної частини міста Яремче.

За роки служби зарекомендував себе як справжній професіонал, готовий до будь-яких викликів.

«Найскладніше — це дивитися в очі рідним загиблих, особливо, коли серед них є діти», — зізнається капітан служби цивільного захисту. Трагічні події залишають свій слід у серці, але рятувальники завжди готові надавати допомогу, незалежно від складності ситуації.

За роки роботи Василь Кіф’як пережив багато різних моментів, але один випадок залишився у його пам’яті назавжди. Під час прийому чергування він жартома зізнався колегам, що за весь час своєї служби жодного разу не бачив пожежного потягу в дії. Доля, як завжди, виявилася непередбачуваною: лише він заступив на чергування, як надійшло повідомлення про дві масштабні пожежі одночасно. Полум’я швидко поширювалося, загрожуючи важливим об’єктам інфраструктури.

Ця ситуація була критичною, і саме пожежний потяг, про який Василь згадував, допоміг впоратися з вогнем і уникнути катастрофи.

«Цей випадок став для мене уроком, що в нашій роботі завжди потрібно бути готовим до неочікуваного. Кожен рятувальний засіб, навіть той, який ти ще не бачив у дії, може стати вирішальним у найважливіший момент», — згадує Василь.
Важливою підтримкою для нього є його дружина Надія, яка працює диспетчером у тій же пожежно-рятувальній частині. Вона, як ніхто інший, розуміє всі ризики, пов’язані з роботою рятувальника, і завжди підтримує Василя у найважчі моменти.

Їхні діти також переймають приклад батьків: донька Марія цьогоріч вступила до Івано-Франківського ліцею безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання МВС України, а молодший син Андрій, спостерігаючи за батьком, теж мріє стати рятувальником.

Василь Кіф’як ніколи не сумнівався у своєму виборі стати рятувальником. Для нього це не просто професія, а спосіб життя, який вимагає незламної волі та готовності прийти на допомогу у найскладніші моменти.