ТЦК: пекельна робота чи «тепле» місце
18 Жовтня, 12:45
Поділитись статтею
Наталя Деркевич
В Україні триває війна і мобілізація. Періодично в соціальних мережах з’являється інформація та відео про конфлікти між групами оповіщення ТЦК (територіальний центр комплектування) та цивільними людьми.
Інколи представники ТЦК застосовують силу, аби посадити чоловіка у свою машину, а деколи люди нападають на військових з кулаками чи зброєю. Здається, що суспільство просякнуте ненавистю до ТЦК. Тож чи може ТЦК працювати без скандалів і що думають військові про них?
Напади на ТЦК
18 травня набув чинності новий закон про мобілізацію. Влада заявляла, що цей документ мав би розв’язати проблеми з поповненням українського війська. Однак нерозв’язаних проблем залишається чимало, що утворює стіну непорозуміння між територіальними центрами комплектування і суспільством.
Через страх бути мобілізованим чоловіки сидять вдома. Народний депутат Дмитро Наталуха заявляє, що близько 800 тисяч військовозобов’язаних чоловіків «пішли в підпілля», щоб уникнути мобілізації.
У медіа час від часу з’являються повідомлення про скандали між працівниками ТЦК і громадянами на вулицях міст і сіл. Нещодавно під Івано-Франківськом у Крихівцях місцеві «відбили» в ТЦК військовозобов’язаних, яких везли для проход- ження військово-лікарської комісії (ВЛК). Родичі одного з чоловіків, присутніх у мікроавтобусі, «підрізали» авто і спричинили аварію.
Після того, як мікроавтобус зупинився, його заблокував натовп місцевих жителів. Люди вимагали відпустити затриманих працівниками ТЦК чоловіків та добилися свого. Івано-Франківський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки після цього нагадав, що за перешкоджання проведення заходів з мобілізації передбачена кримінальна відповідальність.
А перед цим у Ворохті між місцевими жителями і ТЦК сталася сутичка через блокпост на в’їзді до селища. Люди перекрили дорогу через невдоволення роботою місцевого ТЦК. Місцеві жителі, які живуть коштом туризму, обурювалися, що через дії ТЦК відпочивальники припинили їздити до Ворохти. Мовляв, біля курорту «Буковель» працівники ТЦК на туристів «не полюють». До того ж, працівник ТЦК нібито вдарив жінку. Одразу після цього люди потрощили його авто і напали на нього.
Поліція відкрила два кримінальні провадження через цей конфлікт — за фактом хуліганства та перешкоджання законній діяльності Збройних сил України. Водночас в Івано-Франківському обласному ТЦК та СП повідомили, що прибрали блокпост, але запевнили, що їхні працівники будуть і надалі перевіряти документи у тих, хто прибуває до селища.
Нещодавно на Волині чоловік з рушниці відкрив вогонь по військових, які були на посту в ТЦК. Нападник втік, а військовослужбовця госпіталізували з пораненням. Після цього працівникам ТЦК дозволили стріляти на ураження, якщо є загроза життю.
«Силова мобілізація» та хабарі
До цього додаються також і корупційні скандали. Коли працівників ТЦК чи їхніх керівників затримують на хабарях, а при обшуках вилучають сотні чи навіть мільйони тисяч доларів.
Зокрема, нещодавно на хабарях викрили заступника керівника Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та двох службовців районних ТЦК.
Кожен з них налагодив свою корупційну схему допомоги чоловікам, які хотіли отримати електронний код для ідентифікації в системі «Оберіг», оновити дані, відтермінувати чи уникнути військової служби. Суми неправомірної вигоди коливалися від 2 000 гривень до 1 000 доларів. Все залежало від «складності питання». Найменшу суму брали за непритягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Торік у серпні Президент Володимир Зеленський зробив гучну заяву про звільнення всіх керівників обласних ТЦК. Адже тоді було понад 100 кримінальних проваджень щодо посадовців «військкоматів» і понад 30 підозр.
