10 незручних запитань до головного освітянина міста

Минуло трохи більше року, як освітнім сектором у Івано-Франківську почав завідувати ніжинець Ігор Смаль. Нового директора Департаменту освіти та науки, який є членом партії «Свобода», в мерії прийняли з широкими обіймами, а от серед освітян його кандидатура викликала чимало розмов.

Їм не сподобалося те, що на посаді директора Смаль посунув його багаторічну очільницю Наталію Микулу, що гостро висловлювалася на адресу мера і його передвиборчих піар-кампаній, до яких залучали педагогів.
Чи вдалося за рік Ігорю Вікторовичу прихилити до себе вчителів і втілити в життя гучні заяви, з якими він прийшов на посаду, та чи порозумілися вони з екс-очільницею департаменту освіти – запитуємо в Ігоря Смаля у форматі рубрики «10 незручних запитань».

– Рік тому, коли мер Івано-Франківська офіційно представив вас як нового директора Департаменту освіти та науки, не всі освітяни сприйняли вашу кандидатуру одразу. Мовляв, занадто мало маєте саме педагогічного досвіду, стажу роботи «в полі». Що кажуть зараз?

В освіті я понад 30 років, в тому числі й у шкільній. Що сьогодні говорять за спиною – не цікавлюся. В такій масштабній сфері, як освітня, усього до кінця не розгладиш, але те, що наразі вона працює успішно – факт. Через якийсь час я зрозумів, що розмови про мою нібито нефаховість вели виключно ті, хто бачив себе на моєму місці. Повірте, таких людей було багато. Коли їх «образили», у відповідь вони почали лити бруд на мене.

– Один з принципів, з яким ви прийшли на посаду: дорогу молодим. Проте за рік не звільнився з посади жоден директор школи чи садка пенсійного віку. На досвідчених освітян досі не знайшли методів впливу?

Питання болюче і залишається для мене пріоритетним. Справді, тут похизуватися немає чим. Поки це лише великий супротив і застосування всіх гуманних і не дуже методів впливу для того, щоб залишитися на посаді. Один з останніх прикладів (не називатиму прізвище директора) – коли я пробував переконати керівника, якому за 70, піти на пенсію. Можливо, з мого боку це був своєрідний шантаж, але вже не знав, як по-іншому діяти. Я поставив дві умови: перший клас цієї школи має навчатися за програмою Smart Kids, що наразі впроваджена у ЗШ №26, де діти вчаться за допомогою ІТ-технологій. Друга умова – заява.

Як і очікувалося, йти на пенсію цей керівник відмовився. Ба більше: пішов до міського голови і погрожував перекриттям вулиць. До того ж, до мене завітали батьки учнів із цієї школи й висловили категоричний супротив запропонованому проекту. Вони апелювали до того, що хочуть довше зберегти дитинство для своїх дітей. Оскільки ця освітня установа – школа-садок, то їх можна зрозуміти. Але ж так навчається лише якась частина дітей у місті. Чесно кажучи, я противник такої моделі, коли дитина перебуває у початковій школі в тій же обстановці, у якій і в дитсадку.

Я за те, щоб початкова школа була просторово ізольована від старшої. Це дозволить впроваджувати новітні освітні технології, за якими давно навчаються європейські діти.
Розумію, директори пенсійного віку вжилися у свої колективи, але їм вже бракує не те що креативу, а й здоров’я.

Коли бачу, як керівника під руки ведуть його заступники – хочеться плакати. А таких директорів, яким за 70, у нас десять. Керівників пенсійного віку – третина.

Є в центральній частині міста школа, яка зараз у досить занедбаному стані. Як на мене, такий освітній заклад – сором. Директор, як ви зрозуміли – пенсійного віку, керує там десятки років. Коли кажу йому: «Складається враження, що ви тут років п’ять нічого не робили», то чую у відповідь: «Не п’ять, а три».

У мене були розмови з такими керівниками, вони пообіцяли допрацювати цей навчальний рік і написати заяву. Сподіваюсь, своєї обіцянки дотримаються.

– Рік тому ви вважали перевірки громадськими активістами якості харчування школярів фактором, що дисциплінує, і були наче не проти такого контролю. А нещодавно активно критикували «Мам Прикарпаття» за рейди в шкільних їдальнях.

Від своїх слів не відмовляюся. Що стосується перевірок, про які ви кажете, то все має бути цивілізовано. Ви ж, як мати, можете перевірити, як харчується ваша дитина, і цього ніхто не забороняє. А тепер уявіть: у заклад, де вона навчається, вриваються невідомі й розповідають, що вашу дитину погано годують. Батьків дітей у школах, де проводять перевірки, при цьому навіть немає. Я відповідально кажу: в цілому місті немає жодної скарги на харчування дітей.

