Мирослав Яремак: малювання маркетингу

Мистецька мапа міста складається не з подій, котрі час від часу з різною успішністю тішать чи дивують обивателя, а з людей, які інспірують їх виникнення. Мирослав Яремак – один із таких персонажів. Особистість цього художника не тільки формувалася в Івано-Франківську, але й безпосередньо творила ту мистецьку тканину, що тепер зветься «станіславським феноменом». Окрім того, Мирослав добре знаний у колах поціновувачів та колекціонерів мистецтва як активний гравець на полі містечкового арт-ринку та дизайну інтер’єрів.

Історія з’яви художника Яремака в місті вельми показова. Хоча народився й виріс майбутній митець тут, але після навчання в Косові та Львові мав усі шанси стати львівським художником. Ще студентом Мирослав брав активну участь у мистецьких акціях, а також успішно пізнавав практику продажів живопису. В 1989 році перед захистом диплома він отримав запрошення до участі у міжнародній бієнале «Імпреза» в Івано-Франківську – місті, котре на той час було непримітною, тихою провінцією, де сонна обивательська атмосфера не сприяла бажанню творити. Дипломна інститутська робота, привезена на бієнале, отримала перше місце в категорії «асамбляж». Грошова нагорода 500 рублів (при зарплатах у 100-150), атмосферна феєрія, що панувала на виставці та навколо неї (тут вперше можна було побачити таку кількість творів мистецтва як з СРСР, так і з-за кордону), а головне – можливість бути її безпосереднім учасником – все це переконало чоловіка повернутися в рідне місто. Емоційна ейфорія, нові знайомства та перспективи штовхнули митця до активних дій. Оскільки його роботи з бієнале не потрапили на аукційний розпродаж (вони були власністю інституту, куди й повернулися), навесні 1990-го художник успішно організовує свою першу персональну виставку «Або», яка вразила мистецькою зрілістю експонованого. Тим часом, «Стільці», за котрі майстер отримав нагороду у 1989 році, публікуються у модному південнокорейському часописі, присвяченому проблемам сучасного дизайну, що ще більше окрилило молодого митця.

Чергова «Імпреза» – і знову нагорода. Але важливішим відтепер стає не престижна масштабна міжнародна виставка, а локальний аспект творчого самовираження. Восени 1991 р. паралельно з офіційною «Імпрезою-91» відкрилася виставка «Імпреза. Про­вінційний додаток №2», яку ініціювали Анатолій Звіжинський, Юрій Іздрик, Ростислав Котерлін, Володимир Мулик, Ярослав Яновський, Мирослав Яремак. Те, чого не ви­стачало офіційній «Імпрезі» –  самоіронії, елемента гри, театралізованого видовища, – було реалізовано провокаційними засобами. Антиестетика, агресивне втручання інсталяційних об’єктів у простір, еротизм супроводжувалися іронічною постмодерною грою з глядачем. Під час відкриття «Провінційного додатку» відбувся перший офіційний перформанс у місті – «З приводу цілісності», і автором його був Мирослав Яремак. Таким чином, івано-франківське сучасне мистецтво легітимізувалося й розпочало роботу не тільки над пошуками сенсів, але й над творенням новітніх міфологій.

У 1992 році відбулися виставки художників «нової хвилі» Івано-Франківська «Пасаж» та «Рубероїд №1». Демократич­но обрана Івано-Франківська обласна рада передала споруду «Пасаж Гартенбергів» митцям, що було ознакою орієнтації на мистецькі явища і підтримки незаангажованих художників. Цей жест породив ілюзії стосовно залучення в художній процес адміністративно-владних структур, створив міф про «культурний прорив» у Івано-Франківську, а також торпедував ідею утворення «Станіславського Бобура» – музею сучасного мистецтва. Влітку 1992 р. одночасно відкрилися три виставки – Антоні Міро (Еспанія), Емми Андієвської (Німеччина) та Мирослава Яремака. Було ще багато планів, та директор художнього музею відмовився взяти на баланс це приміщення. До кінця року «Пасаж» перейшов у приватну власність, і мистецька діяльність в ньому припинилася. В 1993 р. Яремак заснував нонпрофітну галерею східноєвропейського типу, арт-хол «S-об’єкт», у програмі котрої було формування колекції, кураторські виставки і культурологічний клуб журна­лу «Четвер». У грудні 1993 року одночасно з «Імпрезою-93» відбулася найбільш гуч­на акція галереї «S-об’єкт» під назвою «За-імпреза». Вона була присвячена виключно перформансу і відеоарту. На відміну від офіційної, ця «Ім­преза» створила зовсім інший культурний простір.

