«Дрон влучив у лобове скло, а ми встигли вискочити»: історія 24-річного десантника Антона

“В Курській області FPV-дрон влучив мені у лобове скло. Ми встигли вискочити, але другим ударом дрон “добив” машину. Виходити з пораненим напарником довелося пішки”, – згадує десантник Антон.

Антон розповідає це спокійно, ніби про звичайний робочий епізод. Хлопцю 24 роки, він водій 13 окремого десантно-штурмового батальйону 95 бригади ДШВ.

У підрозділі доводиться керувати різною технікою, наприклад, пікапами, квадроциклами, БТРами, та їхати туди, де найважче.

“Моя робота проста – вивіз людей, евакуював поранених чи тих, хто захворів, підвіз боєкомплекти та провізію”, – розповідає військовий.

Проте в армії ти завжди передусім воїн. Антон згадує про один із найважчих виїздів.

“Довелося на квадроциклі заходити максимально близько до ворожих позицій, щоб забрати поранених. Вибрали момент, коли погода допомагала, пробивалися через посадки, в яких були й окупанти, і наші. Техніка перевантажена, людей багато, і небо вже “оживає”. Нерви були, як струна! Я знав, що маю просто їхати, щоб швидше вивезти своїх. Навіть не було часу думати чи переживати, тіло на автоматі робило все, щоб ми вибралися. І нам все вдалося!” – згадує Антон.

Антон служив на різних напрямках: Курщина, Сумщина, Покровський напрямок. І каже чесно, що страх завжди з ним: “Але в русі рішення приймаєш швидко, адреналін “глушить” страх”.

Серед його відзнак є медаль “За оборону України”, “Хрест доблесті”, та найважливіше для нього інше – коли вдається вивозити побратимів неушкодженими.

“Близько тридцяти людей, може й більше вивіз живими з позицій. А нагороди… дружина всі мої нагороди й грамоти поскладала на поличку: каже, буде показувати дітям”, – ділиться Антон.

За службу та виконання бойових завдань Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський нагородив Антона нагрудним знаком “Хрест хоробрих”.

Відділення комунікацій 95 окрема десантно-штурмова Поліська бригада ДШВ ЗСУ