Країна однакового щастя

Оксана Воробій, або _miss_maleficient– блогерка, має 106 тисяч підписників у соціальній мережі Instagram. Родом з Івано-Франківська, закінчила місцевий медичний університет за спеціальністю «акушер-гінеколог». Останні кілька років проживає у Стокгольмі, Швеція. 29 років. Одружена, дітей немає.

Любов до подорожей дівчині привили батьки, які завжди радили інвестувати не у речі, а у враження. Побувала ледь не в усіх куточках Європи. Найулюбленіший – Італія, вважає її найкрасивішою з тих, що вдалося побачити. Це країна-віддушина, місце, куди можна втекти, відпочити, проте жити там Оксана не хоче. Улюблене місто – Париж. У трійку фаворитів входять ще Барселона і Лондон. Раніше до списку належав і Стокгольм, наразі він поза конкуренцією.

Перемогла любов

Історію свого переїзду Оксана називає банальною. Каже, поїхала за чоловіком. Коли її коханому запропонували аспірантуру за кордоном, дівчині довелося вибирати: або виходити заміж і переїздити до Швеції, або ж розійтися і залишитися в Україні. Зізнається, рішення приймала довго, майже два роки.

«Наважитися було дуже важко. Умене все добре було тут, в Україні: батьки, робота, друзі. Але все-таки любов перемогла», – каже блогерка.

Дівчина усвідомлювала, що у Швеції доведеться починати усе з нуля. Жодних відповідних курсів, де можна підтвердити диплом лікаря, немає. Оксана вчиться вдома приблизно 15 годин щодня двома мовами – шведською та англійською. Самоорганізуватися буває важко, проте й об’єм необхідних для здачі тесту матеріалів, у які входять 40 предметів, величезний.

Усі рівні

Дитинство у Швеції щасливе. Діти там загартовані, вони постійно гуляють, проводять багато часу на природі, купаються, не хворіють, а у разі хвороби жодних антибіотиків не застосовують. На дітей не кричать, їх не залякують, а просять зробити щось або, навпаки, не робити.

«Діти там спокійні, мабуть, від батьків. Я ніколи не чую, щоб діти плакали, щоб на них кричали», – ділиться спостереженнями Оксана.

У дитячий садок у Стокгольмі можна віддати дитину віком 1,5 року, він не є обов’язковим. Гуляють малюки у будь-яку погоду, незважаючи на сніг чи навіть град.Немає дня, коли діти не йдуть на вулицю–від погоди залежить лише термін перебування на повітрі. Ще одна цікава деталь – у садок без комбінезона не беруть, адже надворі діти роблять «ангела на снігу», граються у калюжах, риються у землі – усе, що хочуть, жодних табу. У групі 8-10 дітей, на одного вихователя припадає приблизно четверо дітей.

Освіта для шведів безоплатна і в університетах також. Ще кілька років тому вона була такою для усіх, проте через велику кількість охочих з країн поза межами Євросоюзу це скасували

А от до школи ходити обов’язково. Якщо дитина не відвідує освітнього закладу, соціальна служба поцікавиться, чому так відбувається. Освіта безплатна, приватних шкіл немає, домашнього навчання також. У школу приймають усіх, навіть дітей біженців. Немає спецшкіл чи інтернатів – усі діти вчаться разом. Дитина з ДЦП в інвалідному візочку сидить поряд зі здоровою дитиною, лише має спеціальні зошити. Відтак там відсутнє поняття «особливі діти», всі на одному рівні ще з дитсадка, з дитинства інтегрується думка, що всі діти однакові.

У 17-19 років після гімназії шведи можуть вступати в університети. Проте багато молодих людей беруть паузу в навчанні, щоб знайти себе, зрозуміти, чим хочуть займатися у майбутньому. Дехто летить у США працювати за програмою «Work&Travel», в Австралію або іншу країну за волонтерською програмою. На квитки діти заробляють самотужки, підробляючи влітку.

Освіта для шведів безоплатна і в університетах також. Ще кілька років тому вона була такою для усіх, проте через велику кількість охочих з країн поза межами Євросоюзу це скасували.

У Швеції шість офіційних мов, п’ять з них у стані згасання. Офіційна мова – шведська, неофіційна – англійська, зі знанням останньої можна спокійно жити у Швеції, її знають усі. Крім того, це мова науки, більшість книжок будь-якої галузі написанаанглійською.

Комуни і кооперативи

Місто поділене на комуни, в них свій муніципалітет, своя місцева влада, правила і податки. У кожному будинку є власний кооператив (Bostadsförening), яким управляють самі мешканці. Дуже цікава ситуація з купівлею квартири: просто так її купити не можна, адже покупця можуть не схвалити мешканці. Люди з кооперативу в офіційних джерелах поцікавляться, ким є покупець. Навіщо їм, наприклад, бізнесмен, який у Швеції не живе?Краще, щоб тут жила сім’я з дітьми. Так ретельно стежать і за порядком.

