Марія Савка: «Підприємства чекає кадровий голод, і наше завдання допомогти бізнесу врегулювати це питання»

Від початку широкомасштабної війни прикарпатський бізнес чимало втратив. За підсумками 2022 року експорт продукції місцевих підприємств впав на 40%, ще 10% додалося у 2023 році. Підприємці й досі потерпають від руйнування ланцюгів постачання, а також відтоку кадрів та нестачі фінансових ресурсів, вони активно шукають інструменти підтримки. Одним із таких в області є Івано-Франківська торгово- промислова палата. Про перспективи для експорту місцевих товарів на міжнародний ринок та основні загрози для підприємців розповідає віцепрезидентка Івано-Франківської торгово-промислової палати Марія Савка.

Пані Маріє, як війна змінила підходи у роботі торгово-промислової палати з підприємцями?

Ви знаєте, у перші тижні війни ми всі активно переключилися на волонтерство. Через нашу торгово-промислову палату йшло багато гуманітарної допомоги, і всім працівникам ТПП довелося стати ефективними менеджерами в цій сфері. Але вже за короткий час ми зрозуміли, що бізнесу надзвичайно потрібна допомога. Адже сталося так, що багато контрактів було невиконано, і це могло тягнути за собою проблеми, в тому числі штрафні санкції. Саме ТПП держава наділила функціями визначати форс-мажор, тобто надзвичайні обставини для підприємств, і давати експертну оцінку, чи реально підприємство потерпіло в результаті військових дій агресора і не виконало той чи інший контракт. І це, насправді, стало великою підтримкою для бізнеса в тих умовах, в які він потрапив. Водночас через кілька місяців бізнес почав відновлювати свою роботу, потрібні були ті ж сертифікати і експертиза, яку традиційно надавала ТПП.

Наскільки прикарпатський бізнес сьогодні відновився, чи можна говорити про вихід на довоєнний рівень? Адже судячи по кількості бізнес-форумів, які проводять в області, виглядає, що підприємці ще активніші, ніж раніше?

Форуми – це демократичні інструменти підтримки та розвитку бізнесу, досвід проведення яких ми десь перебрали від наших європейських партнерів. Тому таких зустрічей, як то кажуть, забагато не буває. Адже тут учасники піднімають гострі питання і намагаються знайти дорожню карту їхнього вирішення. Щодо бізнесу, то частина відновила свою роботу, але ми розуміємо, що не все так просто в нашому домі. Сьогодні наступила кадрова проблема, і вона є як ніколи гострою. Ми розуміємо, що зараз багато чоловіків воюють, а є професії, які замінити жіночою працею надзвичайно складно, а інколи неможливо. Інше питання, в якому торгово-промислова палата завжди підтримувала місцевих підприємців, – це експортний потенціал, його нарощення. Трохи статистики вам наведу: у результаті повномасштабного вторгнення в області у 2022 році порівняно з 2021-м майже на 40 відсотків впав експорт. У першу чергу це відбулося після зупинки такого промислового гіганта, як «Карпатнафтохім», який давав нам більше третини експорту. А в 2023 році ще на 10 відсотків пішло падіння експорту, і лише зараз потихеньку ми починаємо відновлюватися. Отже, наше завдання – це допомогти бізнесу знайти нові ринки збуту, допомогти знайти тих партнерів, для яких продукція виробників з нашої області була б конкурентною та цікавою. 

Як ви це робите на практиці? Які програми реалізовуєте, можливо з міжнародними партнерами?

Насправді, два попередні роки були доволі ефективними у цьому напрямку. До прикладу, проєкт «USAID підтримує Івано-Франківську ТПП у проведенні курсу тренінгових та консультаційних послуг для менеджерів з експорту», який реалізовувався у рамках  Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України». Під час цього проєкту ми навчали менеджерів, які будуть займатися експортом у компаніях. Ці тренінги викликали чималий ажіотаж: понад 300 підприємств зголосилися взяти в них участь, але реально ми відібрали 70 учасників. І вже для них провели курс теоретичних та практичних занять з нашими експертами. Також ми організували серію круглих столів з бізнесом за різними напрямками. Нам вдалося долучити до цих зустрічей представників урядової команди. Тобто ми забезпечили пряме спілкування бізнесу з найвищими чиновниками у тій чи іншій галузі. І це було надзвичайно продуктивно, адже підприємці могли не лише задати питання, які їх хвилюють, але й запропонувати певні законодавчі ініціативи, в першу чергу експортно орієнтовані. Згодом ми систематизували ці пропозиції та донесли їх до членів уряду, і, що особливо тішить, частина з них уже вирішилася.

