«Картинка» і шоу: як живуть прикарпатці після участі у телепроектах

Найкоротший шлях стати зіркою – потрапити на телебачення. Тебе показують, а отже, ти відомий. Саме так вважає більшість, саме на яскраву славу сподіваються ті, хто демонструє свої таланти країні з телеекранів. Але ж стати учасником чи тим паче переможцем талант-шоу – це також постійна праця, боротьба за високі рейтинги та конкуренція. Їм пророкували зіркове майбутнє, за ними спостерігала вся країна. Та чим дихають сьогодні люди, які колись засвітилися у популярних телепроектах? 

Іванна Червінська з Печеніжина прийшла на проект «Голос країни» вже сформованою виконавицею. І хоча у розмові каже, що ніколи не сприймала музику як роботу, за плечима має саме вокальну освіту, неабиякий досвід виступів та записані альбоми тоді ще у гурті «ShockolaD».

«Голос країни» – телевізійне талант-шоу, що виходить на телеканалі «1+1» з 2011 року. Учасники з України та часом навіть гості з-за кордону демонструють свої здібності та працюють під керівництвом журі – популярних українських зірок.

Стиль і вокал дівчини з Печеніжина сподобалися не лише пересічному слухачеві, але й спонукали двох членів журі цієї передачі – Тіну Кароль та Святослава Вакарчука – розвернути крісла. Саме у команді фронтмена гурту «Океан Ельзи» співачка і дійшла до півфіналу. Особливих надій, каже, на шоу не покладала, тому і розчарувань не було: «Я розуміла, що подібного формату шоу дають короткочасну популярність, але це, безумовно, хороший старт і можливість показати себе великій аудиторії. Якщо ти сподобаєшся чи зацікавиш когось – знайти про тебе інформацію труднощів зараз не складе! Я отримала гарний досвід, знайшла багато друзів, з якими підтримую прекрасні стосунки. І поціновувачів своєї творчості, які надихають мене на створення нової музики», – згадує Іванка.

Після проекту вона не перестала займатися улюбленою справою, адже побільшало знайомств та зросла увага зі сторони преси. Наразі співачка записала з гуртом «Gypsy Lyre» свій перший міні-альбом і вже готовий альбом «Колискових», де вона спробувала себе не тільки як виконавиця, але й як композитор. Експериментує з новими треками, які поєднують у собі древню культуру і сучасне звучання. Не очікуючи бозна-чого, співачка отримала більше, ніж думала: нові знайомства, натхнення та заряд енергії.

Подібного формату шоу дають короткочасну популярність, але це, безумовно, хороший старт і можливість показати себе великій аудиторії

А ось Федір Хашалов після танцювальних виступів у талант-шоу справді активно розвивав свою кар’єру і здобув неабияку популярність, втім не як хореограф, а як спортсмен.

Майстер спорту зі спортивної гімнастики, керівник танцювального колективу «Vertical Limit» присвятив себе напруженим тренуванням та професійному бодібілдингу.

Федір Хашалов встиг спробувати свої сили у двох телевізійних проектах – і двічі потрапив до фіналу. На шоу «Україна має талант» у 2009 році виступав із командою «Vertical Limit». Ще тоді вони тренувалися в одному таборі із учасниками «Танцюють всі».

Підтримка і популярність, згадує Федір, були просто неймовірними, танцювальному колективу це зіграло на руку: «Емоції просто шалені. Це великий досвід, багато плюсів для нашої команди, нові знайомства. Була величезна підтримка глядачів, а тоді ще не було Інстаграму – зараз вона була б іще більшою».

Після участі у першому шоу команда активно займалась хореографічною кар’єрою, і трохи згодом, у 2010 році, Федір знову танцював на великих екранах і цього разу став фіналістом шоу «Танцюють всі-3». Цей проект стартував у 2008 році, і улюбленого танцюриста вибирають самі українці, здійснюючи дзвінки та надсилаючи СМС-повідомлення.

Йшов на цей проект, згадує Федір, свідомо, адже розумів: артист відомий, якщо його показують по телевізору, якщо про нього говорять. Тому після успішної участі в одному телешоу варто продовжувати пробувати свої сили.

«Я не закинув хореографію повністю, але віддавав багато сил саме спорту. Якщо прочитати біографію Шварценеґґера – кумира бодібілдингу, – можна дізнатися, що він тренувався і тричі на день. Така ситуація була і в мене – постійні змагання та режим. На хореографію часу залишилося значно менше. Але про що мені шкодувати? Про те, що я віддав своє життя спорту, хореографії? Про те, що не став менеджером? Завжди краще зробити, ніж шкодувати про те, чого ти не зробив», – зазначає спортсмен.

Поставив «на паузу» свій талант і співучий студент медичного вузу. Арсен Вітрецький вразив «Голос країни» не лише вокалом і піснею з «Євробачення», але й історією: його захоплення музикою не розділяли у родині. За юнаком спостерігала вся країна, адже у 2018 році він потрапив на телешоу в команду співачки Джамали.

«Не можу сказати, що ми особливо спілкувалися з тренерами. Це з екрана виглядало так, ніби ми всі дружня сім’я: я сиджу з Джамалою в кафе, і вона дає мені настанови. Коли я йшов на проект, то не малював собі особливих зірок. Звичайно, чекав якогось визнання – усі на це працюють. І оскільки в нас ти не вивчишся на зірку, треба пробувати свої сили у таких талант-шоу», – зазначає співак.

Він згадує, що перші враження від павільйону були не найкращі, але дуже сподобалися злагоджена робота команди, рух і атмосфера. Особливо запам’яталися рекламні паузи, коли за кілька хвилин на сцену вилітало 40 чоловік, які прибирали, будували декорації та припудрювали носи учасникам і тренерам. Втім, свої сили Арсен оцінював реально, пояснює, що, аби здобути перемогу у такому проекті, потрібно засвітитися з самого початку.