«Якщо ти порушуєш тишу, до тебе приїде відповідна служба і призначить штраф. Ти його сплатиш, нічого страшного. Однак у твій кооператив надійде повідомлення про це порушення, а там обов’язково захочуть провести з тобою бесіду», – пояснює Оксана.

А ще тут є суботники. Напочатку осені і наприкінці зими люди прибирають прибудинкові території. Спеціальні служби забирають сміття. У цей період можна без додаткових зусиль викинути габаритні непотрібні речі, наприклад, старі меблі, побутову техніку тощо. Тобто навіть такі справи треба планувати наперед, як і все у Швеції.

Дорогий Стокгольм

У Швеції дорого. Дорожче, ніж в більшості інших європейських країн.

«Говорячи проШвецію, я маю на увазі Стокгольм. Київські ціни відрізняються від цін у регіонах, так само у Швеції ціни в столиці вищі, ніж за її межами», – каже дівчина.

У Стокгольмі велика проблема з житлом, нових будинків зводять дуже мало, а жителів стає все більше. Знайти житло в оренду важко. Оскільки попит більший, ніж пропозиція, орендодавці часто мають дуже багато вимог до орендаря. Іноді люди здають квартири чи навіть кімнати в квартирах, які самі знімають, суборенда доходить до третіх рук, що може бути й протизаконно. Цінана оренду двокімнатної квартири – в середньому 1500 євро в місяць.

Комунальні послуги оплачуютьпо-іншому, ніж в Україні. Окремо за тепло і воду кошти не вносиш, платиш загальну суму за обслуговування будинку і окремо за електроенергію. Зрештою, усе залежить від будинку, у якому живеш, від встановлених там правил, комуни. Газу в квартирах немає. Опалення централізоване, його вмикають відповідно до температури на вулиці.

У Стокгольмі велика проблема з житлом, нових будинків зводять дуже мало, а жителів стає все більше

Ціни в магазинах високі, але так думають лише приїжджі. Жоден швед не скаже, що тут дорого, це в інших може бути дешево, а в них так, як треба.

Наприклад, кілограм курячої грудки коштує 10 євро, яловичини – 25 євро, свинини – 10 євро. Помідори – 3-4 євро. Гречку Оксана привозить з України, там її немає. Яблука хороші, свіжі, ароматні, не пластикові. Вусіх магазинах є опція «еко», такі продукти на 15-20% дорожчі. Усе дуже якісне і смачне.

«Ціни в ресторанах шокують. Якщо у мене запитують, де краще поїсти, я завжди відповідаю, що вдома. Вечеря у ресторані обійдеться у 200-350 євро. І це без алкоголю. Порція лосося – близько 50 євро. Однак можна завжди бути впевненим, що в будь-якому ресторані буде смачно, а сервіс – найкращий. Туристам раджу брати їжу в супермаркеті, там можна завжди купити готовий салат, або самому зібрати тарілку з готових продуктів, або ж знімати квартиру із кухнею і готувати вдома», – ділиться досвідом блогерка.

Самі ж шведи полюбляють м’ясні кульки (köttbullar [шотбуллар]) з солодким ягідним соусом. А ще вони їдять багато риби, креветок, лосося, оселедець з апельсиновим, лакричним та багатьма іншими соусами. І картоплю, зварену в мундирах. З солодкого обожнюють лакрицю і випічку. Замість хліба –житні чи тоненькі вівсяні хлібці із найсмачнішим у світі соленим маслом.

Примарний алкоголь

У звичайних супермаркетах алкоголь не продається, на його продаж діє державна монополія. Спиртне продають у спеціальних магазинах Systembоlaget, уназві яких нічого спільного з алкоголем немає. Їх мало, кілька десятків на весь Стокгольм, часто сховані у непримітних місцях – турист їх не знайде. Працюють за незручним графіком:після роботи людина не встигне сюди зайти, а перед святами їх зачиняють за два дні. У суботу працюють до 14 або 15 години, навіть попри те, що всі інші магазини відчинені у неділю також. Звісно, алкоголь завжди можна придбати в барах і ресторанах, проте ціни на нього там дуже високі.

Відповідний закон був прийнятий у 80-х роках ХХ століття, коли на півночі країни почали спиватися діти. Тоді міцний алкоголь був як вода. Ввели державну монополію, і таким чином проблему алкоголізму вдалося подолати, а шведів привчити до вина.

