Ціна нардепа

Виборчі кампанії – це запекла боротьба за владу. Більшість топових кандидатів готуються до виборів завчасно. Їхні обличчя з’являються на білбордах, у вечірніх телеефірах, на шпальтах газет. А іноді зовсім невідомі особи активно починають займатися громадською діяльністю, волонтерством, з’являються на світських заходах і «страшенно переймаються» проблемами людей. Ціль зрозуміла – здобути популярність, конвертувати її в політичний вибір, прийти до влади.

Сучасна політика – це мікс громадської діяльності й типової політики та лобізм великого бізнесу. Шлях до влади в кожного свій – хтось йде до неї роками, а хтось за місяць виборчої кампанії отримує місце в парламенті. Інколи для успіху достатньо правильно обрати політичний бренд. Однак попри всі загальновідомі примхи політики бувають зовсім непередбачувані результати виборів, коли новоспечений кандидат розриває всі шаблони політтехнологів.

Маленьке місто великої політики

Івано-Франківськ – це округ, де роками ведеться азартна боротьба за владу як на всеукраїнському, так і на місцевому рівні. Виборчі кампанії – дорогі, на ринку закріпилися окремі бізнес-групи, які лобіюють своїх кандидатів та інвестують у виборчі кампанії великі ресурси. Цікаво, де на перший погляд прості пересічні люди (саме на бідності й простоті вони часто акцентують) знаходять мільйони на виборчі кампанії?

Івано-Франківськ – це округ, де роками ведеться азартна боротьба за владу як на всеукраїнському, так і на місцевому рівні

На минулих парламентських виборах до Верховної Ради у 83-му округу балотувалося 11 кандидатів. Виборча кампанія не обійшлася без курйозів. Мабуть, найбільшою несподіванкою для франківців було те, що Олександр Шевченко зійшов з дистанції виборчого марафону. Він зробив невдалий фальстарт, застосувавши чорний піар. Відтак довелося нардепу передати естафету маловідомому кандидату від «Слуги народу». Зрештою на піку кампанії за голоси франківців боролися три кандидати: Савчук Оксана, секретар Івано-Франківської міської ради, чинна депутатка, Петечел Олексій, член виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, та Андрій Сторожук з команди «Зе». Всі кандидати активно проводили агітацію, але явною лідеркою політичних перегонів стала Савчук Оксана.

Мільйон за крісло нардепки

Свою виборчу кампанію свободівка розпочала задовго до парламентських виборів. Вся діяльність пані Оксани як секретаря, так і депутатки міської ради прицільно зводилася  до політичного піару, спрямованого на майбутні парламентські вибори. У виборчій кампанії домінував муніципальний ресурс, віп-агітатором кандидатки був сам міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків і вся команда партії ВО «Свобода».  Неозброєним оком можна було помітити, що виборча кампанія є дуже дорогою: багато зовнішньої реклами, часта присутність у медіа, масова вулична агітація. Савчук Оксана була усюди: на вітринах магазинів, бордах і навіть на причепах автомобілів. Звідки в секретаря міської ради такі ресурси, хто дав гроші на виборчу кампанію?! Невже знайшлися спонсори?!

Аби дізнатися про фінансування кандидатів, достатньо зайти на сайт Центральної виборчої комісії і проаналізувати їхні звіти.

https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp081pt001f01=919pf7331=83pkindrep=2.html

Інформація є відкритою і публічною. На жаль, виборці зрідка читають фінансові звіти своїх кандидатів, хоч це перший крок до того, щоб зрозуміти, хто стоїть за цією людиною, хто її фінансує і чиї реально інтереси вона буде представляти.

Загалом на рахунок нинішньої нардепки надійшло 1 032 076,21 грн. Серед головних спонсорів однопартійці, депутати міської ради, їхні родичі.

Основні статті витрат Савчук Оксани 

(загальний фонд кампанії 1 032 076,21 грн)

Левову частку коштів пані Оксана витратила на політичну рекламу у ЗМІ – 659 056,95 грн, на оренду обладнання, друк і ведення агітації та дуже незначну суму заплатила за розміщення зовнішньої реклами – 58 600 грн, мова йде про білборди та сітілайти. Важко повірити, що така масштабна кампанія – і зовсім мізерні витрати, бо будь-яка рекламна агенція за розміщення політичної реклами на бордах в середньому бере від 5000-8000 грн. Реклама кандидатки була по всьому місту. Виходячи із зазначеної суми, навіть за найнижчими розцінками максимально можливо розмістити приблизно лиш 10 бордів.

У виборчій кампанії Оксани Савчук домінував муніципальний ресурс, віп-агітатором кандидатки був сам міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків

Виходить, що рекламу на бордах секретар міської ради отримала майже безкоштовно або за дуже низькими тарифами. Як так трапилося і за які заслуги – питання риторичне. Проте якщо заглянути в розширений фінансовий звіт про надходження та використання коштів виборчого фонду, то кошти за розміщення зовнішньої реклами перерахували на рахунок депутата міської ради Капустяка Олега. Він вносив кошти на рахунок, і йому з цього рахунку перераховували гроші за рекламу. Такий абсурд у політиці часто трапляється, адже відомий депутат-свободівець є директором компанії ТОВ «Вестборд» – рекламної агенції, яка здає площини під зовнішню рекламу. Мабуть, для своєї однопартійки пан Капустяк розробив окремий промоційний прайс на розміщення реклами.

