Мріяв бути як батько: історія прикарпатського рятувальника

Бути рятувальником — це не просто професія. Це поклик серця, щоденна готовність прийти на допомогу, коли лічені хвилини вирішують долю.

Микола Остапик, командир відділення 1 ДПРЧ 1 ДПРЗ ГУ ДСНС в області, ще змалку знав, ким хоче бути. Його прикладом для наслідування є батько — рятувальник, який усе своє життя присвятив допомозі людям.

«Перші уявлення про службу формувалися з розповідей тата — про виїзди, небезпеку, врятовані життя. Його слова, ставлення до роботи — усе це глибоко запам’яталося й стало частиною мого вибору», — ділиться Микола.

Для нього це не просто продовження сімейної справи. Це — усвідомлене рішення, шлях, яким іде з гордістю.

Сьогодні Микола працюючи рятувальником вже добре знає, що за кожним викликом — не просто пожежа чи надзвичайна ситуація. За кожним виїздом — надія, що поруч є хтось, хто не боїться небезпеки. Хтось, хто допоможе.

Історія Миколи — це приклад вірності професії, поваги до батьківської справи та мужності, яка передається з покоління в покоління.