Казкові білі ночі

У Стокгольмі не холодно, морозу -20 градусів майже не буває. Тут завжди вітряно, адже місто розміщене на 16 островах. У Швеції немає проміжних сезонів, зима відразу переходить у літо. Наприкінці квітня на дереві немає жодного зеленого листочка. Після п’яти місяців зими світить сонце, але ще нічого не розквітає. Бузок, наприклад, цвіте у червні.Там усе в природі відбувається на місяць пізніше, ніж в Україні.

У Швеції ідеальне літо. Воно прохолодне, жодних перепадів температур немає, середня – 23 градуси. Минулорічне літо було аномально спекотним: вперше за 220 років температура підвищилася до 30 градусів, що спричинило пожежі, збитки у різних галузях.Це була катастрофа для країни.

Найбільша проблема – темрява, до неї ніхто не може звикнути. У Швеції її називають єдиною бідою. Дні починають швидко скорочуватись у листопаді, сонце заходить о 14.37. Крім того, у цей період сильно дощить і зазвичай є лише 1-2 сонячні дні.

«О 8 годині ранку ще темно. Ходиш у такому собі тумані в тих темних днях і не розумієш, чи то вже темно, чи то ще темно», – розповідає дівчина.

Улютому стає легше. А далі компенсація: у червні темніє, а точніше, сіріє максимум на годину, небо завжди світле. Це фантастично, коли о пів на четверту ранку сонце сяє, а ввечері надворі світло. Білі ночі – це казка.

Ідеальна країна

Шведи побудували ідеальну країну. У них є проблеми із біженцями та їхньою інтеграцією в суспільство,про які в Швеції не говорять. А решту проблем порівняно дрібні, неважливі. Там не знають, що таке війна, біда, вони цього не уявляють. Тут панує соціалізм і емпатія, ідея рівності – всі повинні бути однаково щасливі. Всім має всього вистачати. Водій автобуса почуває себе так само добре і впевнено, як і лікар, адже він однаково важливий у суспільстві. Як і механік, інженер чи вчитель. Немає вищих і нижчих. Будь-хто може заробити гроші, можливості у людей рівні. Будь-яка праця буде оплачена.

Невід’ємним атрибутом шведського щастя є соціальний захист. Це п’ять тижнів оплачуваної відпустки, а ще неоплачувана, яку можна взяти просто так, без пояснення, наприклад, тому, що немає сонця і тобі сумно.

У декрет ідуть обоє батьків. Перші три місяці тато зобов’язаний перебувати у декреті, за наступні три він може взяти компенсацію. Півроку у декреті може бути мама, інших шість місяців – тато. Якщо у мамикраще оплачувана робота, тато може перебувати в декреті з перших днів. Цепитаннясім’явирішує сама. В оплачуваному декреті можна перебувати в загальному до восьми років.

Сім днів лікарняного роботодавець оплачує без пояснень і без довідок. Після сьомого дня лікарняний оплачує державна страхова служба. Окремо є страхування від безробіття: загальне і профспілкове. Для цього слід сплачувати постійні внески, навіть коли ти без роботи. Упродовж року після звільнення безробітний може отримувати до 80% від попередньої зарплатні, йому також допоможуть упошуку нової роботи.

Робочий день починається о 8-9 годині ранку, закінчується о 15-17 годині. Висококваліфікованим фахівцям роботу знайти неважко.

Медицина державна, безплатна для усіх, хто офіційно проживає у Швеції. Доступ до неї дає персональний номер (реєстрація у шведській податковій агенції Skatteverket). Без такого номера не можна потрапити ні в поліклініку, ні в бібліотеку, навіть у спортзал.

Щоб відвідати лікаря, треба заплатити 20-40 євро. Лікарські послуги до 110 євро в рік оплачує пацієнт, за всі наступні послуги платити уже не потрібно. І прийом лікаря, і рентген, і операція коштують однаково. Єдина проблема –це великі черги до лікарів-спеціалістів, інодітривалістю до 3-4 місяців.

Архіпелаг

«Ми дуже любимо архіпелаг. Островів тут налічується до 30 тисяч, на деякі з них можна доплисти лише на човнику, там буде лише одна хатинка», – розповідає Оксана.

У кожного поважного шведа є човен. В одних він надувний, в інших – вітрильний. Шведи багато часу проводять на природі у своїх чи орендованих будиночках, головне – на свіжому повітрі

УШвеції діє право необмеженого доступу до природних ресурсів. Будь-хто може прийти до людини на подвір’я, поставити намет і жити там три дні. Ліс, природа належать усім, кожен може вільно ними користуватися.

З листопада до березня Швеція мовби засинає. У цю пору люди багато часу проводять вдома. Коли природа прокидається, сонце починає світити яскравіше, люди ловлять навітьнайменші його промінці.

У кожного поважного шведа є човен. В одних він надувний, в інших – вітрильний. Шведи багато часу проводять на природі у своїх чи орендованих будиночках, головне – на свіжому повітрі.

