Вимкнути світ, щоб почути себе. Навіщо сучасним людям діджитал-детокс

Коли цьогорічному лауреату Нобелівської премії з медицини Фреду Ремсделлу телефонували, щоб повідомити про перемогу, він не відповідав. Учений саме перебував у горах, де не ловив зв’язок — кілька днів провів на діджитал-детоксі. Іронія в тому, що за цей час він став відомим усьому світу.

Ця історія, що розлетілася соцмережами, стала символом парадоксу нашого часу: аби щось по-справжньому важливе з нами сталося, іноді треба просто вийти з мережі.
Про те, чому інформаційний детокс — це не модна примха, а необхідність, ми поговорили з доценткою кафедри психології УКД та клінічною психологинею Олександрою Питлюк-Смеречинською.

Діджитал-детокс: пауза, якої потребує мозок

“Детокс — це не лише про ґаджети, — пояснює психологиня. — Це про утримання від будь-якої інформації, яка нас постійно обстрілює. Ми живемо у безперервному потоці — новини, повідомлення, поради, як виглядати щасливим і успішним. Людина починає міряти себе за цими шаблонами і губить власне ‘я’.”

Ми прокидаємося і засинаємо з телефоном. Новини з фронту, робочі чати, нескінченні відео — усе це створює ілюзію залученості, але виснажує, викликає тривогу, порушує концентрацію.

“Людина може витримати навантаження, — каже пані Олександра. — Але не тоді, коли воно безкінечне і не має меж. Ми не машини. Наш мозок має потребу у тиші.”

Кому діджитал-детокс потрібен найбільше

Психологиня ділить людей на кілька груп, яким він особливо необхідний.

“Передусім це ті, хто перебуває у віковій або життєвій кризі, — пояснює вона. — Підлітки, які формують себе через чужі стандарти в соцмережах, і дорослі, які переживають розлучення, зміну роботи, втрату сенсів. Коли людина не впевнена в собі, вона починає порівнювати — і втрачає опору.”

Друга група — “контролери”, покоління 50+. Їх виховали в логіці: “не контролюєш — втратиш”. Тому вони часто споживають новини, аби зменшити тривогу, але досягають протилежного ефекту.

“Вони намагаються контролювати усе — від політики до погоди. Та інформаційний потік тільки посилює безсилля і тривожність.”

Третя категорія — люди, у яких порушений сон.

“Коли перед сном ми скролимо стрічку, мозок сприймає світло екрана як день. Ми його обманюємо — тому не запускається фаза міцного сну. А від цього страждає все: нервова система, гормональний баланс, навіть здатність до відновлення,” — додає психологиня.

Як навчитися “вимикати світ”

“Не треба починати з радикальних рішень, — радить психологиня. — Достатньо 40 хвилин без телефона. Це мінімум, який мозок сприймає як справжній відпочинок.”

Поступово можна збільшити до 2,5 годин на день. Головне — попередити близьких і спланувати, чим заповнити цей час.

“Порожнеча — головний ворог детоксу. Якщо просто відібрати ґаджет і не дати натомість нічого — повернеться тривога. Треба підготувати ‘приємну справу’ — прогулянку, каву з другом, книжку,” — каже експертка.

Особливу увагу вона радить приділити вечору.

“Перед сном — жодних екранів. Якщо слухаєте музику чи медитацію, екран має бути збоку. За дві години до сну варто повністю відмовитися від стрічок. Інакше тіло спить, а мозок — ні.”

Як інформаційне перевантаження змінює нас

Надлишок інформації не лише втомлює — він порушує глибину мислення.

“Ми звикаємо до кліпового сприйняття — короткі фрази, яскраві картинки, швидка зміна тем. Потім нам важко довго концентруватися, аналізувати, слухати одне одного. Ми втрачаємо інтелектуальну витривалість,” — каже психологиня.

Онлайн-комунікація, додає вона, дає фальшиву впевненість:

“Коли ми пишемо, у нас є час на паузу — подумати, стерти, поставити смайлик. А в реальному житті відповісти треба відразу. Нове покоління втрачає цю спонтанність і гнучкість — а це прямо впливає на емоційний інтелект.”

Чужі мрії: як інформація краде наше життя

Окремо експертка говорить про глибшу небезпеку — втрату власних орієнтирів.

“Ми читаємо, яким має бути чоловік, якою має бути ідеальна сім’я, як виглядає успіх. І починаємо будувати своє життя за чужими лекалами. Але не аналізуємо, які ми насправді,” — каже експертка.

Вона ділиться, що до неї часто приходять люди після 20–25 років шлюбу й кажуть: “Маю враження, що прожила не своє життя.”

Надлишок інформації формує псевдоплани, не наші мрії, спотворює самооцінку. Людина порівнює реальне “я” із медійною картинкою — і завжди програє.

“Діджитал-детокс повертає нас до власних відчуттів. Він допомагає зрозуміти, що хочу саме я, а не світ від мене очікує,” — пояснює психологиня.

Повернення до себе

Діджитал-детокс — це не лише про відпочинок від телефона. Це про вміння бути в моменті, у реальності, поруч із собою і з людьми.

“Ми повинні навчитися жити в режимі ‘тут і зараз’. Не в коментарях, не в повідомленнях, не в страху щось пропустити. Справжній зв’язок — це не Wi-Fi. Це наша присутність,” — підсумовує Петлюк-Смеречинська.