Мед Атлант

Ще за рецептом бабусі: квіткові короваї випікає Ксенія Данилюк з Солотвинської громади

Ксенія Данилюк з села Богрівка, що в Солотвинській громаді, за фахом є вчителем, працює директором Яблунського ліцею, а поза роботою вже понад 30 років випікає обрядовий хліб. За ці роки неможливо злічити їхню кількість, адже вироби майстрині не лише побували в різних країнах, а й за океаном.

Мистецтво випічки майстриня успадкувала від своєї бабусі Парасковії Красілич.

«В крихітках хліба-зерна життя, щастя людського цвіт…Благородні ті руки, які печуть хліб. І відразу згадую бабусю. Памʼятаю ще змалку, як вона пекла хліб на весілля. Це було так загадково і незвично. Здавалося, ніби бабуся чаклувала над тим тістом. Вона обожнювала квіти, ними було засаджене все її подвірʼя. Але мене більше зачаровували ті квіти, які були у неї на хлібах. З цікавістю, ще дитиною, спостерігала, як бабуся виробляла з прісного тіста пелюстки, листочки, різні квіти. З якою любовʼю вона це робила!..» — пригадує майстриня.

Бабуся пекла хліб майже до останніх днів свого життя. Проте, вже на старості літ їй було важко і Ксенія, як найстарша онука, завжди допомагала. Вона пригадує, яка загадкова аура була в тій хаті, коли випікався хліб: тісто росло у дерев’яній діжі, наповнювало кімнату особливим запахом та духом. З тіста від коровая завжди мали ще спектися гусочки для дітей. Коли хліб випікався в печі, запах проникав на всю околицю.

«Поступово я переймала від бабусі всі навички й вже з 20 років почала пекти хліб сама. Рецепт не змінювала, тільки з роками оновлювала техніку оздоблення. Як і бабуся, роботу завжди починаю з молитви й так як і вона на замішеному тісті пальцями ставлю знак хреста» — каже майстриня.

Печеться хліб з домашніх продуктів. Господиня замішує його на світанку в діжі перед тим, як іде на роботу. Протягом дня хтось з рідних обов’язково заправляє його, щоб тісто не «втекло» з діжі.

Випікаються хліби в печі. У випадках, коли хліба є вкрай багато, допомагає духовка.

«Перед тим, як пекти хліб, треба налаштуватися на позитив. Друге — це звичайно молитва, яку промовляю, як тільки починаю замішувати тісто. В житті в мене не було такого, щоб хліб не вдався. Пропорція всіх інгредієнтів вже якось на підсвідомому рівні, автоматично… — усміхається Ксенія Данилюк.

Спочатку у 200 грамах води господиня розводить 100 грамів дріжджів, додає до них дрібку цукру. Поки дріжджі підходять, виливає в діжу 2 літри кип’яченого молока і в ще гаряче – додає 1 літр води, по 2 жменьки солі і цукру, 2-3 кг просіяного борошна, щоб зробити густу «опару».Коли рідке тісто трохи остигає — додає розведені у воді дріжджі,10-15 яєць, збитих з 1 кг цукру, 300 грамів домашнього майонезу, 10 грамів ванільного цукру, підсипає ще трохи борошна,  перемішує, додаючи перетертого з борошном 400 грам маргарину або масла. Тільки після цього розпочинає замішувати тісто, в яке поступово додає борошна. Міситься тісто доволі довго — до години часу, має відставати від рук, але важливо також під час замісу не перебільшити з борошном та цукром, щоб тісто не було «забитим». Протягом 5-6 годин тісто підходить, після чого його можна розкладати по формах, змащених нерозтопленим смальцем. Дуже велике значення має те, скільки тіста накладати у форму. Тісто дріжджове, тому у форму потрібно класти тільки його третю частинку. Хліб підходить у формах біля 2 годин. Випікається в печі 1 годину. Коли виймається з печі, змащується холодною водою та накривається чистим рушничком.

Перед нанесенням оздоби, хліб змащується зверху медом та посипається кокосовою стружкою. Це надає йому особливого смаку.

