Прикарпатські хірурги врятували ногу пораненому військовому

Про це  повідомляють на сторінці обласної клінічної лікарні.

Наприкінці літа 2022 р. біля Соледару Анатолій отримав вогнепально-осколкове поранення правого плеча, правої гомілки, правої стопи та лівої гомілки.

Чотири місяці тому у відділенні судинної хірургії обласної лікарні взялися за його стопу. І результат — дуже успішний. Колеги кажуть, що “це — чудо”: військовому з критичною ішемією і тяжким ураженням кінцівки врятували ногу та відновили стопу.

“У пацієнта був дефект литкового мʼяза. Він поступив з критичною ішемією кінцівки, вираженим больовим синдромом, порушенням сну. Стопа була фактично в передгангренозному стані, на межі гангрени”, – розповідає судинний хірург Микола Федорів.

Після дообстежень – КТ-контрасної ангіографії нижніх кінцівок — виявили тромбоз підколінної та гомілкових артерій.

Спершу чоловікові зробили тромбектомію: видалили тромби з артерії. Та вже наступного дня судина знову закрилася, відбулося повторне тромбування. Тоді медики вирішили провести гібридну операцію:

“Я взяв пацієнта на гібридне втручання: відкрите (тромбектомію – видалення тромбів із артерій) та ендоваскулярне, — продовжує розповідь Микола Федорів. — Це було поєднання відкритої хірургії та ендоваскулярної методики: ми розкриваємо судину, забираємо тромби, пускаємо контраст – і оцінити прохідність, побачити, чи є стеноз, звуження або атеросклеротичні бляшки”.

Ситуація ускладнювалася тим, що нижче коліна функціонувала лише одна артерія.

“Зазвичай підколінна артерія розгалужується на три гілки, а в нього залишилася лише одна, з якою можна було працювати. Ми за цю судинку дуже боролися”, – каже хірург.

Після повторної тромбектомії лікарі ендоваскулярно відновили кровотік безпосередньо до стопи, де виявили закриту судинку. Після тривалого втручання вдалося пройти та знайти правильний хід, а тоді провели ангіопластику (роздування судини).

За словами лікаря, відсутність кровотоку створює ризик повторного тромбування. І хоч кровотік вдалося відновити, однак частина тканин уже була нежиттєздатною. Медики чекали формування демаркаційної лінії, “щоб чітко визначити, що живе, а що вже мертве”. Після стабілізації стану пацієнта тимчасово перевели до районної лікарні для перев’язок і підготовки до наступного етапу лікування.

Згодом він повернувся на оперативне втручання.

“Я провів пацієнтові ампутацію пальців – тих, що були вже відмежовані. Загоєння відбулося, але залишався дефект рани на тилі стопи, який неможливо було закрити місцевими тканинами”.

Після того як рану підготували до трансплантації, чоловікові зробили автодермопластику, тобто пересадку власної шкіри:

“Зі стегна взяли клапоть і пересадили на тил стопи. На третю добу клапоть вже прижився”.

У відносно молодих пацієнтів, зі слів лікаря, такі ускладнення – рідкість.

“Якщо говоримо про облітеруючий атеросклероз, то середній вік наших пацієнтів – 50 років і старші. А тут – лише 44”.

Лікар додає, що раніше пацієнт мав інші складні втручання та реконструкції верхньої кінцівки.