Танець, який єднає: як «Плиска» відроджує українську культуру у Франківську

«Плиска» – спільнота, що народилася з любові до української традиції, сьогодні перетворилася на потужний «етнодвіж», який об’єднує людей різного віку та досвіду навколо спільної ідеї – відродити побутові українські танці, співи та культуру.

МІСТО поспілкувалося із трьома співорганізаторками – Марією Макулович та Ксенією Кубишкою, Марією Винарською, та дізналося, як народилася «Плиска», чому танець може бути благодійним, а традиція – живою і сучасною.

Історія «Плиски» розпочалася зовсім невимушено – з бажання просто поспівати українських пісень.

Перша зустріч відбулася у кав’ярні «Теплотінь», і на неї прийшло понад десять людей. Потім – ще, і ще. Люди приносили старі тексти пісень, ділилися записами від бабусь.

«У якийсь момент ми зрозуміли, що співи – це тільки початок. Бо ж наші бабусі не просто співали, вони ще й танцювали!» – додає Ксенія Кубишко.

Так і виникла ідея – спробувати танцювати.

Перші танцювальні вечори «Плиски» проходили просто неба, у парку біля озера. Люди приходили несміливо, але залишалися надовго.

«Ми показували найпростіші рухи – наприклад, з “Ойри” чи “Млинчиків”. Потім усі підхоплювали, і вже через кілька хвилин усі сміялися, оберталися, бралися за руки. Це щось магічне», – розповідає Ксенія.

Тепер ці танці знають сотні франківців. Найпопулярнішими залишаються “Ойра”, “Картошка”, “Очерет”, “Млинчики”, а також “Шумка” і “Подоляночка”, які легко танцювати навіть тим, хто вперше прийшов.

«Нам важливо не просто показати танець. Ми хочемо, щоб люди відчули себе частиною кола – щоб рух, спів і погляд поєднали нас», – розповідають дівчата.

На початку «Плиска» танцювала під записи старих народних ансамблів. Але дівчата завжди мріяли про живу музику.

Завдяки благодійним внескам учасників вони змогли запросити Київську капелу “Розмай”. Після цього атмосфера змінилася – кожен рух став природним, а танець перетворився на справжню розмову.

«Музика в живому виконанні – це не фон. Це серце, яке задає ритм усьому колу», – каже Марія Макулович.

Коли бачиш танцювальне коло «Плиски», воно нагадує живу вишивку – сорочки, крайки, коралі, спідниці. Але це не про костюм – це про ідентичність.

«Ми не перевдягаємося у “традицію”, ми її проживаємо, – пояснює Ксенія. – У кожній сорочці є пам’ять, у кожному узорі – історія роду».

За три роки існування навколо «Плиски» утворилася справжня спільнота. Тут танцюють школярі, викладачі, айтішники, митці, лікарі — усі рівні в колі.

«Тут неважливо, хто ти і чим займаєшся. Важливо, що ти прийшов і відчув цю енергію єднання», – наголошують організаторки.

«Ми кажемо: «Плиска» – це не про танці, це про людей. Бо саме через людей оживає культура», – наголошує Ксенія.

На великі події приходить до 300 людей, проте є близько 30 активних учасників, які організовують зустрічі, знімають відео, навчають інших.

Більшість заходів «Плиски» мають благодійний характер.

«Коли ми збираємо гроші – це на спільну справу, – пояснює Марія. – Ми запрошуємо музикантів, купуємо техніку, підтримуємо волонтерів. Бо танець теж може бути корисним».

Організаторки мріють організувати великий етнофестиваль в Івано-Франківську, де зберуться танцівники, музиканти, етнографи і майстри з усієї України.

«Ми хочемо створити простір, де традиція оживатиме тут і зараз. Без штучності, без сценічності — просто серед людей», — каже Марічка.

І цей простір уже народжується — у вечірніх колах під відкритим небом, у сміхові дітей, у ритмі, який підхоплюють дорослі. Тут не потрібно знати кроки чи мати сценічний досвід — достатньо просто бути, слухати й рухатися разом з іншими.

«Наша головна мета — не просто зберегти, а передати далі. Бо культура живе тільки тоді, коли її продовжують», — підсумовує Ксенія.

І справді, кожен, хто хоча б раз ставав у коло, несвідомо стає носієм цієї традиції — не книжної, не музейної, а живої. Тієї, що дихає у жестах, у піснях, у поглядах, коли зустрічаються очі.

«Коли ми стаємо в коло — між нами зникають межі. Є лише ритм, посмішки, пісня і відчуття, що ми — одне», — каже Марічка.

Саме в цьому і є сила «Плиски»: вона повертає нам прості радощі – доторк, сміх, живе спілкування, спільний рух. А разом із цим – відчуття власного коріння.

І вже цієї п’ятниці «Плиска» знову запрошує всіх до танцю.
Цього разу – на сцені АТРІУМ у Промприлад.
Що: Українські побутові танці
Коли: 24 жовтня • 19:00
Де: Промприлад, Фудотека, АТРІУМ (вул. Академіка Сахарова, 23)
Скільки: Вхід вільний