Магія, що оживає в руках: таємниці створення ляльок для театральних вистав. ФОТО

Ляльки можуть говорити, сміятися, сумувати й навіть зачаровувати – все це можливо завдяки таланту їхніх творців.

Лялькарство – це справжнє мистецтво, що поєднує вміння, творчість і креативність.

Любава Бай, художниця-постановниця Івано-Франківського академічного обласного театру ляльок імені Марійки Підгірянки, розповіла МІСТУ, як народжуються її персонажі, і які секрети приховує ця захоплива професія.

Художня частина вистави доволі важлива, бо у театрі переважно дитяча аудиторія, а діти сприймають все образно. Тому найперше зʼявляється ідея: режисер приходить та розповідає сценарій, і як він хотів би це бачити.

“І далі відбувається довгий процес ескізування, пошуку ідеї, обдумування, розробки макетів. Має відбутися діалог між режисером і художником, тобто, певна синергія. І коли уже все затвердили, потрібно зробити ще трішки нудної роботи – скласти кошторис, закупити матеріали. Після цього переходимо безпосередньо до матеріальної частини розробки. Вона починається раніше, ніж актори починають репетирувати. Інколи тільки підготовка матеріальної частини до вистави триває 4 місяці”

Спершу приступають до художньої частини: роблять декорації, костюми акторам, реквізити і виготовляють безпосередньо ляльок. Це доволі тривалий процес.

Чим особливі такі ляльки?

“Це не просто собі така декоративна лялька, яку ти поставив на п’єдестал вдома і нею милуєшся. Вона має працювати і бути зручною для актора. І ось тут бувають моменти переробки, допрацювання – ми трішки поправляємо, покращуємо, щоб і їм було зручно працювати. А дещо ми не можемо виправити, тому їй потрібно пристосуватися. І далі вже актори беруть це все в роботу, тренуються, напрацьовують. Художній відділ доводить останні штрихи. Завершальні етапи  – це робота зі світлом, яке може на кожному елементі по-різному працювати. Інколи, коли робиш якусь роботу, ти не до кінця уявляєш, як воно буде в кінцевому результаті, тому що світло дещо посилює, дещо навпаки приглушує. Якщо все добре, то роботу приймають і відбувається прем’єра”

А з чого найчастіше роблять ляльок?

“Є класичні ляльки, які роблять, зазвичай, із пап’є-маше – воно легке у виконанні, у середині порожнисте, і тому дещо полегшуємо акторам роботу з лялькою. Можна робити з дерева, і раніше багато ляльок робили саме з цього матеріалу. Також бувають м’які ляльки з тканини, а всередині поролон або синтепон. Ми його якось набиваємо і воно схоже на іграшки, які продаються в дитячих магазинах. Але всередині повинні бути певні механізми, які оживлять потім ляльку. Є і фанерні, планшетні ляльки – вони зазвичай не головні актори, але для задніх планів, можуть бути допоміжними”

Художниця розповідає, що насправді ляльку можна виготовити з будь-чого- навіть зі сміття, з гілочок, або пластику – тут усе залежить від ідеї і від задумки.

“У нас є вистава “Пластикові монстри” на екологічну тематику, і там дуже багато використовується, по суті, сміття. Це пластикові пляшки і різні-різні елементи. Також є вистава “Як рятували країну Мережину” – там більшість ляльок з поролону, а зверху в’язальні нитки, тому що йдеться про  країну, яка виткана з ниток. Тобто ти ніби як в полотні живеш. І як показати тобі якогось істоту?! Це не людина і не тварина, це щось, що є ниточкою, по суті.  І тут використовуємо такі нетривіальні підходи”

Яка лялька Вам найбільше запам’яталася?

“Мені сподобалося якраз із вистави “Як рятували країну Мережину”. Там була лялька равлика, якого звати Клубозяка – це, по суті, моток ниток. І вона доволі складна, тому що за принципом йо-йо мала скручуватися назад. Було трішки важко придумати, як це все зробити. Були з нею багато переробок, але тим не менше, вона вийшла, як на мене, цікавою, неординарною і доволі яскравою. І так само, напевно, з «Чарівної торбинки казок». Там і Колобок, ніби дуже просто, ніби дуже очевидно, але вийшов дуже милим мені дуже подобається. Він схожий на живчика і крутиться. Тобто актор може передавати оцей момент, що він крутиться дуже швидко – там є такий маленький механізм”

Є багато видів ляльок, от як маріонетки, вивідні ляльки, якими працюєш перед собою. Також ростові ляльки, в які актор залазить і працює зсередини. Тут, знову ж таки, залежить від того, що хочуть донести до глядача.

“Але дуже багато залежить від акторів, вони мають правильно оживляти її. Наприклад, ростові ляльки часто використовують для реклам чи аніматори для дитячих студій – і воно виглядає доволі посередньо. Але коли актор до цього професійний підходить, то він різними методами робить таку казку з нею”

Скільки років ви вже займаєтеся цим і чому саме таку професію обрали?

“Я вже п’ять років працюю у театрі. Вчилася на ілюстратора. Після університету шукала якусь творчу роботу. Дізналася про вакансію в театрі і вирішила спробувати. Я із бутафора вже трішки підросла до художниці-постановниці. І зрозуміла, що ця робота мені дуже підходить, тому що тут можна працювати з різними матеріалами і техніками. І тут точно не встигаєш засумувати!”