«Керувати цією системою мають люди, які точно знають, що таке війна та чому цинізм і хабарництво під час війни — це державна зрада», — наголосив Президент.
Нещодавно стало відомо, що починаючи з 24 лютого 2022 року працівники Державного бюро розслідувань вели 408 кримінальних проваджень, повʼязаних з роботою ТЦК.
«Вже доведені судом суми одержаної неправjмірної вигоди під час махінацій у ТЦК становлять 114 мільйонів гривень.Також суди арештували майно фігурантів на суму 264 мільйони гривень», — йдеться у повідомленні.
Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки через численні скандали розглядає можливість передачі функцій ТЦК до цивільних органів.
Дороги назад немає
Івано-Франківська адвокатка Оксана Соболик стверджує, що якщо чоловік уже потрапив у ТЦК, то «вибратися» звідти практично неможливо. Каже, у неї досі перед очима випадок, який стався у червні цього року. Чоловік з дружиною та двома дітьми приїхали з Києва до Яремча, щоб відсвяткувати 20-ту річницю весілля та день народження. У нього було бронювання від мобілізації і він їхав екскурсійним автобусом на Говерлу. Однак у Ворохті на блокпості автобус зупинили для перевірки документів.
«Подивившись, що чоловік є офіцером запасу, працівники ТЦК витягнули його з автобуса на очах у дружини і дітей, порвали бронь, а паспорт зник у їхніх руках. Потім заявили, що він не мав паспорта і тому його затримали. У Верховинському ТЦК чоловіка тримали з 19 по 21 червня, забравши телефон. Заступник начальника Верховинського ТЦК казав, що він усе робить правильно, адвокати йому ніхто і я заважаю працювати. Мовляв, для нього єдиний документ і закон — це указ Президента про мобілізацію», — розповідає Оксана Соболик.
Також вона згадує випадок: чоловіка з інвалідністю забрали в ТЦК, коли він йшов за ліками і водою в аптеку у своєму будинку. Родичі принесли документи, які підтверджують, що він має інвалідність з 2013 року, а в ТЦК сказали, що вони старі і має бути довідка з 2024 року.
Ще, каже, в липні був клієнт, який приїхав до Івано-Франківська на роботу. На Пасічній зайшов купити каву і поки розраховувався, то в нього вкрали телефон. Чоловік викликав поліцію, а вона відвезла його в ТЦК, що на вул. Галицькій. Він відмовився підписувати документи, тому у спеку провів 42 години в закритому приміщенні без вікон. У кімнаті був тільки дерев’яний стілець. За цей час його лише раз водили в туалет і дали попити води з пластикового стаканчика.
«Гребуть» усіх, хто не врятувався чи не може втекти. От чоловік іде з дому на роботу і немає жодної надії, що повернеться. У нас не діють закони. Поліція не втручається, бо її залякали. Все зводиться до того, що в нас війна і треба поповнювати мобілізаційний запас», — зазначає адвоката.
До того ж, каже, деколи в нашу область викликають ТЦК з Києва. Тоді мобілізація стає ще жорсткішою. Мовляв, коли на блокпостах стоять місцеві працівники ТЦК, то інколи не зупиняють дорогі машини.
Справа не в ТЦК
Віталій Перевізник — громадський діяч, у цивільному житті був викладачем, головою громадської ради при Івано-Франківській ОДА. Втім, на третій день повномасштабної війни приєднався до ЗСУ і сьогодні він військовослужбовець роти охорони Івано-Франківського обласного ТЦК.
Перевізник розповідає, що опір агресору чинить система ТЦК як логістичні центри, у яких працює багато людей, що бачили фронт не по телевізору, а на власні очі. Однак часто ті, кого ще вчора називали героями, тепер несуть службу в ТЦК за станом здоров’я після поранень. Відтак, пройшовши пекло війни, втрачаючи своїх друзів на передовій, вони для багатьох людей стали «ворогами».
