«ТОБІ, УКРАЇНО, ТАЛАНТ СВІЙ НЕСУ!»
21 Жовтня, 12:19
Поділитись статтею
Почесна амбасадорка Івано-Франківська, амбасадорка української культури і мистецтва, диригентка, співачка, просвітянка і волонтерка, культурна і громадська діячка, заслужена діячка естрадного мистецтва України —
її велика любов до рідної країни та її культури гуртує українців у різних куточках світу. Тож і не дивно, що свій ювілей Леся Королик-Бойко відзначила особливою творчою імпрезою спочатку в рідному Франківську, а потім — і у столиці.
Ваша творча імпреза зібрала багатьох знаних культурних і громадських діячів, друзів та шанувальників…
Так, 4 серпня я відзначала свій ювілей — 55 років. І вирішила зробити невеличкий підсумок, або швидше подякувати всім, з ким живу, творю, працюю. Творча імпреза, яка відбулася як у Франківську, так і в Києві, — це передовсім вдячність Богові, за все, що маю, моїй родині — мамі, татові, чоловіку, дитині і, відповідно, вчителям, викладачам, колегам, однодумцям, друзям, шанувальникам. Словом, усім тим, з ким іду по життю вже 55 років.
Як зустрічали вас у Франківську?
Творча імпреза відбувалася в обласній філармонії імені Іри Маланюк, куди я запросила всіх бажаючих. Були присутні мої рідні, друзі, шанувальники, культурні і громадські діячі, а також мої викладачі та наставники, серед яких викладач-методист Івано-Франківського фахового музичного коледжу імені Дениса Січинського Тетяна Казарцева, викладачі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де я навчалася, Галина Стасько, Ганна Карась, Марія Ортинська, голова — Ігор Роп’яник і члени «Мистецького братства», друзі, колеги, шанувальники. Прийшла привітати мене і голова Івано-Франківського міського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Марія Гуцол та її заступник Іван Гаврилович, представники влади. Міський голова Руслан Марцінків вручив мені посвідчення та значок «Почесний амбасадор Івано-Франківська», що теж було особливо приємно, а народна депутатка України Оксана Савчук — відзнаку «Славетні галичани».
Ви ж не тільки приймали вітання, але й тішили гостей своїм співом?
Так, уся творча імпреза була спрямована на те, щоб через призму моїх улюблених пісень презентувати весь мій життєвий шлях — від народження й дотепер, і цим самим порадувати усіх, хто прийшов мене привітати та розділити зі мною радість цього дня, своїм співом.
А як щодо столиці — як відбувалася творча імпреза там?
У Києві також прийшла мене привітати творча інтелігенція міста: відомі митці, співаки та громадські діячі. Імпреза відбувалася в Будинку вчених НАН України і без почесних відзнак теж не обійшлося. Я отримала два ордени — «Жінка. Мир. Безпека» від Національної ради жінок України та «Велика Зірка — Юрій Переможець» від Чорноморського козацького війська.
Що всі ці відзнаки значать для вас?
Я живу і працюю не заради орденів та відзнак, але те, що так високо оцінено мою працю, звісно, приємно. Взагалі-то тепер, у часі війни, побутує думка, що ми не повинні співати, танцювати, мовляв, не до святкувань, але мені захотілось зробити собі таку творчу «віддушину».
Адже від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ми з чоловіком постійно залучені
в різних громадських і культурних проєктах, які спрямовані на підтримку наших захисників, потребуючих осіб в Україні та на підтримку країни загалом. Але ж у такому ритмі людина виснажується. І, щоб перезавантажитися морально й далі працювати на перемогу, я влаштувала собі свято для душі!
Тож що далі? На що надихнулися?
На початку жовтня на запрошення голови Культурно-просвітницького товариства «Кобзар» Славка Бурди їду до Хорватії у Загреб, де відбудеться святкування «Днів української культури». А ще хочу подивитися, як там росте моя верба, яку я посадила торік у межах Міжнародної акції «Тарасова верба». Наприкінці жовтня плануємо з чоловіком поїхати до Швейцарії і там посадити пагінець Тарасової верби. До кінця року разом із професор- кою і науковицею з Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ганною Василівною Карась мали б завершити книгу про мій життєвий шлях, яка є її упорядником. Далі — чекає різдвяний мистецький фестиваль-конкурс, де будемо збирати кошти для потреб наших ЗСУ. Сло-вом, планів багато, це був лише такий невеличкий тайм-аут, тому що всі свої зусилля я концентрую на підтримку України, і нехай це тільки маленька крапля в морі, але вона значуща для нашої перемоги!
Все буде Україна, а значить — і ми!
Поділитись статтею