Мільйони у воду

Липневі паводки, які наробили біди на Прикарпатті, вкотре продемонстрували й франківцям, наскільки місто і приміські території не захищені від стихії. Комунальники досі підраховують збитки, скоро у графі бюджетних витрат “протипаводкового захисту” з’являться нові цифри. На Франківщині ще з 2008 року таких неоплачених рахунків – на мільйони, та деякі амбітні екологічні проекти все ж вдається реалізовувати. Щоправда, не всі до кінця…

2016 року у Франківську вперше за останні півстоліття почали будувати нову дамбу. За планами, вона повинна з’єднати вже існуючу на річці Бистриця-Надвірнянська в районі вулиці Івасюка з дамбою в с. Вовчинець та вберегти частину міста й приміські землі від підтоплення. Роботи планували закінчити у вересні цього року, та не склалося. Наразі з трьох кілометрів гідротехнічної споруди зведено лише третину, та й ту територію, скаржаться місцеві, потрохи починає підмивати, адже наразі насип не укріплено. Подекуди на ньому почали проростати кущі. Схоже на те, що підрядник не з’являється на об’єкті тривалий час. Так кажуть і садоводи та жителі приватних будинків, біля яких зводять дамбу. Хоча фінансування до недавнього часу тривало.

У Дністровському управлінні водних ресурсів, який є замовником гідротехнічної споруди, кажуть, що будівництво заморожене, адже проект віддали на коректуру, бо за два роки його вартість суттєво зросла. Наразі з 57 млн грн, які закладали на об’єкт початково, освоєно майже 9 млн. Водники “зради” в припиненні робіт не бачать. Кажуть, за цей час дамбу могли збудувати лише за умови повного фінансування.

dav

Фірма зі скандалами

Бажання збудувати дамбу виявили п’ять учасників. Трьох відхилили через невідповідність документації конкурсних торгів установленим вимогам. Конкуренцію склали ТОВ “ПМК-77” і ТОВ “Гірбудінвест”. Спершу переможцем було визнано “Гірбудінвест”, адже фірма запропонувала ціну, на 10 млн нижчу, аніж конкуренти. Пізніше комітет із конкурсних торгів відхилив цю пропозицію, адже “Гірбудінвест” у встановлені законом строки не подав довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів. Тож автоматично новим переможцем було визнано фірму “ПМК-77”.

dav

З 57 млн грн, які закладали на об’єкт початково, освоєно майже 9 млн. Водники “зради” в припиненні робіт не бачать

Офіційно товариство, яке виграє мільйонні тендери, зареєстроване на пенсіонерку з Косівщини Катерину Стефурак. Проте журналісти неодноразово пов’язували “ПМК-77” зі скандальним екс-директором НПП “Гуцульщина” Василем Пророчуком. До 2011 року, за даними сайту “Наші гроші”, він був її співзасновником. Наразі справами фірми начебто займаються сини Пророчука. В 2016 році про нацпарк і його директора заговорили чи не всі українські ЗМІ: міністра екології Остапа Семерака, який приїхав із робочим візитом у національний парк, місцеві активісти буквально силою змусили побачити масштабні незаконні вирубки лісу на території “Гуцульщини”. Після цього Семерак пообіцяв прозорий конкурс на посаду директора нацпарку, за результатами якого Пророчук туди більше не повернувся.

dav

До речі, першу фірму-переможця, ТОВ “Гірбудінвест”, у пресі теж асоціювали з гучним ім’ям. Прикарпатський журналіст-розслідувач Євген Гапич, який досліджував тему заробітку на “знищенні” прикарпатських річок, пов’язував її з дружиною заступника начальника управління екології в області Андрія Пліхтяка.

Загалом, згідно з даними сайту “YouControl”, справи у фірми “ПМК-77” різко пішли вгору 2016 року – товариство перемагало у багатьох державних закупівлях. За даними платформи “Zакупівлі”, фірма входить у п’ятірку найбільших отримувачів коштів від Департаменту будівництва, ЖКГ та архітектури Івано-Франківської ОДА й лідирує у списку тих, у кого замовило найдорожчі роботи Дністровське басейнове управління водних ресурсів.

dav

Ласий шматок

Фінансування будівництва дамби здійснюється за гроші фонду охорони навколишнього середовища. Активісти, які слідкують за рухом екокоштів в області, називають його ласим пирогом, який куштують за квотним принципом.

