“Актор” на війні: як франківець Богдан Романюк змінив сцену на фронт

Богдан Романюк – актор за фахом і військовий за покликанням. Сьогодні він служить у 1030-му окремому зенітному ракетному дивізіоні «Аквіла», підрозділі протиповітряної оборони 3-го армійського корпусу. На війні має позивний «Актор». До війська пішов добровільно, підписавши контракт.

До повномасштабного вторгнення Богдан працював актором Франківського драмтеатру. Однак після початку великої війни вирішив, що його місце – у війську. Він переконаний, що українцям важливо готуватися до викликів: проходити базову військову та медичну підготовку, щоб бути готовими діяти в критичних ситуаціях.

«У кожної людини настає момент, коли вона повинна прийняти рішення. Це може бути 2022 рік, 2023-й, 2024-й чи навіть зараз. Але кожен свідомий українець має розуміти: рано чи пізно цей час настане», – каже військовий.

За словами Богдана Романюка, війна змінила його внутрішньо. Однією з найсильніших емоцій стала ненависть до ворога – як реакція на злочини, які Росія чинить проти України. Сьогодні підрозділ, у якому служить боєць, виконує завдання на Харківському напрямку.

Від сцени до фронту

Перехід від цивільного життя до військового, за словами Богдана, дуже складний. Ще вчора людина живе звичайним життям, а вже завтра тримає в руках зброю та виконує бойові завдання. Саме тут, каже він, допомагає акторський досвід. Робота на сцені навчила його працювати з емоціями, підтримувати людей і створювати атмосферу навіть у складних обставинах.

«Адаптація цивільної людини до війська дуже складна. Ще вчора ти був у мирному житті, а завтра вже тримаєш у руках зброю. Те, що я працював на сцені, допомагає мені підтримувати хлопців. Я намагаюся піднімати їм настрій», – розповідає Богдан.

Коли має відпустку, він повертається до театральної діяльності – проводить благодійні вистави, кошти з яких спрямовує на потреби свого підрозділу.

Актор і на фронті, і на екрані

Навіть під час війни Богдан не повністю відійшов від акторської професії. Нещодавно він взяв участь у зйомках фільму, де зіграв роль ворога – російського військового. Каже, що ця роль була для нього непростою, але дуже важливою. За словами військового, передати образ ворога було непросто.

«Роль для мене була надзвичайно цікава, оскільки передати ось цю ворожнечу, ненависть насправді не так просто. Але в мене були зустрічі із полоненими, я подивився, хто вони, як поводяться і старався це передати»

Крім того, завдяки військовому досвіду Богдан допомагав іншим акторам під час зйомок.

«З усіх акторів ніхто не мав військового досвіду, не знали, як тримати зброю. Я показував, як правильно поставити палець, як одягнути броню, де зачепити спорядження, як накладати турнікет. Це такі речі, які для військового звичні, а для цивільних акторів – зовсім нові»

Чи потрібне мистецтво під час війни

Боєць переконаний: мистецтво у воєнний час має важливу роль, хоча справжній фронт – один.

«Фронт – це там, де відбуваються бойові дії. Але митці можуть допомагати армії: організовувати збори, підтримувати військових, проводити заходи, працювати з ветеранами», – зазначає він.

На передову також приїжджають артисти, музиканти та лектори. Такі зустрічі допомагають військовим хоча б ненадовго відволіктися.

Шлях у професію

Богдан спершу мріяв стати режисером, але через відсутність відповідного факультету вступив на акторський напрям.

До вступу також закінчив музичну школу по класу скрипки.

У театрі він зіграв чимало ролей. Серед найулюбленіших – ролі у постановках «Сватання на Гончарівці», «Мертві без поховання» та «Калігула».

Мрія після перемоги

Після перемоги України Богдан Романюк планує повернутися до акторської професії. Більше того – має ідею створити театр ветеранів.

«Ми говорили між собою, що можна було б створити театр ветеранів. Там могли б грати не лише професійні актори, а й ті, хто завжди мріяв про сцену», – каже він.

Сьогодні ж його головна роль – захисник України.

І поки триває війна Богдан Романюк служить у війську, але мріє про той день, коли після перемоги знову зможе повернутися до театру.