Калуська громада прийняла близько 40 релокованих підприємств і формує новий промисловий кластер

Калуська громада стала однією з найбільш активних у регіоні за кількістю релокованих бізнесів, прийнявши орієнтовно 40 підприємств різних видів промисловості. Про це під час Форуму «Справедлива трансформація: розширення» повідомив міський голова Калуша Андрій Найда.

За його словами, громада використала кризу на початку повномасштабної війни як можливість для диверсифікації місцевої економіки, яка раніше залежала від нафтохімічного виробництва.

«Ми єдина громада на Прикарпатті, яка залучила, напевно, найбільше релокованих бізнесів у регіоні. Вони до нас переїхали, ми надали земельні ділянки, індустріальні площі. Деякі навіть уже будують з нуля заводи. Тобто нам вдалося диверсифікувати нафтохімічний профіль нашого міста. В мене таке враження, що, напевно, тільки видобутку золота в нас немає, а практично всі види бізнесів, які можуть бути, уже є в нашому місті», — підкреслив Андрій Найда.

Калуш також ініціював створення Прикарпатського промислового кластера, який об’єднав місцеві компанії та релоковані бізнеси для взаємодопомоги, обміну ресурсами та пришвидшення запуску нових виробництв.

За словами Андрія Найди, зупинка бюджетоутворюючого нафтохімічного підприємства на початку війни була критичним ударом для бюджету громади. Диверсифікація стала єдиним способом втримати економіку й забезпечити фінансову стійкість міста. Релоковані бізнеси дозволили частково компенсувати падіння доходів, створити нові робочі місця та зменшити ризики, пов’язані з моноіндустріальністю громади.

Питання промислових та вуглецевозалежних громад таких як Калуш стали однією з ключових тем Форуму «Справедлива трансформація: розширення». Учасники події — представники уряду, парламенту, місцевої влади та громадських організацій — обговорювали, як державна політика може підтримати економічні зміни в громадах, що переживають втрату виробництв або трансформацію промислових секторів.

У ГО «Екодія», яка є постійним організатором щорічного форуму, зазначають, що

сьогодні в Україні вже є успішні приклади вугільних громад, які йдуть шляхом справедливої трансформації та розробляють власні стратегії диверсифікації економіки. Однак цього недостатньо для декарбонізації української економіки до 2050 року без масштабування справедливої трансформації національною політикою на інші вуглецеємні та моноіндустріальні громади.