За його словами, нині в суспільстві масово толеруються так звані ухилянти. Таких людей агресор використовує задля дискредитації українських військових. Мовляв, суспільство біля телевізора ллє гіркі сльози, коли показують гарну рекламу ЗСУ. А коли треба щось зробити, то починається «україн- ська народна забава — сховайся від ТЦК». Для цього створюють різні чати в «Телеграм» і «Вайбері», де повідомляють про переміщення працівників ТЦК.
«Наші люди не хочуть іти, а москалі використовують їх як корисних ідіотів. Вони гарно підігрівають настрої і поганим стає той, хто кличе тебе в армію, а не той, хто на тебе напав. Якщо ви боїтеся йти в армію, то це не привід для дискредитації ТЦК. Одні не хочуть іти, бо ТЦК поганий, а інші кажуть: замініть наших рідних. Якщо люди не хочуть виконувати закон, то держава застосовує примус. Людина, яка боїться йти служити, не повинна бути героєм-ухилянтом», — переконаний військовослужбовець.
Віталій Перевізник зауважує, що людина, яка не хоче воювати, мусить себе якось виправдати. Відтак, щоб вона не була винна, то робить винним у цьому ТЦК. Адже тим, хто думає тільки про себе, буде все одно, навіть якщо ТЦК матиме іншу назву. Якщо так стається, що хтось з працівників ТЦК перевищив свої повноваження, то цим займаються відповідні органи і притягують їх до відповідальності.
«Спочатку казали, що там працюють люди, які не були на війні. Тепер, коли в ТЦК 80% тих, які воювали, то кажуть, щоби йшли знову на передову. Для декого зараз війни нібито не існує… Гучні гулянки, презирство до людей у формі, за рахунок котрих вони мають можливість вести бізнес, жити повноцінним життям… Але кожен повинен розуміти: ми мусимо перемогти у цій війні, аби у жоден дім, сім’ю не прийшла Буча чи Ірпінь зі страшними, усім відомими наслідками», —наголошує Віталій Перевізник.
Також він додає, що багато хто виправдовує свою позицію начебто не такою владою і небажанням воювати за неї. Однак зараз головне — зберегти незалежність.
«Ти воюй за себе, за свою родину, за рідну країну. Потім будуть вибори і вибереш іншу владу. Але хороший народ не може обрати погану владу. Бо який народ, така і влада», — резюмує Перевізник.
Після фронту — в ТЦК
Юрій на позивний «Завгосп» нині проходить службу в ТЦК. Ще на початку повномасштабної війни йому дали повістку на вулиці і він опинився у 33-й ОМБр (окремій механізованій бригаді). Там Юрій прослужив вісім місяців, отримав дві важкі контузії й згодом звільнився з ЗСУ. Але вдома довго не міг всидіти. Каже, тягне назад. Тому знову заніс свої документи в ТЦК. Хотів потрапити в Нацгвардію, але через отримані травми його туди не взяли, а направили проходити службу в ТЦК.
Він розповідає, що робота в ТЦК важка через мобілізаційні заходи. Але це входить до їхніх обов’язків і якщо не вони будуть давати повістки, то все одно прийде хтось інший це робити. Каже, інколи люди закидають, що працівники ТЦК купили собі тут місця та посвідчення УБД (учасника бойових дій). Однак це все зароблене власним потом і кров’ю.
«Кажуть, що ми чорти, гниди, відправляємо людей на м’ясо. Як реагувати на таке? Це принизливо. Ми не хочемо давати повістки, але комусь треба міняти хлопців на позиціях. Хтось сидить там від початку війни, бо ротацій майже немає. Ми не «тилові криси», як деколи кажуть. Ми би повернулися з радістю назад, але ніхто не бере», — пояснює військовослужбовець ТЦК.
Також «Завгосп» наголошує, що не всіх «пакують в бусики» чи запихають силою в машину. Здебільшого люди самі добровільно сідають і їдуть в ТЦК. А хто не хоче, то починає провокувати конфлікт. Юрій зазначає, що тут працюють військові, які отримали поранення, контузії та є обмежено придатними. Тож, буває, важко стриматись, коли тобі плюють в обличчя.
