Не лише бойові дії: як нетипові професії допомагають армії тримати фронт

В армії часто думають про зброю, стратегії та тактичні виходи. Але на передовій важливі не лише бойові спеціалісти. Є ті, хто підтримує фізичне та психологічне здоров’я бійців, допомагає відновлюватися після травм і навіть додає творчого натхнення.

Ми розпитали про нетипові професії у 91-й бригаді: стоматолога, тренера зі змішаних єдиноборств і масажиста, які щодня допомагають військовим залишатися сильними та впевненими у собі.

Стоматолог Сергій Плаксін: допомога на передовій

У 91-й бригаді не лише тренують тіло, а й піклуються про здоров’я зубів. Стоматолог Сергій Плакcін розповів про роботу на війні та плани створення мобільної стоматології.

До служби на фронті він працював стоматологом три роки у приватній клініці та відкрив власний ФОП. Але зараз умови зовсім інші.

«На даний момент я фельдшер у медичному пункті батальйону. Це зовсім інша робота, від тієї, до якої я звик, — каже Плакcін. — Але дуже добра команда допомагає мені. І начмед, і асистенти підтримують».

Незважаючи на відсутність повноцінного стоматологічного обладнання, військові звертаються за допомогою.

«Іноді буває, що заходять хлопці з проблемами, — пояснює стоматолог. — Можу дати консультацію, виписати направлення, порадити знеболювальні чи антибіотики. Але намагатимемося уникати випадків, коли доводиться виривати зуби в польових умовах».

Сергій і командир бригади працюють над проєктом мобільної стоматології.

«Ми плануємо переобладнати одну з наших евакуаційних швидких, поставити її на хід і зробити мобільним стоматологічним кабінетом, — розповідає він. — На це потрібні час і кошти. Пан Назарій домовляється з волонтерами, зокрема американськими, щоб обладнання забезпечити».

Щодо термінів запуску проєкту, Сергій уточнює:

«Чекати десь місяць-два, тоді я вже офіційно перейду на посаду стоматолога у бригаді. Обладнати кабінет можна, а зробити його мобільним — трохи складніше, але ми працюємо над цим».

Проєкт мобільної стоматології обіцяє зробити медичну допомогу для військових більш доступною та швидкою, навіть під час переїздів бригади.

«Це важливо для наших хлопців, щоб вони отримували профільну допомогу на фронті», — підсумовує Сергій Плакcін.

Тренер Микола Бурля: спорт як психологічна та фізична підготовка

На війні фізична сила і психологічна витримка часто вирішують більше, ніж зброя. У 91-й бригаді особлива увага приділяється спортивній підготовці — і одним із ключових інструкторів тут є Бурля Микола, заслужений тренер України та головний тренер федерації ММА.

Хлопці, які проходять службу, часто виснажені між бойовими виходами, і не всі одразу проявляють інтерес до спорту.

«Є різні, але спорт допомагає на війні, — каже Микола. — Він підтримує моральний дух, згуртовує, створює командний дух. Спільні тренування дають відчуття єдності».

Особливу роль у розвитку спорту відіграє командир бригади, Назарій Кішак.

«Комбат дуже підтримує ініціативу зі спорту, — підкреслює Микола. — Він дозволяє професійним спортсменам навіть на службі брати участь у змаганнях, виділяє час на тренування та всіляко сприяє розвитку фізичної підготовки особового складу».

Інструктор відзначає, що навіть ті, хто ніколи не займався спортом, можуть долучитися:

«Багато хлопців спочатку ставляться скептично. Але коли починають тренуватися, розуміють, що кожен може це зробити — головне бажання».

Особлива гордість бригади — військовослужбовець Володимир Байков, професійний спортсмен, який продовжує виступати, навіть перебуваючи на службі.

«Комбат сприяє його поїздкам на змагання, — пояснює Микола. — Хлопці дивляться на нього і намагаються тягнутися за прикладом. Це мотивує всіх у підрозділі».

Тренування організовуються не на передовій, а під час відпочинку.

«Ми використовуємо спортгородки у різних місцях, — розповідає інструктор. — Хоч повноцінного інвентарю небагато, у нас є снаряди для ударної техніки та екіпіровка для спарингів. Це дозволяє відпрацювати реальні дії — краще, ніж просто уявляти удари».

Микола підкреслює: фізична підготовка на війні — це не лише сила тіла, а й психологічна підтримка.

«Коли хлопці виходять у бойові завдання, вони впевнені один в одному. Спорт допомагає тримати бойовий дух і відчуття єдності», — каже він.

Миколі 53 роки тому для хлопців він є прикладом того, що в такому віці ще можна робити багато, а хлопці в свою чергу мотивують його.

Масаж як тактична підтримка

Один із героїв нашої статті — масажист, який працює разом із воїнами 91-ї бригади. Через специфіку служби — інтенсивні бойові та штурмові операції — нам не вдалося з ним зв’язатися для детальної розмови в момент підготовки матеріалу.

Ініціатива «Масажний Спецназ»

Водночас в Україні сформувалася ширша волонтерська ініціатива під назвою «Масажний Спецназ» — група масажистів-волонтерів, яка організовує виїзди в різні бригади та на передові позиції, щоб надати безкоштовні сеанси фізичної реабілітації захисникам. У відкритих повідомленнях організація презентує себе як збірну команду фахівців, що робить експедиції у «гарячі» райони та на лінію зіткнення, зокрема до штурмових підрозділів. За даними офіційних сторінок і репортажів, волонтери вже провели кілька експедицій і сотні сеансів, реагуючи на запити частин.

Їхні пости в соціальних мережах демонструють виїзди, фото з місць роботи й щирі подяки від військових: у відео й коротких репортажах видно, як масажисти працюють прямо в польових умовах, іноді під час ротацій чи в тилових таборах. Це — волонтерський проєкт з чіткою гуманітарною місією: допомогти відновити тіло й бойовий дух.

«Не лише масаж»: перукарі, тату-волонтери та мультизадачні експедиції

На фронті активно працюють і інші волонтерські ініціативи, які забезпечують бійців гуманітарно-побутовими послугами. Перукарі та барбери організовують мобільні стрижки для поранених і бійців у госпіталях чи на базах — це дозволяє повернути комфорту й самоповазі після боїв. З’являються регулярні виїзди барберів у госпіталі й на бази, де вони безкоштовно стрижуть і піднімають настрій захисникам.

Окремо варто згадати й татуювальників-волонтерів: у кількох містах майстри роблять безплатні татуювання для військових — іноді це прості маркери життєвої інформації (група крові), іноді — пам’ятні чи патріотичні зображення. Такі ініціативи мають як практичну (інформаційну, реабілітаційну), так і емоційну користь — вони підтримують бойовий дух та створюють відчуття спільноти.

Попри війну, серед окопів і втоми, народжуються нові форми підтримки: від татуювань і стрижок до масажів. Усе це — не про розваги, а про відновлення сил, гідності та віри в себе. Бо коли поруч є люди, готові поділитися своїм умінням — чи то лікар, тренер, чи масажист зі «спецназу» — фронт стає не лише місцем боротьби, а й простором людяності. І саме ця людяність допомагає вистояти й перемогти.