Тому, аби вигравати парламентські вибори, важливо взяти владу на місцевому рівні і отримати доступ до ресурсів. Використовуючи муніципальний ресурс та залучивши кошти однопартійців-бізнесменів, можна дістати крісло в парламенті. Тільки бізнес обов’язково, мабуть, розраховує на дивіденди, які має приносити пані Савчук від діяльності у Верховній Раді. Побачимо, які будуть результати – працюватиме свободівка для громади міста чи обслуговуватиме інтереси своїх спонсорів.

Несподіваний кандидат

Доволі несподівано в політичних перегонах було побачити кандидата від партії «Європейська Солідарність» Петечела Олексія, маловідомого і майже непублічного члена виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Пан Олексій не вів активної політичної діяльності, тому довгоочікуване рішення місцевого осередку партії  «ЄС» було непередбачуваним.

Однак кандидат розгорнув активну виборчу кампанію, яку хоч і програв, проте відомість здобув. Було зрозуміло, що пан Олексій не веде боротьби за перемогу, а підтримує і проосуває рейтинг партії «ЄС». Основна агітаційна риторика перегукувалася з передвиборчою кампанією минулого президента Петра Порошенка. І саме цього кандидата публічно підтримало багато відомих людей міста, тому так чи інакше Петечел Олексій здобув свою суб’єктність у місцевій політиці.

Головними спонсорами були Кушнір Володимир, депутат міської ради, бізнесмен, та… Черниш Надія, а також сам кандидат на свій рахунок вніс 280 000 грн. Загалом виборчий фонд становив 936 500,00 грн.

Основні статті витрат Петечела Олексія

(загальний фонд кампанії 936 500 грн)

Цікаво, що саме цей кандидат, будучи маловідомим, у своїй виборчій кампанії масово використовував зовнішню рекламу, тому білборди, сітілайти з його обличчям були по всьому місту. Проте згідно зі звітом на це кандидат витратив дуже мізерну суму 88 8880,00 грн. Мабуть, як і в нардепки Савчук Оксани, в Петечела Олексія є добрі зв’язки з рекламними агенціями, які здають площини і чомусь для окремих політиків віддають їх майже задарма.

«Слуга» Олександра Шевченка

Кандидат від команди «Зе» Сторожук Андрій попри дуже стійкий високий рейтинг партії «Слуга народу» не зумів виграти вибори. Зовсім не відомий кандидат навіть при підтримці Олександра Шевченка програв Оксані Савчук. Кампанія була дуже дороговартісною, масовою, з якісним політичним маркетингом. Загальна вартість кампанії, яку офіційно показав у звіті кандидат, – 1 115 000 грн.

Основні статті витрат Сторожука Андрія

(загальний фонд кампанії 1 115 000 грн)

Більшість коштів пан Андрій витратив на ЗМІ, досить значна сума пішла на розповсюдження агітаційної продукції. І знову ж таки, як і два згадані вище кандидати, Сторожук Андрій показав у звіті невелику суму, витрачену на зовнішню рекламу, – всього лиш 74 040,00 грн.

Виходить, що всі кандидати зуміли домовитись з рекламними агенціями і отримали неймовірно низькі ціни на розміщення зовнішньої реклами. Однак це якось зовсім не відповідає загальноприйнятим правилам у політиці, бо завжди політична реклама є дорожчою за комерційну і на виборах традиційно бізнес заробляє гроші, підвищуючи ціни на рекламу. Тому можна припустити, що або в звітах кандидати не показали реальних витрат, або, враховуючи, що бізнес і політика на місцевому рівні – це часто одні й ті ж самі люди, то для своїх однопартійців – дешево і сердито.

Згідно з офіційними фінансовими звітами виходить, що за мільйон гривень можна виграти парламентську кампанію

Отже, згідно з офіційними фінансовими звітами виходить, що за мільйон гривень можна виграти парламентську кампанію. Крім грошей, потрібно перед тим створити рекламну агенцію, викупити десятки площин для зовнішньої реклами, володіти муніципальним ресурсом, тобто бути при владі, і навіть при таких стартових позиціях щодня вести польову агітацію. А ще – до виборів потрібно готуватися, бо навіть дуже рейтинговий бренд не є запорукою перемоги.

Самим виборцям варто розуміти, що так чи інакше всі офіційно та неофіційно задіяні ресурси – це зароблені гроші при владі, а сама ж влада, яку делегували люди, використана для здобуття більшої, вищої влади. Тому потрібно стежити за роботою депутатів, вимагати від них конкретних результатів, а не довіряти лише обіцянкам та гарним гаслам. Уже скоро запрацює новий український парламент – побачимо, як зміниться наше життя.

Автор: Наталя Сербин

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 29

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.