Для себе пояснюю такі «набіги» стартом чиєїсь передвиборчої кампанії. Коли чую фразу: «Я хочу віддати дитину в цю школу, тому зараз контролюю якість харчування», розумію: це вияв не зовсім нормальної поведінки. Можливо, то слава Ольги Фреймут не дає комусь спокійно спати.

Батьки впливають на процес перевірки харчування своїх дітей. До прикладу, в ЗОШ №21 на тендерних торгах переміг підприємець, на якого кілька років тому скаржилися батьки учнів. Він надає послуги з приготування гарячого харчування. З точки зору закону, в нас немає підстав відмовити цьому підприємцеві, й ми змушені підписати з ним угоду. Разом із тим, ми домовилися з директором і батьківською громадою, що вони триматимуть на постійному контролі якість надання цих послуг. І якщо знову повідомлятимуть про порушення – розірвемо цю угоду.

Розумію, що кажу фантастичні речі, але переможцем у таких тендерних торгах мав би бути підприємець, який запропонує найвищу ціну і цим забезпечить відповідну якість. Проте наразі нас змушують обирати тих, у кого ціна найнижча.

– Ще одне суперечливе питання: благодійні внески у дитячих садочках міста. В лютому ваша заступниця Наталія Микула запевняла, що цього року з міського бюджету виділили 3 мільйони гривень, на противагу минулорічним 160 тисячам, і здавати гроші на миючі, дезінфікуючі засоби, канцелярію й інші потреби дитячого садка не потрібно. Але вже початок квітня, а гроші досі не надійшли. Не проведений навіть тендер на закупівлю цих товарів. У департаменті свідомо ввели батьків в оману?

За три місяці нового року департамент провів понад 60 тендерних торгів. Зрозумійте, є якась черговість у закупівлях: тепло, електроенергія, гаряче харчування – з цим уже розібралися. Крім того, щодо кожного закладу проводять окремий тендер, буває, і повторно. Це купа документації, тому процес рухається не так жваво, як уявляють собі батьки. Не знаю, чому за туалетний папір так вчепилися, але ми десь вирішили на початку, що він не належить до надзвичайно важливих речей. Проте тепер, щоб якось загладити це питання, просимо підприємців забезпечити нас продукцією у борг. За законом, маємо можливість закупівлі в межах 50 тисяч гривень проводити без оголошення тендеру. Саме сьогодні, без перебільшення, в садки міста завозять туалетний папір, миючі засоби. Коли забезпечимо першочергову потребу в них – проведемо тендер. Поки до травня цього на потреби садочків має вистачити.
Щодо благодійних внесків у садках, то якщо зараз скажу, що здавати їх більше не потрібно, буду правий, бо туалетний папір і мило будуть. Але є безліч інших потреб, і тут ми не впливаємо на батьківські комітети, які самостійно вирішують ці питання.

Просимо підприємців забезпечити нас продукцією у борг.

– Чи відомо вам, що батьків, які назвали групи і садки, де збирають благодійні внески, викликали «на килим» вихователі і керівники закладів? Попередньо самих вихователів тих груп «вилаяли» в департаменті за невміння «вести діалог» із батьками?

Мені про такі випадки не відомо. У соцмережі, щоправда, читав, що в одному з дитячих садків міста, коли мама попросила у керівництва закладу показати кошторис, їй начебто пригрозили виключити дитину з садка. Заявляю: це вигадка чистої води. Якщо дитина вже має місце у садочку, то ніхто не може його забрати.

Керівників ДНЗ ми збирали лише для того, щоб довести до їхнього відома порядок розміщення у закладах інформаційних стендів. На них мають бути щомісячні звіти про рух благодійних і бюджетних коштів у садку. Щодо перших, то була поставлена чітка вимога, аби ні керівник закладу, ні вихователі не були дотичними до цих коштів. Для цього є спеціальні благодійні організації і фонди.

– Технологія ЗНО зняла корупційну складову при вступі до вишів. Проте, чи не створила нову хабарницьку модель при здачі випускного іспиту в школі? Чи відомі вам випадки купівлі результатів ЗНО в Івано-Франківську?

ЗНО – величезний прорив української освіти, попри всі недоліки і скарги на завдання, що, як інколи здається, складені людьми, далекими від шкільної програми. До недавнього часу я був певен, що купити результати ЗНО неможливо. Але зі ЗМІ дізнався, що столичні правоохоронці вели розслідування з цього приводу. Мене неприємно здивувало, що наше місто – в переліку тих, де були знайдені речі, які можна кваліфікувати як підтасовку результатів ЗНО.