Якщо коровай на декілька ярусів, то він скріплюється тільки після того, як застигне. Загалом вони бувають на один або декілька ярусів. Кожен обирає такий, який йому до вподоби. Жодного сенсового значення це не несе.

Ксенія каже, що пекти хліб важче, ніж робити декор. На випікання йде цілий день, щоб добре випекти хліб, потрібно вміти правильно напалити піч, знати, скільки дров накласти, а потім «випустити» жар, щоб хліб не пригорів. Коли ти вільно тримаєш руку в печі і рахуєш до 11-ти, – коровай, колачі можна ставити в піч. Перед тим, як класти хліб пекти, потрібно 3 рази зробити знак хреста перед челюстями печі.

Процес декорування — виключна насолода для майстрині.

«Розпочинаю оздоблювати хліб і фантазую: розкладаю всі квіти, листочки й намистини. Кінцевий результат перехоплює дух, отримую величезну насолоду, особливо, коли люди приходять і дивляться на хліб з вау-ефектом та пробують на смак. В основному для мене випічка, як арттерапія. Дуже добре поєднувати це мистецтво з основною роботою.Приходжу зі школи, сідаю виробляти квіти з тіста, без жодних формочок, все, вручну, тут і моторика рук, і душа заспокоюється, і енергія прибавляється. Я взагалі закохана в тісто…»

Проте, людські сили не безмежні. Справжнє випробування для господині – це клопітка робота перед великодніми святами. Щоб потішити військових та друзів, майстриня випікає близько 300 пасок, кожна з яких оздоблена по-особливому.

«Це важко. Але Бог дає мені сили. Доля навчила ніколи не зарікатися, що я не буду вже більше пекти хліб.Пригадую, якось я дуже втомилася, був напружений кінець навчального року і вирішила, що більше не буду пекти весільний хліб, хто б не просив-відмовлюся!Буквально через два дні після такого мого рішення до мене прийшла старенька жіночка, яка сама виховувала онука й хотіла замовити йому коровай на весілля, щоб гідно відправити в нову життєву дорогу. Я відповіла, що мені накладно, що я ніяк не зможу, а потім вислухала її важку життєву історію і вирішила, що таки попри всі клопоти спечу цей хліб. Виявилося, що бідна жінка пережила велике горе: від невиліковної хвороби померла її 22-річна дочка, на  неї залишилося двоє маленьких дітей. І ось наймолодшого онука прийшов час вінувати…Тоді я зрозуміла, що Ісус Христос відправляє до тебе людину не спроста, що ми є тільки інструментом в руках Божих,  просто через нас відбувається Його допомога комусь… І коли Бог благословляє тебе талантом, то дуже великий гріх його не використати. Напевно, він і дається нам для служіння ближньому… Звичайно, я погодилась, спекла жінці коровай на славу Божу. Зробила все якнайкраще. Вона дуже втішилася, сказала, що буде за мене молитися… а хіба людині треба ще щось більше, ніж, щоб за неї хтось молився і сказав щире «дякую»? — каже майстриня.

Також, як і її бабуся, раз на рік п.Ксенія випікає до церкви особливий хліб — Артос. Його ще називають «Просфора». На ній – хрест із прісного тіста. Артос освячує священник у перший день Великодня, після чого урочисто виносить  на тетрапод, де він тиждень стоїть,  а в наступну, «провідну» неділю його розділяють на маленькі частинки і роздають людям. Перед випіканням  Артоса, потрібно прийняти святе причастя та прочитати спеціальні молитви. Він замішується на освяченій воді без цукру, солі та жодної краплі жиру. Форма теж має бути абсолютно сухою.

«В цьому світі ми народжені для добра. Кожен раз переконуюся, що в той момент коли в тебе накладається багато справ і клопотів, приходить людина, якій треба допомогти. В моєму випадку – спекти. В мене бували різні, можна сказати, екстрені замовлення. Особливо зараз, у час війни…Найважче, коли ти печеш хліб молодому загиблому воїну. Печу — сльози очі заливають… Це дуже важко…замішую тісто, молюся вже не за щасливе життя молодят, а за вічний упокій воїна, який віддав своє молоде життя за нас. Останні такі короваї випікала в села Забережжя, Солотвин та інші…»

Господиня випікає хліб чи не на всі заходи. Це може бути як на шкільний семінар, так і на зустріч Митрополитів. Вона впевнена, що гостей потрібно зустрічати так, як заведено в Україні ще з давніх-давен. Все має бути за традицією, адже хліб-символ гостинності українського народу.

