У Франківську молилися за ненароджених дітей і тих, які померли після народження.ФОТО

У четвер, 15 жовтня, Івано-Франківськ долучився до Baby Loss Awareness Day — Всесвітнього дня обізнаності про перинатальну втрату.

На парафії Воскресіння Христового, Архікатедрального і Митрополичого собору, близько пів сотні вірян взяли участь у Божественній Літургії, щоби своєю молитвою вшанувати ненароджених дітей та підтримати батьків, які пережили біль втрати,  інформує пресслужба УГКЦ ІФ.

Сьогодні в щирій молитві згадайте всіх тих дітей, які покинули цей світ та здобули Царство небесне, а також за батьків, які пережили чи переживають в цьому часі біль втрати, який так важко збагнути та прийняти. Вчімося довіряти Богу і за все Йому дякувати, жодним чином ніколи не нарікаючи чому так, а не інакше, тому що ми як ревні християни маємо чітко і впевнено сказати “Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі, – закликав голова Комісії у справах родини Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ прот. Юрій Прилепський.

Після спільної молитви вірні із запаленими свічками вийшли на майдан Андрея Шептицького, де довкола ротонди Матері Божої спільно помолилися за ненароджених дітей та тих дітей, які померли незадовго після народження так і не пізнавши цього світу. Таким чином Івано-Франківськ долучився до ряду інших міст, які о 19:00 запалили свічки пам’яті.

Додамо, що Міжнародний день обізнаності про смерть дитини під час вагітності або після народження був встановлений, починаючи з 1988 року у багатьох країнах світу (Англія, США, Австралія, Норвегія, Італія та інші). Цей день припадає на 15 жовтня і відзначається щороку чисельними місцевими ініціативами. Його мета – поширювати інформацію про такі випадки, аби створити середовище із оточення, медпрацівників тощо, в якому батьки зможуть пережити втрату.

Це день, в якому можна згадати дітей та відзначити їхні короткі життя, проголосити їхні імена і поділитися їхніми історіями. Історіями, які зазвичай ніхто не хоче чути, імена, які часто забуваються в мовчанні. Це не є зустріч сліз і розчарування, навіть більше ‒ це зустріч емоцій і спогадів, які стоять посередині: між тим важким, що минуло і майбутнім, яке можна будувати.