Власне, бієнале «Імпреза» та «станіславський феномен» заклали підґрунтя для подальшого позиціонування Івано-Франківська як одного з найцікавіших місць на культурологічній мапі країни, що дозволяє йому і дотепер перебувати у п’ятірці лідерів різноманітних журналістських рейтингів та опитувань.

Особистість цього художника не тільки формувалася в Івано-Франківську, але й безпосередньо творила ту мистецьку тканину, що тепер зветься «станіславським феноменом».

Активною є позамістечкова географія виставок Мирослава Яремака: «Тільки 8 днів» (Одеса), «Манна» (Львів), «Art D’Ucraїna» (Алькой, Еспанія), «Grenzgänger» (Лінц, Австрія), «Dachau» (Німеччина), бієнале «Восточная Європа: Spatia Nova» (Санкт-Петербург, Росія), «Europe Fain Art» (Женева, Швайцарія), «Репозиція» (Львів), «Uwaga» (Ополє, Польща), «Іmago Mundi» (Мілан, Італія), «Чеч» у Татарові. Художник має низку міжнародних та українських кваліфікаційних нагород і громадських відзнак. Роботи Яремака зберігаються в музеях, галереях, приватних колекціях, громадських закладах в Україні й за кордоном.

Цьогорічна виставка в Бастіоні «Папір. Графіт. Профіт» мала незвичну ринкову пропозицію, вже апробовану художником: щодня вартість кожного рисунку дорожчала на 15%.

Але найцікавішими й дотепер є соціально-художні дослідження, виконані митцем в Івано-Франківську: «Альтернативний мер», «Сім запитань до художника», «Ходить гарбуз по городу (гарбузовій революції присвята)», «цСмОб’єкт9116», де вивчалася взаємодія мистецтва і суспільства через травматичні проблемні точки. Популярні мистецькі акції та проекти часто розраховані на безпосередню участь реципієнтів у них. Соціально-громадські проекти – галереї «S’об’єкт» та «сОБ’ЄКТ», щорічна виставка «Наше місто» (1998-2001), арт-кафе «Химера» залишили помітний слід у пам’яті відвідувачів. Окремо стоять комерційні проекти, адже на картини художника можна натрапити як у багатьох помешканнях містян, так і в громадських просторах. Майстер проявляє також і неабияку винахідливість у сфері маркетингу. Одну з виставок, що відбувалася у винарні, супроводжували майстер-класи з малювання вином. А цьогорічна виставка в Бастіоні «Папір. Графіт. Профіт» мала незвичну ринкову пропозицію, вже апробовану художником: щодня вартість кожного рисунку дорожчала на 15%. Від першопочаткових 500 грн у перший день ціна за графічну роботу виросла за 15 днів до 3573 грн. Було продано 9 із 50 робіт, одна з яких – в останній день.

Творчість та мистецька діяльність Мирослава Яремака стала визначальною для культурної мапи Івано-Франківська та підкреслює важливість і самодостатність творчої персони, можливість виразного, актуального і альтернативного функціонування художника поза офіційними організаціями та структурами. Яремак цілеспрямовано і методично намагається змінити, вплинути якщо не на всіх, то принаймні на своє оточення. Або на тих, хто купує його твори. Віра у нерозривність дії і результату та навіть намірів, що змінюють оточення, залишає цього митця у статусі останнього адепта невідомого лицарського ордену і надає дидактичних прав. Яремак, незважаючи на талант вміло трактувати свою діяльність, незрозумілий для багатьох. Він дивний. Але зрозуміло одне, найважливіше: художник уперто сучасний та європейський.

Автор: Анатолій ЗВІЖИНСЬКИЙ

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 6

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.