– Міністр освіти і науки Лілія Гриневич заявила, що буде активно боротися з репетиторством у школах. Ви теж противник цього. Але ж, об’єктивно, це був чи не єдиний шанс педагога підзаробити?

Істина десь посередині. Ми не можемо імперативно заборонити репетиторство. Проте, якщо вчитель свідомо не знайомить учнів з усіма темами, не викладається на повну на уроці і перетворює його на кава-брейк, після чого «запрошує» учнів позайматися за винагороду в позаурочний час – такому педагогові не місце на освітній ниві. На щастя, за моєї практики була лише одна така усна скарга: вчитель, який вимагав 120 гривень за консультацію, після того, як батьки знайшли дешевший варіант (за 80 гривень), пригрозив дитині, що зробить усе можливе, аби вона більше не навчалася в цій школі. З педагогом провели бесіду, але тут, чесно кажучи, я не вірю в перевиховання.

Вчитель, який вимагав 120 гривень за консультацію, після того, як батьки знайшли дешевший варіант (за 80 гривень), пригрозив дитині, що зробить усе можливе, аби вона більше не навчалася в цій школі.

– Місто активно розбудовується. Чи веде департамент підрахунок, яка потреба на дошкільні та шкільні освітні заклади постане у місті? На прикладі ажіотажу навколо садочка «Вишиванка» і школи-садка №6, де батьки, щоб записати дитину, займали чергу з ночі, вимальовується не надто позитивна перспектива.

Справді, бачимо, що наших потужностей на сьогодні в садочках, на завтра – у школах, не буде вистачати. Минулого року нам вдалося відкрити новий ДНЗ «Вишиванка», що в мікрорайоні «Пасічна». Цього року плануємо відкрити дитячі садочки в Угорниках, Крихівцях, Хриплині, Вовчинцях. Хоча «Мрія», що в Крихівцях, була готова ще минулого року, але формально діти зайдуть туди на Великдень. Річ у тім, що там були проблеми з водопостачанням, де нас підвів підрядник.

Наразі робимо все можливе, аби місць у дошкільних навчальних закладах вистачило для всіх. Приміщення колишнього садочка, де наразі розміщується департамент, також звільняємо. Тут буде працювати новий ДНЗ. Починаємо відновлення садочка на вулиці Хоткевича, 11.

Щодо ажіотажу, який створюють батьки, то він поки штучний. Зараз черги у «Вишиванку» взагалі немає. Місць вистачає всім охочим.

– Ваша заступниця Наталія Микула роками обіймала посаду директора міського департаменту освіти. Співпраця з нею для вас допомога чи навпаки – завада?

Ідеальних стосунків не буває, навіть між подружжям може виникати тертя. Звісно, гострі моменти є, їх відсутність була б дивною. Але вони не системні. Інколи це різне бачення тієї чи іншої ситуації. Буквально вчора в департаменті була нарада керівників щодо організації великої зустрічі освітян міста із держсекретарем Міносвіти Павлом Полянським. Вона була продуктивною: ми окреслили головні проблеми, які збираємося порушити перед високим чиновником. Під час обговорення постало питання: чи прописуємо ми перспективні плани і проекти побудови освітніх закладів у місті. На це Наталія Петрівна принесла стару розробку: бачення колишнього управління освіти структуризації освітянської сфери у місті. Я про такий документ нічого не знав. Звісно, продемонструвати те, що щось робиться – добре, проте таке бачення вже застаріле.

Після цього ми мали розмову з Наталією Петрівною і дійшли згоди, що напрацювання, які були, продовжуватимемо, але згідно з новими тенденціями і цифрами. І загалом вирішили, що маємо чіткіше узгоджувати подання різної інформації на нарадах.
Поки між нами немає повного взаєморозуміння, знаєте, як кажуть, із півпогляду, з півслова. Вважаю, що рік – невеликий відрізок часу, аби загладити всі гострі кути.

Поки між нами немає повного взаєморозуміння, знаєте, як кажуть, із півпогляду, з півслова.

– Ваша декларація за 2015-й рік вражає скромністю: ні квартири, ні авто, середня зарплатня. Чи покращився ваш матеріальний стан у 2016-му?

Цього року декларація буде ще скромнішою. Нічого не додалося. Я можу пояснити: коли мені запропонували роботу в Івано-Франківську, дружина зі мною переїжджати не захотіла. Ми розлучилися, і я залишив усе сім’ї.

Зараз проживаю в готелі. З одного боку призвичаївся, а з іншого – важкувато, бо в невеликій кімнаті немає де працювати з паперами, там фактично одне ліжко. Тому допізна засиджуюсь на роботі. Проте ні на що не скаржуся.

Автор: Юлія КАНЮС

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 6

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.