Три речі передаються шведам, так би мовити, з молоком матері: любов до природи, спорту і англійська мова.

Екскурсія на полігон

Надворі чисто, сміття не побачиш ніде. Удома відходи сортують. Харчові з кухні –окремо, відділяють папір і картон, темне скло і світле, метал і пластик. Пластик у цій країні не заборонений, його переробляють, проблеми з цим немає. У магазинах використовують пакети, вироблені із цукрового буряка.

До збереження довкілля тут ставляться надзвичайно серйозно. Швеція – це та країна, яка скуповує сміття у сусідів і переробляє його. Розвага кожної сім’ї – відстояти 1,5 години у черзі на загальний сміттєвий полігон, адже туди водять екскурсії, показують цей процес дітям.

Інфраструктура

Уцентр міста в’їзд платний. На годину, дві чи цілий день –все одно заплатиш, вартість від 1 до 5 євро, за виїзд окрема плата.

«Усе зроблено для того, щоб у центр не в’їжджали на приватному транспорті. А навіщо заїжджати в місто на автомобілі, якщо є чудове сполучення громадським транспортом?»– зауважує дівчина.

Громадський транспорт працює ідеально, з одного кінця міста можна швидко і зручно дістатися до іншого. Між островами курсують кораблики, там також діють проїзні квитки, як і в решті транспорту. Проїзд дорогий, один з найдорожчих у Європі:коштує 100 євро на місяць, одноразовий проїзд –4-4,5 євро і діє 75 хвилин.

У місті все дуже зручно розміщено. Якщо немає поряд зупинки метро, то є автобусна. Працюють нічні автобуси, громадським транспортом цілодобово можна дістатися всюди, куди потрібно. Маленьких магазинів практично немає, лише супермаркети, у них же розташовані поштові відділення. Укожному районі є поліклініка, школа та садок.

Без амбіцій

УШвеції є король, функція його номінальна. Королівську сім’ю дуже люблять. Її члени живуть у звичайній квартирі, жодних преференцій не мають. Основні питання вирішує Парламент. На місцях є місцеве самоврядування, право обирати до нього представників набуваєш після п’яти років проживання у Швеції, а обирати членів Парламенту можна лише після отримання громадянства.

«У Швеції ти бачиш, куди йдуть твої 30-відсоткові податки. Це середній показник, він може сягати й 50%. Чим більше ти заробляєш, тим більший податок сплачуєш. Тому Швецію можна назвати безамбіційною країною – ніхто не хоче заробляти багато, усі хочуть мати цілком достатньо. Треба мати стільки, щоб тобі було достатньо поїхати на відпочинок, вистачило на човен. І будь-яка робота такі можливості дає», – каже Оксана.

Релігія і свята

«Швеція не належить до релігійних країн, якщо не помиляюся, тут відсоток атеїстів один із найвищих. Є також багато протестантів. Навіть попри це, свята тут дуже люблять, святкують Різдво Христове і Великдень, це вихідні дні», – продовжує дівчина.

А ще тут є кілька свят, яких немає ніде. Наприклад, у Швеції у червні відзначають Midsommer – середину літа. Свято це дуже схоже до українського Івана Купала. Воно залишилося з язичницьких часів. Відзначають його на природі, розкладають вогнище, перескакують через нього, а насамкінець спалюють схожий на хрест стовп. Це символізує відлякування злих духів.

У Швеції є король, функція його номінальна. Королівську сім’ю дуже люблять. Її члени живуть у звичайній квартирі, жодних преференцій не мають. Основні питання вирішує Парламент

13 грудня, перед початком Різдвяних свят, відзначають День святої Люсії. Обирають світловолосу дівчинку, вона на голові несе чотири запалені свічки і співає особливі пісні. Це свято світла, особливо враховуючи те, що довкола у цю пору темно.

Національні герої

ІнґварКампрад, засновник IKEA, – один із улюбленців шведів – помер зовсім недавно, йому всі вдячні за впровадження такого відомого шведського бренду.Volvo, H&M, Skype та Spotify – цетеж бренди, родом зі Швеції, ними тут дуже пишаються.

Карлсонау Швеції ніхто не любить. Мабуть, тому, що вони не бачили радянського мультика про цього персонажа, жартує Оксана.

«Для нас він позитивний і добрий, а у шведів був фільм, де Карлсон–лінивий дармоїд, який ніде не працює і лізе забезплатною їжею у чужі будинки», – каже дівчина.

Натомість Пеппі Довгапанчоха – улюблений персонаж. Шведи люблять Астрід Ліндґрен, у квартиру письменниці водять екскурсії, з її вікна видно стокгольмські дахи, про які вона писала.

Автор: Ірина Федоляк

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 24

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.