«Головне у талант-шоу – сподобатися публіці. Слухачі шукають особливі історії, пісні з якоюсь прив’язкою. Якщо ти перейшов поділку у мільйон переглядів на YouTube, то і шансів на виграш у тебе більше. Це рейтинги шоу і самого виконавця», – каже Арсен.

Після талант-шоу він ще якийсь час присвятив музиці та спробував свої сили у проекті «Українська пісня» (Ukrainian Song Project). Тоді з трьохсот учасників йому вдалося дійти до двадцятки, та до переліку 10 найкращих Арсен не потрапив. Не засмутився, адже конкуренція дуже велика і розуміє, що могли звернути на нього увагу і через музичного продюсера «Голосу» та «Ukrainian Song Project» Руслана Квінту.

За цей час хлопець записав сучасний трек на українську пісню «Галю», наразі має також 12 написаних пісень – це повноцінний альбом, але твори англійською, і вони можуть не знайти слухача. Йому приходило також запрошення із національного відбору «Євробачення», і спершу Арсен навіть думав спробувати власні сили, втім поки на такий крок не готовий.

Були і виступи на заходах і днях народження, численні корпоративи. Проте сьогодні Арсен музикою не займається: «Не можу сказати, що я завершую, – зараз ставлю цей процес на паузу. Не можу сказати поки, що робитиму далі, але це пов’язано з іншою країною, хочеться спробувати свої сили там».

Не шкодує, що віддав стільки часу музиці, і переконаний, що повернеться до цієї справи трохи згодом. Не заперечив і можливість засвітитись згодом у закордонних телешоу.

Якщо ти перейшов поділку у мільйон переглядів на YouTube, то і шансів на виграш у тебе більше

А ось шеф-кухар Дарвін Седеньо, еквадорець, який переїхав до Івано-Франківська, своїм талантом заробляє на життя ще з кінця 90-х, а на третій сезон «Пекельної кухні» йшов з конкретною метою – виграти гроші.

«Пекельна кухня» – кулінарне шоу на каналі «1+1». За сюжетом, 16 кухарів змагаються за звання найкращого під наглядом жорсткого шеф-кухаря Арама Мнацаканова, переможець отримує 500 тисяч гривень. Шоу створене за мотивами американського «Hell’s Kitchen», тривало з 2011 до 2013 року.

«Я навіть не знав, що там буде. Учасники змагалися за грошовий приз, і йшов я, звичайно, щоб перемогти. Переглянув кілька передач, коли вже їхав на відбір, і не знав, що мене чекає. Це крутий досвід, дуже сподобалося. Але, звичайно, це шоу, де з учасниками «граються». Я думав, що кулінари змагатимуться у своїх силах, я не знав, як виглядатиме передача насправді», – згадує Дарвін.

Йому досвід з шоу допоміг, адже учасники вивчали багато нового. Згодом чоловік застосував це на практиці в одній з мереж закладів харчування, де зараз є шеф-кухарем. Його життя трохи змінилося після проекту, але неабияких зірок він теж собі не малював.

«Це популярність, нові знайомства. Після проекту мене запрошували в багато міст України, пропонували роботу у столиці. Та, хай як би там було, це картинка, шоу, хоч і має багато своїх переваг», – каже кухар.

Зараз він не лише працює, але й веде кулінарні курси, щоб поділитися своєю майстерністю.

Працює з талантами також і Христина Олексин. Сьогодні вона співає та викладає у продюсерському центрі для дітей та підлітків «Star Team». А ще кілька років тому 20-річна дівчина виступала на «Голосі країни». Тренер талановитої прикарпатки Іван Дорн назвав її своєю улюбленицею, враження від шоу гріють співачку і сьогодні.

Проект – справа непередбачувана, для нього потрібна впевненість і внутрішній стержень

«Великих надій на конкурс я не покладала, бо розуміла, що це вперше. Розчарувань немає ніяких, отримала багато досвіду. Після шоу я почала шукати себе і задумалась, яку ж музику я хочу співати. Не скажу, що я відсунула музику на задній план, але був період творчого затишшя після шоу», – згадує виконавиця.

Зараз співачка хоче нових пісень та кліпів, звучати в усій країні, а у майбутньому – потрапити на M1 Music Awards.

Серед її учнів також є учасники телешоу. Христина розповідає, що часом батьки не хочуть, аби діти брали участь у таких проектах, але це досвід, необхідний для співаків.

«Проект – справа непередбачувана, для нього потрібна впевненість і внутрішній стержень. Більшість батьків думає, що дитині краще не брати участі в шоу, щоб не розчаровуватися. Я вважаю, що це гарт для молодого артиста, бо, щоб працювати у шоу-бізнесі, потрібен неабиякий характер», – пояснює Христина.

Об’єднує всіх учасників одне – вони знали, що конкретно хочуть отримати від талант-шоу, і не просто мріяли, а працювали. Телебачення та шоу може забезпечити тобі популярність, та радше короткочасну – поки не буде хтось яскравіший, поки твій виступ переглядають на YouTube. Згадуючи минуле, учасники погоджуються, що шоу – це все-таки шоу і працює воно на глядача.

Зірки, обіцяні з екранів, не завжди потрапляють до рук. А люди, що потрапили на телебачення, не завжди стають зірками. Саме тому багато хто після яскравого спалаху на телеекранах ставить перед собою питання: «А що ж далі?» А далі варто знову повертатися до реального життя, постійної роботи над собою і шукати натхнення.

Автор: Марта Баранецька

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 24

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.