«Випити, щоб вимкнути голову»: чому все більше жінок на Прикарпатті хворіють на алкогольну залежність

Ще кілька років тому про жіночий алкоголізм говорили значно рідше. Здавалося, що ця проблема здебільшого стосується чоловіків. Та лікарі кажуть: ситуація змінюється.

У Центрі психічного здоров’я в Івано-Франківську все частіше звертаються жінки, які не можуть самостійно впоратися із залежністю.

За словами Любові Луцької, лікарки-психіатрині Прикарпатського  обласного клінічного центру психічного здоров’я та асистентки кафедри психіатрії, наркології та медичної психології ІФНМУ, гендерний розрив поступово скорочується.

«Ми бачимо, що кількість жінок, які звертаються за медичною допомогою через зловживання алкоголем, збільшилася. Якщо раніше жінки зверталися значно рідше, то зараз це співвідношення поступово змінюється», — пояснює лікарка.

Фахівці пов’язують це не лише зі змінами у суспільстві, а й з наслідками повномасштабної війни.

Війна, тривога і самотність

За словами Любові Луцької, для багатьох жінок алкоголь стає способом тимчасово ,,заглушити” внутрішню тривогу, як  спробою нівелювати симптоми гострої або хронічної тривоги. З клінічної точки зору, це розцінюється як формування дисфункціонального механізму подолання у відповідь на інтенсивний стрес.

«Умови війни створюють постійне відчуття небезпеки, страх за життя дітей та соціальна невизначеність створюють умови для критичного виснаження психологічних ресурсів. У такій ситуації алкоголь помилково сприймається як доступний інструмент для швидкого зниження гіперзбудливості ЦНС.  І тоді келих алкоголю ввечері починає виглядати як простий спосіб “переключитися” і хоча б на короткий час відчути спокій», — зазначає лікарка.

До цього додається ще одна реальність воєнного часу — розлука з близькими.

Багато чоловіків зараз служать у війську, тому жінки беруть на себе одноосібну відповідальність за безпеку та побут родини.

«Це ситуація подвійного навантаження, де поєднуються соціальна ізоляція та дефіцит підтримки. Коли виснаження стає хронічним, вживання алкоголю починає розглядатися як найпростіший спосіб саморегуляції. Проте такі дії лише підкріплюють хибні очікування від алкоголю і в перспективі поглиблюють депресивні стани, перебуваючи у зоні високого ризику емоційного вигорання», — пояснює психіатриня.

Особливу групу ризику становлять жінки, які мають симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР) внаслідок пережитої окупації або втрату житла, близьких, . У таких випадках алкоголь нерідко використовується як форма «самолікування» для пригнічення травматичних спогадів.

Такі пацієнтки потребують комплексного підходу, що поєднує терапію розладів вживання алкоголю та роботу з супутніми психічними станами, спрямовану на формування здорових стратегій подолання стресу.

«Це виглядає як звичайне життя»

Найнебезпечніше у залежності те, що вона може довго залишатися непомітною.

Жінка може працювати, доглядати за дітьми, виглядати успішною — і водночас поступово втрачати контроль над вживанням алкоголю.

«Перші ознаки дуже тихі. Людина випиває “для душі”, щоб розслабитися після роботи або відсвяткувати якусь подію. Але поступово частота вживання збільшується, зростає доза, і алкоголь починає використовуватися майже для будь-якої емоції», — пояснює лікарка.

З часом з’являється ще один тривожний сигнал — втрата інтересу до подій без алкоголю.

Наприклад, людині вже нецікаво йти на зустріч або відпочинок, якщо там не буде спиртного.

Ознаки, які можуть свідчити про формування залежності

Лікарі звертають увагу на кілька важливих змін.

Серед них — зростання толерантності до алкоголю. Тобто людині потрібно все більше спиртного, щоб відчути той самий ефект.

«Якщо раніше вистачало одного келиха, щоб розслабитися, то з часом потрібно вже два або три. Це одна з фізіологічних ознак формування залежності», — пояснює Любов Луцька.

Ще один сигнал — провали в пам’яті після вживання алкоголю, навіть після невеликих доз.

Це може свідчити про токсичний вплив на структури мозку, зокрема на центр пам’яті — гіпокамп.

Серед інших тривожних симптомів лікарі називають:

Чому жіноча залежність формується швидше

Лікарі наголошують: жіночий алкоголізм має свої особливості.

Передусім — біологічні.

«В організмі жінки менше води і більше жирової тканини. Оскільки алкоголь розчиняється у воді, його концентрація в крові може бути вищою. Тому він діє сильніше і токсичніше», — пояснює лікарка.

Крім того, у жінок нижча активність ферменту – алкогольдегідрогенази, який розщеплює алкоголь.

А гормональні коливання можуть ще більше посилювати його вплив.

У результаті залежність у жінок може формуватися швидше, а лікування часто потребує більше часу і комплексної допомоги.

Міф про «чарівну таблетку»

У суспільстві досі поширена думка, що алкогольну залежність можна швидко «вилікувати» — наприклад, кодуванням.

Однак лікарі наголошують: це міф.

«Лікування залежності — це не одна процедура. Це комплексна допомога, яка складається з кількох етапів: медикаментозної допомоги, психотерапії і подальшої реабілітації», — пояснює психіатриня.

Перший етап — детоксикація організму, коли з організму виводять продукти розпаду алкоголю.

Далі важливо працювати з психологічними причинами залежності — за допомогою психотерапії, мотиваційного інтерв’ювання та сімейної терапії.

Чому «таємні таблетки» можуть бути небезпечними

Іноді родичі намагаються допомогти людині самостійно — наприклад, підсипати ліки, які блокують дію алкоголю.

Лікарі категорично застерігають від таких дій.

«Ці препарати можна застосовувати лише тоді, коли людина усвідомлено погоджується на лікування і перебуває у тверезому стані. Якщо давати їх потайки, це може призвести до сильного отруєння і серйозних ускладнень», — наголошує Любов Луцька.

«Залежність — це захворювання, яке потребує комплексної допомоги. І чим раніше людина звернеться, тим більше шансів повернутися до нормального життя».

Ефективне подолання алкогольної залежності ґрунтується на принципах добровільності та активному залученні пацієнта до лікувального процесу. Примусове лікування не має доведеної клінічної ефективності; натомість ключову роль відіграє формування мотивації через побудову терапевтичного альянсу.

Система надання допомоги є інтегрованою та доступною на різних рівнях: пацієнт може отримати первинну консультацію та скринінг у сімейного лікаря або звернутися за спеціалізованою допомогою до психіатра чи нарколога. Залежно від тяжкості стану та ризику ускладнень (наприклад, судом чи делірію), лікування проводиться амбулаторно або в умовах стаціонару.

Згідно з сучасними стандартами, залежність — це хронічний розлад, який потребує комплексного біопсихосоціального підходу. Він поєднує доказову фармакотерапію для стабілізації фізичного стану та психосоціальні інтервенції, зокрема когнітивно-поведінкову терапію (КПТ). Чим раніше розпочато комплексне втручання, тим вищими є шанси на стійку ремісію та повноцінне відновлення соціального функціонування» — каже лікарка.