Іван Бондарев рекомендує найцікавіші краєзнавчі книги

Відомий краєзнавець, офіцер ЗСУ Іван Бондарев вважає, що найголовніше в краєзнавчій літературі – доступність викладу. За своє життя він уже встиг прочитати більш як сотню видань і статей про Станиславів, а також стати співавтором семи книг, присвячених столиці Прикарпаття.

Читачам «МІСТА» краєзнавець радить лише ті видання, які можна придбати у місцевих крамницях, адже навряд чи багато людей кинеться до бібліотек.

«Станиславів і Станиславський повіт з погляду історичного й географічно-статистичного», Алоїз Шарловський
Одним із найкращих зразків фундаментальної праці в історії краєзнавчої літератури Іван Бондарев вважає саме цю книгу, яку в 1887 році написав польський історик, дослідник історії Станиславова, професор місцевої гімназії Алоїз Шарловський.

У книзі подана історія від періоду заснування міста й аж до років життя автора. Тут і історія основних споруд, і політичних подій, і статистичні довідки (пише навіть про тогочасну кількість божевільних і маніяків).

Головне, що інформацію науковець подає у надзвичайно цікавому стилі. Ця книжка – не чергова історична збірка радянського зразка, написана так сухо, що хочеться відкласти вже на другій сторінці.

«Історія міста Станіслава», Мартин Струмінський

Цю книжку Іван Бондарев рекомендує новачкам у царині дослідження краєзнавства. А ще – тим, у кого обмаль часу. На 25 сторінках жвавою мовою оповідається основне і найцікавіше.

Автор написав працю одразу після Другої світової війни. Однак друком вона не вийшла, зберігалася в рукописі. Мабуть, партійне керівництво не пропустило. Так «Історія міста Станіслава» жила в архівах, аж поки історико-краєзнавче товариство «Моє місто» не знайшло рукопис і не перевидало. Причому з чудовими ілюстраціями.

«Колись у Станиславові…», Тадеуш Ольшанський

Яскравий приклад якісної мемуаристики. Окрім добротного фактажу, знаменних дат і відомих та загублених імен, книга дає найголовніше – посмак часу, відчуття людей, запах вулиць, деталі побуту, бачення епохи зсередини – те, чого не вловити в історичних хроніках і академічних розвідках.

«Колись у Станиславові…» – переклад українською двох книг відомого польського журналіста і публіциста Тадеуша Ольшанського, який 1929 року народився в Станиславові у сім’ї угорки та польського лікаря і прожив тут 14 років, з яких чотири тривала війна.

У виданні сучасний іванофранківець зустрінеться зі станиславівцем і вони матимуть про що погомоніти. Разом пройдуться кав’ярнями та рестораціями, кінотеатрами, пам’ятками, костелами і синагогами, навчальними закладами, відчують смак тодішнього богемного життя та гіркоту війни і злиднів, прогуляються Сапєжинською, пропахлою віденськими парфумами та сусідніми єврейськими кварталами, де тхнуло козами і часником. Мирний побут, кохання, війна, розстріли, переселення, втечі, зради, детективні історії зі зникненням пам’ятника Міцкевича і чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої, доля отамана Александра Петлюри, легенди про Потоцького, який плугом виорав межі міста, садистські розправи Крюґера, Чорний Ліс, ґетто… Ця книга – невигадана драма і трилер Станиславова, квінтесенція Галичини в польському ракурсі.

Видання можна придбати лише в Центрі польської культури та європейського діалогу (вул. Січових Стрільців, 56).

«Івано-Франківськ: погляд крізь століття», Іван Бондарев і Михайло Головатий

Одне з найпопулярніших краєзнавчих видань у місцевих книгарнях. Як переконує співавтор Іван Бондарев, це своєрідний путівник вулицями міста. 250 сторінок, 127 нарисів та есеїв, численні старовинні листівки та сучасні фото, історичні факти та легенди, таємниці й вигадки вулиць старого міста, окремих будівель та кам’яниць – все це неодмінно зацікавить навіть найвибагливішого читача. Подужавши всю книгу, можна сміливо проводити екскурсії.

«Щоденник зі Станіслава», Юліуш Фоєрман

Серйозна література, яка змушує замислитися. У Станіславі до Другої світової війни приблизно 70 відсотків населення становили євреї; тут було окреме ґетто, через діяльність котрого після війни від станіславського єврейства залишилися тільки спогади.

На початку книжки автор коротко і точно окреслює причини, через які єврейське населення не залишило воєнного Станіслава, зокрема, звісно, через небажання полишати родину та майно. Подальші події вписуються у страхітливу схему діяльності будь-якого нацистського ґетто: масові та поодинокі розстріли, пожежі, вивезення тисяч євреїв на страту в табори смерті, самогубства тих, хто через вік не міг отримати посвідчення працездатності, а тому був приречений на розстріл…

Юліуш Фоєрман мав дивовижну пам’ять справжнього історика: він наводить точні дати, топоніми та імена всіх дійових осіб, що були дотичні до станіславської катастрофи й потрапили в поле його зору. Через це книжка варта уваги не тільки патріотів Станиславова, а й професійних істориків.

Автор: Наталія МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 8

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.