Черемош потребує захисту: активісти проти відновлення планів будівництва ГЕС у басейні річки

Всесвітній фонд природи WWF-Україна виступає категорично проти відновлення планів будівництва гідроелектростанції (ГЕС) на річці Білий Черемош у селі Голошина (Верховинський район), а також перекриття русла Черемоша в селі Розтоки (Косівський район).

Інформація про ці проєкти з’явилася нещодавно у відкритих джерелах — зокрема, її оприлюднила Українська природоохоронна група.

Ми не можемо залишатися осторонь, коли йдеться про загрозу унікальній природі Карпат, – кажуть активісти.

Такі проєкти несуть катастрофічні наслідки для водних екосистем, біорізноманіття та сталого туризму в регіоні. Крім того, подібне будівництво суперечить міжнародним зобов’язанням України перед Європейським Союзом, зокрема принципу “не завдавати суттєвої шкоди” (DNSH). Його дотримання є рамковою умовою, на якій ґрунтується фінансова підтримка України  в межах програми Ukraine Facility.

“Більше того, якщо ці проєкти отримають “зелене світло”, це означатиме не просто знецінення багаторічної роботи WWF-Україна, а передусім — серйозну втрату для місцевих громад і всіх українців. Адже мова йде про знищення унікальних вільнотекучих річок Карпат — одного з останніх природних скарбів Європи, який є джерелом чистої води, біорізноманіття і розвитку сталого туризму усього регіону”, — зазначає керівниця напряму “Вода” WWF-Україна, кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко.

Річка Черемош — гірська перлина з унікальним біорізноманіттям

Річка Черемош, з водозбірним басейном площею 2650 км² та протяжністю близько 80 км, є не лише об’єктом наукових досліджень, а й справжнім осередком дикої природи. Завдяки своїй віддаленості від населених пунктів, багато її ділянок залишаються практично недоторканими, що робить Черемош “гарячою точкою” біорізноманіття.

Тут можна зустріти рідкісні види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України, списків МСОП (IUCN) та Європейського червоного списку (ЄЧС).

Черемош утворюється в результаті злиття двох гірських річок — Білого та Чорного Черемошу. Загальний перепад висот упродовж її течії становить близько 280 метрів. Річка тече вздовж меж Івано-Франківської та Чернівецької областей, а впадає у Прут поблизу села Неполоківці Кіцманського району.

Річка відіграє важливу роль у водопостачанні регіону та є популярною серед аматорських рибалок. А ще Черемош — це мекка для рафтингу: численні повороти, пороги, вузькі проходи та водоверті зробили його одним із найулюбленіших маршрутів для сплаву в Україні.

У верхів’ї Білого і Чорного Черемошу (Чивчино-Гринявських горах) задля забезпечення охорони природи та збереження біорізноманіття та цілісності природних комплексів у 2010 році було створено НПП “Верховинський”.

Як будівництво ГЕС може загрожувати екосистемі басейну Черемошу?

Будь-яке втручання в цю територію може серйозно вплинути на природні процеси та біорізноманіття, а знищення цінних природоохоронних територій суперечить євроінтеграційним зобовʼязанням України.

Основна екологічна проблема — зміна природного гідрологічного режиму річки, що критично впливає на місця розмноження риб та їхнє природне середовище.

Будівництво та експлуатація ГЕС можуть спричинити низку негативних наслідків:

• зміна гідрологічних умов — штучне регулювання водного потоку порушує сезонні коливання рівня води, що важливо для життя багатьох видів);
• обміління русла в посушливі періоди — зменшення кількості води в річці знижує здатність екосистеми до самовідновлення;
• зміна режиму транспорту наносів;
• зміна гідроморфологічних характеристик русла;
• зміна структури оселищ;
• зміна кормової бази риб.

Як демонтаж гребель у басейні річки Черемош відкрив шлях рибам для вільної міграції та дав нове життя місцевому біорізноманіттю

Всесвітній Фонд природи Україна починаючи з 2018 року системно працює над демонтажем кляуз та відновленням вільної течії річок у регіоні. У 2020–2022 роках WWF-Україна в межах міжнародного європейського проєкту “Відкриті річки”, за підтримки грантового фонду Open Rivers Programme (Нідерланди), реалізував масштабну ініціативу з демонтажу застарілих, не функціонуючих гребель у басейні річки Черемош.