На екологічній комісії рішення про фінансування майже 300 об’єктів голосується за дві хвилини. Є стандартний набір заходів: будівництво, берегоукріплення, каналізації тощо – навколо них і крутяться, – пояснює член постійної комісії з питань екології і раціонального природокористування, ветеран АТО Юрій Качак.

dav

Свого часу атовці під тиском змусили депутатів включити в кожну комісію обласної ради по одному представнику з обласної спілки ветеранів АТО, щоправда, вони права голосу не мають, а виступають лише як народні контролери.

Качак наголошує: у списку природоохоронних заходів часто багато сумнівних, які важко проконтролювати за об’ємом і якістю.

З екологічного фонду левова частка коштів йде на греблі: будівництво, підтримання у належному стані, дотримання сприятливого режиму річок – мільйони у воду

Є заходи, що потребують великих капіталовкладень, які апріорі неможливо одноразово здійснити з обласного бюджету, тому виникає часткове фінансування, як і у випадку з дамбою. Відповідно, роботи незавершені – й гроші з часом починають розноситися вітром чи топитися у воді. І все списується на стихію, – пояснює атовець.

dav

Незалежний експерт-еколог Володимир Красноштанов висловлює схожу думку: “Почали будувати – вода забрала – перестали. І так по колу”. Еколог стверджує, що з водою боротися неможливо, а водники цього не хочуть прийняти, адже, вважає, їм вигідно будувати греблі.

З екологічного фонду левова частка коштів йде на греблі: будівництво, підтримання у належному стані, дотримання сприятливого режиму річок – мільйони у воду. Будують греблі навіть на Лімниці, яка є державним заказником, тож вести будівельні роботи там не можна. Навесні ставлять трактор на греблю, восени забирають – і рахується, що весь час він там працював. Гроші легко списати, – робить сміливі припущення Красноштанов.

Еколог пояснює, що свого часу, коли ріка Міссісіпі вийшла з берегів, американці дійшли висновку: з водою боротися неможливо. Провели лінію і заборонили за нею селитися.

Ріка повинна “ходити”. Будуючи греблі, ми стискаємо її і збільшуємо швидкість течії, відповідно, в іншому місці вода руйнує греблю. І знову потрібні гроші, – проводить паралелі еколог.

Фінансування йшло, роботи не велися?

Одразу після визначення остаточного переможця тендеру на будівництво дамби на річці закипіла робота. У грудні 2016 депутати проголосували за збільшення початкового фінансування проекту з більш як двох до майже 3,5 млн грн. Техніка, кажуть місцеві, перебувала в районі зведення гідротехнічної споруди приблизно до літа 2017 року, потім її забрали. Люди запевняють: різниці між тим, якою була дамба рік тому, і тим, якою є зараз, не бачать, хіба що вона поросла кущами й травою. Однак фінансування проекту тривало аж до березня цього року й за період “затишшя робіт” було перераховано кілька мільйонів гривень. Загалом, за два роки своїми рішеннями депутати виділили на будівництво цієї дамби майже 10 млн грн. Натомість підряднику було перераховано на мільйон менше.

dav

Виявляється, будівництво призупинили через потребу в коректурі проекту.

Заступник начальника Дністровського басейнового управління водних ресурсів Олег Козар пояснює: за два роки вартість матеріалів і робіт, що їх мав виконати підрядник, суттєво зросла, змінилася й гідрологічна ситуація, тому потрібні нові розрахунки. Експертиза триватиме якийсь час, після чого будуть висновки. Водник припускає, що в новому проекті можуть бути суттєві зміни, і є ймовірність, що навіть постане питання про його існування.

Якщо коректура вкладеться в межах 10% від закладеної суми – то це ще норма, якщо більше – можливо, доведеться змінювати умови з підрядником, а це ризик його відмови від робіт, – пояснює Козар.

Цікавимося, невже ці речі не закладаються в проекті спочатку? Водник пояснює, що інфляція прописується у певних межах, але не в два чи три рази, адже за цей час офіційна зарплатня зросла вдвічі, а ціни на пальне зросли на 40%.

