“Боятися потрібно живих, а не мертвих”. Як Василина Павлюк з Франківська гримує покійників

Василина Павлюк з Івано-Франківська 15 років працює візажисткою в кіно та театрі. Акторам та актрисам вона зробила сотні гримів. Серед найбільш вдалих — жінка вважає роботи зі сценічними покійниками.

Тож Василина вирішила освоїти навички постмортем-гриму і працювати зі справжніми небіжчиками, аби ті, хто пішов з життя, мали гідний вигляд у момент прощання.

Про особливості професії, роботу з покійними та їхніми рідними, а також про те, що є найважчим у цій справі, Василина Павлюк розповіла Суспільному.

“Потрібно зробити “живий” колір шкіри”

Василина Павлюк каже, що починає свою роботу з огляду стану шкіри покійника, а також молитви. Її головне завдання — зробити обличчя максимально природним і таким, як було в людини за життя.

“Потрібно зробити “живий” колір шкіри, можливо, навіть з прожилками кровоносних судин. Зазвичай рідні просять максимально натуральний вигляд, щоб людина була такою, як при житті. Але в цій роботі у кожного вигляд “як при житті” дуже відрізняється. Буває, легенький нюдовий макіяж, а бувають активно нафарбовані очі та губи — тобто людина ходила так, і рідні хочуть бачити таке, коли прощатимуться з нею”, — каже візажистка.

“Прочитавши висновок, як він загинув, я не змогла повністю відкрити пакет”

Постмортем-грим Василина Павлюк називає специфічною і тонкою роботою. Макіяж робить від 45 хвилин до години. Якщо потрібно відновлювати частини обличчя, то робота може тривати понад дві години. Такий грим жінка робила полеглому сержанту ЗСУ з Бурштина Роману Білику. Військовослужбовець воював на Сумщині, Донеччині, Запоріжжі та Херсонщині, де й загинув у серпні 2025 року, каже його дружина Тетяна Білик.

Полеглий воїн з Бурштина Роман Білик. Facebook/Бурштинська міська рада

“Тіло віддали в пакеті. Відкрили. Обличчя я впізнала, хоча все було чорне із сажею. Прочитавши висновок, як він загинув, я не змогла повністю відкрити пакет. Візажистка привела його до такого стану, що чоловіка змогли впізнати й інші. І ніхто навіть не здогадався, скільки днів лежало тіло та в якому стані зберігалося. Ми змогли поховати його таким, як він був живий, і труна була відкритою. Особливо важливо це було для батьків Романа, який для них був усім”, — розповіла дружина полеглого військового.

Дружина полеглого воїна Романа Білика Тетяна. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

Доводиться відновлювати частини обличчя та реставрувати шматочки шкіри

За словами Василини Павлюк, посмертний макіяж здебільшого вона робить чоловікам. Страху чи дискомфорту під час гримування майстриня не відчуває і кожну свою роботу вважає особливою.

“Є роботи складні для мене, як для майстра, наприклад, реставрація після вибухів, коли військовому потрібно відновлювати тканини”, — каже жінка.

Інколи візажистка створює повний образ покійникам.

“Наприклад, коли помирає молода жінка, я роблю їй і зачіску, і макіяж, також працюємо з нігтями. Є дуже сумні історії, коли маємо насильницькі смерті й потрібно реставрувати шматочки шкіри, реставрації брів, коли їх не було. Це дуже сумно, але в результаті ми маємо хорошу роботу, коли рідні бачать людину такою, до якої вони звикли, і можуть гідно попрощатися”, — говорить Василина Павлюк.

Під час гримування померлих майстриня використовує всі знання, які накопичувала упродовж життя. За освітою Василина — хімік-біолог. Окрім візажу, займається косметологією.

“Це все зійшлося зараз в один класний пазл. І коли я бачу результати своєї роботи, розумію, що рухаюся в правильному напрямі. Моя робота — цінна та потрібна”, — говорить візажистка.

Яку косметику використовує майстриня для покійників

Василина Павлюк каже, що вона — єдина в області, хто надає такі послуги. З її слів, ця сфера розвивається і потребує постійного вдосконалення. На останніх професійних курсах майстриня була в Брюсселі.

“У традиційному макіяжі використовують одну косметику, в постмортем-гримі — іншу. По-перше, її специфічно зберігають, вона підлягає певній обробці й ніколи не може використовуватися для макіяжу живих людей. Ця косметика розроблена таким чином, щоб вона добре трималася на неживій шкірі. Вона не тече, не розпливається, добре зчіпляється з поверхнею шкіри”, — додає візажистка.

Окрім якісного результату, головним у своїй роботі Василина вважає реакцію близьких та рідних померлого.

“Це — найбільш бентежний для мене момент. Тому що зробити людину такою, як її звикли бачити близькі, а ти ніколи не бачила — це складно. І коли у мене влучання просто сто зі ста, я відчуваю, що виконую дуже потрібну роботу”, — говорить Василина Павлюк.

“Важко донести людям, що це і про що воно”

Василина Павлюк гримує тіла як удома в померлих, так і в приміщенні похоронного бюро. Його керівник Дмитро Тернівський каже, що про посмертний макіяж дізнався два роки тому за кордоном. У ритуальному бізнесі чоловік працює упродовж п’яти років і говорить, що культура цієї послуги в Україні починає зароджуватися.

“У мене є власний пережитий досвід, коли смерть прийшла в наш дім, в нашу родину, і ти зрозумів, що тобі немає куди звертатися. Це — новий напрям, тільки початки, і є поодинокі випадки, коли дійсно відбувається співпраця, бо ми пропонуємо її більшості своїх клієнтів. Важко донести людям, що це і про що воно. Важко людям сприймати, розуміти. Це — тільки початки, ми сьогодні на етапі творення”, — каже Дмитро Тернівський.

Власник похоронного бюро Дмитро Тернівський. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк

Чоловік самостійно готує тіла до похоронної процесії. Говорить, що й сам планував навчитися постмортем-гриму. Втім, пояснює, це — непроста робота, яка потребує відповідного досвіду та знань.

“У своїй практиці я й тіла одягав, і голив чоловіків. Мені це легко дається, немає дискомфорту чи страху. У житті є речі страшніші. Як люди кажуть, що боятися потрібно живих, а не мертвих. Цю послугу ми рекомендуємо особливо в тих випадках, коли труна мала б бути закритою і є шанс врятувати ситуацію — дати можливість рідним попрощатися з тілом”, — говорить директор похоронного бюро.