На території Національного природного парку “Верховинський” були очищені русла річок і струмків, що дозволило відновити проточність понад 500 км водних шляхів. Основною метою проєкту було відновлення біорізноманіття та покращення гідрологічного стану річок Білий і Чорний Черемош.

У межах проєкту демонтовано шість гребель (кляуз), зокрема:

• Баюрівка на річці Перкалаб (притока Білого Черемошу)
• Гостовець на струмку Гостовець (притока Білого Черемошу)
• Лостунець на струмку Лостун (притока Чорного Черемошу)
• Добрин на струмку Добрин (притока Чорного Черемошу)
• Медвежик на річці Шибений (притока Чорного Черемошу)
• Ґропинець на річці Шибений (притока Чорного Черемошу)

Відновлення вільного потоку річок і струмків у басейнах Білого та Чорного Черемошу відродило важливі екологічні та гідроморфологічні процеси, створивши нові оселища для риб. Дослідження показали позитивні тренди в кількісному та якісному стані іхтіофауни після демонтажу гребель. Крім того, ці зміни позитивно вплинули на туристичну привабливість Карпат, адже чисті, вільнотекучі річки — це не лише екологічна цінність, а й унікальна візитівка регіону.

• Дізнатись більше про постмоніторинг гідробіологічних та гідроморфологічних досліджень після демонтажу споруд на річках басейну Черемошу.

Навіщо відновлювати вільну течію річок:

1. Відновлення екосистем. Демонтаж гребель повертає річкам їхній природний стан, відновлюючи вільну течію та природну динаміку. Це створює сприятливі умови для життя риб, підтримує біорізноманіття, а також сприяє відновленню прибережних зон та річкових заплав, важливих для екосистем.
2. Покращення міграції риб. Греблі часто стають нездоланною перепоною для міграції риб, таких як лосось, форель чи осетрові, що негативно впливає на їхні популяції. Видалення гребель відкриває доступ до важливих місць нересту і дозволяє мігруючим видам вільно переміщуватися річкою, що критично важливо для їхнього виживання.
3. Відновлення природного транспорту та накопичення наносів. Греблі затримують великі обсяги наносів, що призводить до деградації річкових дельт і порушення прибережних екосистем. Їхній демонтаж відновлює природний транспорт наносів вниз за течією, сприяючи формуванню природних берегів і річкових долин, які відіграють ключову роль у стабільності екосистем.
4. Мінімізація ризику аварій та затоплень. Старі або нефункціонуючі греблі можуть становити загрозу через ризик аварій чи проривів, які здатні спричинити значні збитки та створити небезпеку для людей. Їхній демонтаж дозволяє мінімізувати ризик руйнувань, захистити населення та майно, що розташоване вниз за течією, і зменшити ймовірність серйозних наслідків затоплень.
5. Відновлення рекреаційного потенціалу. Греблі часто змінюють природний ландшафт і екосистеми річок, що негативно впливає на туризм і можливості для рекреації. Видалення гребель сприяє поверненню природних пейзажів і створенню нових зон для відпочинку, туризму та активного способу життя.
6. Економічні вигоди. Демонтаж застарілих гребель забезпечує економічну вигоду, зокрема завдяки скороченню витрат на їхнє обслуговування та ремонт. Крім того, це відкриває нові перспективи, такі як розвиток екотуризму, відновлення рибальства та стимулювання економіки регіону за рахунок збереження природних ресурсів.

“Останні місяці — як в Україні, так і у світі — звучать дедалі гучніші заклики до збереження і відновлення річок та їхньої природної безперервності. Від обговорень у рамках Green Recovery Platform до реалізації Планів управління річковими басейнами (ПУРБ) —  ці та інші ініціативи говорять про одне: хаотичне і необмірковане втручання у водні екосистеми України має припинитися… Але водночас з цим з’являються плани нових втручань в екосистему басейну річки Черемош”, — підкреслює керівниця напряму “Вода” WWF-Україна Оксана Коноваленко.

Щоб зберегти унікальну природу Черемошу, необхідно надати статус заказника ключовим ділянкам Білого Черемоша та Черемоша в межах Верховинського та Косівського районів.

Ще у 2015 році було підготовлено наукове обґрунтування для створення заказника, яке чітко підтверджує екологічну цінність цих територій.

Тепер усе залежить від Івано-Франківської обласної адміністрації та місцевих громад.