Козар, всупереч словам садоводів, запевняє: цього року роботи на дамбі велися, та їх призупинив паводок і нерест. Пояснює, що в 2018 році на фінансування проекту не подавалися, адже на рахунках управління ще є залишок коштів з минулого року. Щоправда, точної цифри не пригадує, спочатку каже про 400 тис., потім телефоном уточнює, що це близько 800 тис. грн.

dav

Цікавимося в заступника головного водника області, чи можемо ознайомитися з актами виконаних робіт, щоб зрозуміти, які роботи проводилися на дамбі з літа минулого року, коли, за словами місцевих, там нічого суттєвого не робилося. Та відповідальний за звітність, як виявилося, у відпустці. Не добилися актів ми й на самій фірмі “ПМК-77”, адже директор і головний інженер перебували у довготривалих відрядженнях і за кілька днів настійливих дзвінків на фірму не знайшлося людини, яка б могла надати до них доступ.

Щоправда, телефоном ми таки поспілкувалися з працівником, який здійснював технічний нагляд за будівництвом дамби. Та відповіді на пряме питання “які роботи там велися з літа минулого року?” так і не отримали. Богдан Олексійович, який наглядає за будівництвом, спершу взагалі обурився тим, що ми цікавимося актами, потім, як нам здалося, уникав відповіді на питання, а в результаті запевнив, що всі потрібні роботи там виконані, й запропонував провести на об’єкті аудит.

Попри те, що питання з будівництвом лівосторонньої дамби зависло на невизначений термін, водники вже планують будувати нову – на правому березі Бистриці-Солотвинської в с. Вовчинець. На виготовлення проектно-кошторисної документації виділили майже півмільйона.

Сільський голова Вовчинця Михайло Назар пояснює: приміська територія розташована в межиріччі двох Бистриць, тому найбільш вразлива і поки не захищена від підтоплень. Каже, вже виготовлена документація на будівництво дамб аж до злиття двох Бистриць. Питання лише у грошах, та вони, сподівається, можуть знайтися під вибори.

І я не я, і хата не моя

Якщо обласний бюджет теоретично не потягне добудову дамби, то чи реально залучити кошти державні або міські, адже третина протипаводкового об’єкта все ж розташована в Івано-Франківську?

Проте тут надій мало. Водники кажуть: останні кілька років, незважаючи на регулярні звернення, грошей навіть на відновлення об’єктів державної власності з української казни не виділяють. А з масштабної повені 2008 року незавершених проектів є на 150 млн грн.

У міській раді від питання будівництва дамби відсторонюються. Заступник міського голови Олексій Кайда каже: до міста ніхто не звертався. Якщо якісь дії будуть, то можуть допомогти, наприклад, у лобіюванні інтересів водників перед Кабміном, але за кошти міського бюджету таке будівництво не потягнуть.

Виходить, що на масштабні інфраструктурні плани, наприклад, такі, як басейн за 83 млн, у міській казні кошти знайдуться, а от на захист міста від підтоплень – ні.

Лише через липневу повінь цього року, як каже начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Ігор Влізло, на водній карті земель міської ради утворилося кілька нових гарячих точок. Дамбу у приміських Угорниках частково підмило, у Крихівцях та Опришівцях вона подекуди осипається, укріплення потребує й ділянка дамби в Микитинцях та Хриплині. Невтішна ситуація на дамбі в районі вулиці Медичної – там завезений раніше негабарит теж починає розмивати.

dav

З водою боротися неможливо, а водники цього не хочуть прийняти, адже, як вважає експерт, їм вигідно будувати греблі

Лише проект того, аби відновити 100 метрів розмитої в Угорниках дамби, коштуватиме близько 100 тис. грн, а шматок готової дамби обійдеться в десятки мільйонів. Окрім того, Крихівці ставлять питання, аби від Драгомирчан до міста збудувати кількакілометрову дамбу. Це десятки мільйонів і чимало часу, – каже Влізло.

Щоб отримати гроші на все це, теж планують звертатися до обласного екологічного фонду. В департаменті екології кажуть, що з містом співпрацюють, але натякають: там не надто цікавляться екологічними проблемами, адже якби переймалися безпекою своїх жителів, не перекладали б відповідальності на інших та не шукали б причин, щоб не бути господарями на місці.

Складається враження, що вирішення проблеми захисту людського майна значно поступається чиїмось шкурним інтересам, а в питанні завершення будівництва дамби просто немає лобіста. Або ж проект не вигідно доводити до кінця надто швидко. Один незавершений об’єкт змінюється плануванням іншого – і тоді, як то кажуть, легше сховати кінці у воду.

Автор: Юлія КАНЮС

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 20.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.