Тобто ваша робота не на словах, а на ділі, і має якісь конкретні результати?

Так, звичайно результати є. До речі, цей проєкт з USAID був досить амбітним. Адже ми разом з бізнесом зобовʼязалися створити 400 нових робочих місць. Ми поставили ціль збільшити на 25 мільйонів доларів експортні продажі і на 10 мільйонів доларів внутрішні інвестиції, тобто це були конкретні цифри, а не просто слова.

Наскільки сьогодні продукція, що виробляється місцевими виробниками, є конкурентною та які перспективи для експорту цих товарів на міжнародний ринок?

Ви самі знаєте, що міжнародні ринки завжди складні, адже кожна держава за них бореться і вся дипломатія іноземних країн над цим працює. Загалом українська продукція, зокрема наша, прикарпатська, завжди була конкурентоспроможною, проте сьогодні внаслідок того, що війна обірвала багато ланцюгів постачання сировини, а потім і ринків збуту, все значно ускладнилося. Зараз йде процес налагодження, вклинитися в нові ринки дуже важко. Поряд з тим ми бачимо, що наші міжнародні партнери звертають на Україну особливу увагу: є пільги для експорту української продукції. Проте бачимо й інший бік медалі, пригадаймо, що відбувалося на кордонах з Польщею не так давно. Але всі труднощі можна перебороти, і українські підприємства це успішно демонструють, адже є багато виробників, які конкурують сьогодні як на європейських, так і на світових ринках.

Які галузі виробництва, на вашу думку, є найбільш перспективними в нашому регіоні? На що робити ставки?

Я б виділила сільське господарство і лісову галузь. Але тут йдеться про переробку цієї продукції, а вона сьогодні у нас недосконала. Як приклад таких можливостей можу навести крафтові, маленькі підприємства: їм вдається виходити на європейські ринки, вони є конкурентні, тому що їхня продукція якісна та екологічна. Це сири і чаї, звісно вони мають відповідати всім стандартам, там серйозні вимоги. Але якщо можуть малі підприємства, то це під силу і великим виробникам. Інша галузь, яку я назвала, – лісова, і тут у нас є великі підприємства в області, які експортують перероблену продукцію. Ми розуміємо, що меблі нашого виробника нічим не гірші, ніж закордонного. Тому це ті два напрямки, які мають бути завтрашнім днем, – переробка в лісовій та сільськогосподарській галузях.

І насамкінець, як ви вважаєте, чи легко сьогодні бути в Україні підприємцем?

Це, як завжди, непросто. Зростають податки, і це хвилює бізнес, але ми розуміємо, що в країні війна, армію треба утримувати, а щоб утримувати – треба мати з чого. Тут є багато полеміки, не можу виступати у цьому питанні експертом, але терези завжди треба тримати в рівновазі, бо коли на одну шальку кинути великий камінь, то друга не втримається. Крім того, сьогодні є дуже проблемне питання з кадрами, і ми повинні спільно з владою, звичайно, допомогти підприємствам відновити роботу саме в цьому напрямку. І це не тільки бронювання, є ще один нюанс: скоро з війни повернуться наші захисники, їх треба адаптувати і в соціум, і на роботу. Також варто звернути увагу й на іншу категорію – це люди з інвалідністю, які повертаються з фронту, адже вони також є потенційними працівниками, і підприємствам потрібно до цього готуватися. Треба думати, як створити ті умови, які будуть прийнятні для обох сторін. Це дуже тонка тема, але над нею вже треба починати працювати. Кадрове питання – це те, над чим сьогодні повинна працювати держава і всі установи чи громадські організації, такі як наша. Спільно ми повинні допомогти бізнесу врегулювати кадровий голод.