«Якийсь скандальний випадок в Одеській області чи у нас швидко розноситься мережею, всі поширюють і змішують з болотом ТЦК. А коли вручення повістки проходить нормально, то ніхто про це не згадує», — додає Юрій.
Військовий каже, що носить форму і гордиться тим, що воював і сьогодні працює в ТЦК. Якщо відправлять знову на передову, — піде. Але не розуміє, чому, якщо він був в ЗСУ, то інший здоровий чоловік не має там бути і ще й утікає від ТЦК.
Пекельна робота
За словами військового Артема Вакалюка, працівники ТЦК — це його побратими. Втім, їхній роботі він зовсім не заздрить.
«Це пекельна праця, коли тобі плюють в обличчя і ненавидять. Всі закидають, що в ТЦК «пакують». А чого мене і мого брата «не пакували»? Може, варто почати з себе? Я не кажу, що в ТЦК все ідеально. Але почніть з себе, прийдіть самі до них», — міркує Вакалюк.
Він розповідає, що зміни в роботі у ТЦК він почав відчувати після літа 2023 року. Раніше, коли приїжджав у відпустку і йшов до ТЦК відмітитись, то було таке ставлення, наче щось винен їм. А коли там почали працювати військові, які отримали поранення, то все змінилось. Каже, відчув, що йому надають сервіс — документи швидко оформлювали, бо усвідомлювали, що приїхав у відпустку і хоче відпочити.
«Я розумію, що процес пішов, але людям це пояснити неможливо. Вони й не хочуть цього чути», — зітхає військовий.
Треба діяти жорсткіше
На думку командира підрозділу ЗСУ Назарія Кішака, ТЦК не має бігати за чоловіками. Однак справжній чоловік має прийти сам до них, усвідомлюючи, що свою землю треба захищати. Якщо кожен буде ховатись за спідницею мами, жінки
чи сестри, то так війну не виграємо. Та й людина має свій ресурс, тому треба обов’язково міняти тих, хто на фронті. Військові також хочуть до своєї сім’ї, аби морально відпочити і психологічно відновитися.
«На місці держави я би повністю обмежив чоловіків-ухилянтів у всьому. Заблокував рахунки, а блокпости так би посилив, щоб ні один чоловік повз не проїхав.
Ми можемо багато говорити про ТЦК, про закони, але захист своєї рідної землі ніхто не відміняв. Якщо кожен юрист буде мудрувати, як допомогти ухилянту, не задонативши нічого за три роки, то ми також так війну не виграємо. Звичайно, що будемо всіх лапати, «крутити» і відправляти в ТЦК, бо хлопців потрібно міняти. Щоб перемогти, треба щось робити, а не просто кричати у «Фейсбуці» про зраду», — переконаний Назарій Кішак.
Він розповідає, що тепер є дуже багато «недочо-ловіків», які замість того, щоб служити, починають іти кудись вчитися й вигадувати якісь схеми. Разом з тим є й такі, які не пішли воювати, але роблять дуже багато для ЗСУ в тилу. Наприклад, забезпечують підрозділи усім необхідним. Тож потрібно кардинальніше і жорсткіше діяти, щоб чоловіки усвідомили, що вони є захисниками.
«Я хочу, аби кожен чоловік зрозумів, що війна — це не сидіти в окопі й стріляти з кулемета чи снайперської гвинтівки. Це забезпечення, логістика, тилові підрозділи, розвідка, радіозв’язок, інженерні війська… Для того, щоб давати оцінку ЗСУ, треба там побувати. Тому закликаю чоловіків узяти себе в руки і стати на захист рідної землі, бо ми обов’язково переможемо. Інакше після закінчення війни треба буде до кінця життя вважати себе сцикуном», — додає Кішак.
Поділитись статтею
