Від атомної станції до міномета: історія сержанта «Хутора», який у перший день війни став до зброї

Побратим «Хутор» – головний сержант мінометної батареї.

Перед військом працював електромонтажником на атомній електростанції, а в перший день повномасштабного вторгнення пішов на війну.

«24 лютого 2022 року я з дружиною був у моїх батьків у селі. Щойно дізнався, що почалося, приїхав до міста. Я стояв у першій черзі резерву мобілізації, мені зателефонували із ТЦК, за кілька годин я вже з’явився за викликом – і почалася моя військова служба».

Два місяці «Хутор» прослужив у роті охорони, а потім його перевели до стрілецького батальйону. Призначили стрільцем-санітаром, відтак – бойовим медиком. А пізніше перевели до 33-ї – старшим бойовим медиком мінометної батареї.

«До війська ніяких навичок медицини я не мав. Тому мене скерували на медичний вишкіл. Я ж в армії, тут є кому вчити. Спочатку навчали інструктори, потім уже вчився сам. Почалися медичні виїзди. А як не було завдань із медицини, коригував вогонь міномета. Пізніше додатково вивчився ще й на оператора БпЛА».

Отак в одній людині поєдналися фахи бойового медика, мінометника й оператора безпілотного літального комплексу.

«Навички приходять із часом. Усе поступово запам’ятовується та вивчається. Доволі швидко починаєш працювати вже автоматично. Нічого складного: коли маєш бажання – навчишся обов’язково. Я прийшов у підрозділ медиком із нульовим стажем, а потім міг, якщо потрібно, і зашити рану, і відкрити її, щоб уламки з неї повиймати. Найголовніше – не боятися і брати на себе відповідальність за те, що робиш. Хоча, загалом, війна – це звичайні будні: влучаєш і знищуєш противника».

А влучають «Хутор» із побратимами чимало.

«На Запорізькому напрямку ми вражали дуже багато важкої техніки противника. Під Роботиним було навіть, що я з міномета танкові просто в башту влучив. Тут, на Донеччині, ми стали більше по мотоциклах працювати. Але найбільше влучаємо по групах ворожої піхоти».

Набутий за роки війни бойовий досвід «Хутор» передає бійцям свого підрозділу. Сержантська служба: «Слідуй за мною – роби, як я!»

«Новоприбулі бійці навчаються доволі охоче. Займаюся з ними і в підрозділі, і на полігоні. Намагаюся передати їм усе, що знаю сам. Навчити власним прикладом – щоб не просто розповісти, як книжка пише, а показати, як усе насправді працює. Тобто, передати побратимам мій реальний бойовий і життєвий досвід. Бійці запам’ятовують, вчаться, пробують. Хтось добре порається, хтось – гірше. Треба кожному допомогти, порадити, підказати. Приглядаюся, як боєць виконує роботу, і намагаюся давати йому завдання відповідно до його здібностей і можливостей».

Відповідальний вишкіл, буденна бойова праця та розкриття потенціалу кожного воїна формують ефективність і підрозділу, і всього війська.

«Наша Перемога неминуча. Ворог покине нашу територію, і ми повернемося додому, до своїх близьких та рідних. А потім, у тиші й мирі, відбудуємо Україну – сильну і ззовні, і зсередини».

За матеріалами 33 Окрема Механізована Бригада