Святковий хліб від пані Ксенії відправлявся і за межі України: в Польщу, Угорщину, Іспанію, Бельгію.Звичайно, також дуже важливо упакувати хліб так, щоб він доїхав до місця призначення непошкодженим. З цією метою майстриня використовує пінопласт. До слова, в Америку величезний коровай працівники лісового господарства перевозили в коробці від холодильника.

До кожного виду обрядового хліба є свої традиції.Скажімо, до тіста пасочок майстриня додає родзинки.  На дно форми навхрест кладе гілочки освяченої верби. Під час випікання різдвяного хліба, у форми на дно кладемо навхрест стеблинки соломи з дідуха. Весільний хліб прикрашають колосками з тіста, а також зеленим барвінком чи шпарагусом. Струцень плететься в п’ять косів, а колачі в три-чотири… В поминальний хліб цукру в тісто треба давати небагато, щоб був не дуже солодкий.ь А від Воскресіння до Вознесіння хліб на парастас за покійним випікається у вигляді пасочок з оздобленням.

Короваї Ксенії Данилюк є неповторні. Один з таких був випечений до 20-тої річниці Незалежності України. На його випічку та оздоблення пішло три дні.

«Це була ідея начальника культури Богородчанської РДА Галини Канюк. Ми вмістили три печі хліба в одному короваї. Він був складений з окремих хлібів та оздоблений в українському стилі, синьо-жовтих кольорах. Багато декору я робила тоді вперше.Квіти з тіста (пудра, желатин), щоб деталі були не лише їстівні, а й могли довше зберегтися. Кожна квітка з такого тіста, як солодка цукерка. Це була колосальна робота. Потім коровай відправили в м. Київ, у музей імені Івана Гончара, на Всеукраїнську виставку, присвячену пам’яті страчених Голодомором «Печу, печу хлібчик», за яку коровайниця отримала визначну Подяку. Приємно, що цей витвір мистецтва також увійшов до Книги рекордів Богородчанщини.


Майстриня каже, що за всі роки випікала багато різних хлібів. Все залежить від тематики замовлення. Було й таке, що з тіста виготовляла не тільки традиційні квіти, а й м’яч, бо коровай був призначений для зустрічі відомого футболіста України.

Власну випічку обрядового хліба Ксенія Данилюк презентувала під час участі в акції «Мистецтво одного села», в проєктах «Славна скриня мистецького роду», «Бойківська ватра», «Таємниці України для тебе», «Спільно. Сильно», на  обласних та районних мистецьких виставках, освітніх та культурно-мистецьких семінарах, на сторінках видань «Богородчанщина мистецька», Мистецька палітра Прикарпаття», «Обличчя галицької кухні», часопису «Слово народу» на обласному телебаченні «Галичина», у програмі «За смаком».

Коровайниця розповідає, що ніколи не шкодує ділитись секретами випічки хліба. Свої вміння передає учням у школі, проводить для них різні майстер-класи. І не тільки для дітей, а й для всіх охочих.

«Ну, не можу я відмовити людям. Поки дає Бог здоровʼя, то буду пекти. Хліб — це наше життя, добробут, достаток, багатство. Він супроводжує людину протягом усього життя. Про нього згадуємо в молитві, це святиня! Уявіть, скільки праці треба докласти, щоб хліб прийшов на наш стіл! Тому й ставитися до нього потрібно з великою пошаною. Я завжди кажу своїм учням і вихованцям: дай Боже, щоб закінчилася війна і щоб ми ніколи не знали, що таке голод…

З хлібом у нас зустрічають гостей,

Хліб на весіллях цвіте в короваї.

І кращих немає на світі вістей,

як хліб уродився у рідному краї, » — підсумувала розмову Ксенія Данилюк.

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА.у Telegram

Loading...