Поліаморність: мейнстрім чи панацея

Поліаморія, або поліаморність – це система поглядів, у яких нормально мати стосунки з кількома партнерами одночасно. Зазвичай у поліаморів є правило: всі учасники мають знати про інших партнерів. Знайомитися з ними чи ні – питання вже індивідуальне.

Прихильники вільних стосунків називають свої взаємини коханням майбутнього, яке дозволяє бути чесними з собою і своїми партнерами та водночас досліджувати себе у стосунках з іншими людьми.

Поліаморія відома здавна, хоча не є надто поширеним явищем. За оцінками вчених, у США приблизно пів мільйона людей живуть у поліаморних стосунках. Деякі дослідники говорять навіть про 5-6%, а це близько 10-12 мільйонів людей. Щодо України таких даних поки немає.

Доктор філософії, психолог-практик із Сан-Франциско Джері Д. Вейцман під час виступу на міжнародній конференції у Нью-Йорку перерахувала три варіанти поліаморних відносин.

«У першому варіанті одні відносини мають перевагу над іншими. Таким чином, у постійну пару можуть бути включені додаткові партнери, яких розглядають як джерело додаткової радості та збагачення життя партнерів, – пояснив експерт.– Постійному партнеру приділяється більше уваги, тоді як в інших бачать лише тимчасових. У другому випадку кожен з партнерів є рівнозначним і його вага та цінність у стосунках так само рівна. А третій варіант – полісім’я: всі партнери проводять час разом, благополуччя всіх членів є важливим пріоритетом для кожного».

Ніякої зради

Іванофранківці Аня (волонтерка та громадська активістка) та Андрій (працює у сфері ІТ) зустрічаються вже два роки. Їй 19, йому 20. Спочатку їхні стосунки були традиційними 1+1, але одна розмова змінила все.

«Я дуже свободолюбива, і мені важливо почуватися вільною. Так склалося, що, перебуваючи у стосунках з Андрієм, я познайомилася зі ще одним хлопцем, який мені дуже сподобався, – розповідає Аня. – Ми періодично бачились, гуляли разом, але мені на той час було незручно розповідати про це Андрієві. Я боялася нерозуміння. Хоча ми зустрічалися і у нас все було добре, думки розійтися з ним, щоб почати нові стосунки, не було. Ми цілувалися із цим новим хлопцем, нам було добре разом, і все йшло до сексу. Андрій відчував це, і одного дня ми нарешті поговорили. Я розповіла, що хочу іншого, але це не заважає мені бути із ним також. Я запропонувала знайти компроміс».

Андрій пояснює, що тоді відбулась довга розмова, у якій вони з дівчиною обговорили можливість поліаморних стосунків. Обоє зійшлися на тому, що так буде комфортно усім. Головне – відкрито про це говорити і не приховувати нічого.

У США приблизно пів мільйона людей живуть у поліаморних стосунках. Деякі дослідники говорять навіть про 5-6%, а це близько 10-12 мільйонів людей

«До моменту, поки ми легалізували все, я підозрював Аню у зраді. Мені було боляче від того факту, що вона, ймовірно, може мати когось на стороні і приховує це, – зізнається хлопець. – Я почувався розбитим. Але після нашої розмови я перестав сприймати флірт, поцілунки та навіть секс як зраду. Ми відкриті та чесні одне перед одним, значить, ніякої зради немає. Для мене зрада – це про брехню і підлість, а цього у наших стосунках немає».

Аня вважає, що українське суспільство досить консервативне і ще не готове прийняти поліаморність, і вже відчула це на собі.

«Жінки приховують поліаморні стосунки частіше, бо є такий міф, що чоловік – полігамний, а жінка – моногамна. А особливо галицька, – обурено підкреслює Аня. – Нібито чоловіку можна мати кількох жінок – і це норма, а жінка-берегиня має сидіти вдома і хотіти лише одного чоловіка. А подивиться на іншого – відразу курва. Мені подобається бути відкритою, але коли розповідаю комусь, що маю кількох хлопців, мене часто осуджують. Цей осуд говорить про те, наскільки наше суспільство забите стереотипами. Багато моїх друзів живуть за кордоном – у Польщі або Німеччині все набагато прогресивніше».

Уже півроку стосунки Андрія й Ані тривають у новому форматі. «Додаткові» партнери є в обох. Переважно це нетривалі стосунки. Новим коханцям вони розповідають про свої «основні» стосунки не завжди. Пояснюють, що до обговорення доходить тоді, коли це не секс на одну ніч, а серйозні взаємини з емоційною прив’язаністю та почуттями.

За їхніми словами, поліаморність в Івано-Франківську – досить поширене явище серед молоді, просто про це зрідка говорять вголос.

Уже півроку стосунки Андрія й Ані тривають у новому форматі. «Додаткові» партнери є в обох. Переважно це нетривалі стосунки. Новим коханцям вони розповідають про свої «основні» стосунки не завжди

Одна любов на все життя

Зовсім протилежна позиція у Марійки (працює в ательє швачкою). Їй 20, і вона переконана, що одне життя дано на стосунки лише з одним партнером.

«Я бережу себе і приймаю свою цнотливість з гордістю. Вважаю, що дівчина, яка поважає себе, просто не може мати кількох чоловіків, – впевнена Марійка. – Це можна порівняти із брудною білизною: для чого носити те, що носив до тебе хтось інший? Я вірю у Бога і знаю, що щасливий шлюб із одним чоловіком можливий. Я вірю в те, що в мене все буде саме так».

Марійка зустрічалася лише з одним хлопцем протягом пів року. Він знайомий її сім’ї, разом вони відвідували релігійні зібрання.

«Він поважав мою позицію і розумів, що наполягати чи тиснути на мене не варто. І я впевнена, що таких думок у нього і не було, – розповідає дівчина. – Ми зустрічалися кілька місяців, проводили час разом. З інтимного – цілувалися. Розлучилися не через те, що у нас не було сексу. Просто настав період, коли наші дороги розійшлися і ми виставили нові пріоритети. Мені дуже прикро від того, як багато зараз у світі розпусти і бруду. Пропаганда сексу всюди: у рекламі по телевізору, в інтернеті. Це те, що псує суспільство. Для мене статеві стосунки – це насамперед про любов і продовження роду, а не про задоволення тваринних інстинктів».

Побудувати здорову та міцну сім’ю, не маючи статевих стосунків до весілля, цілком можливо, вважає Ігор Огданський, практикуючий психолог, зовнішній консультант та супервізор МБФ «Альянс громадського здоров’я».

«Безперечно, можливо побудувати стосунки з одним чоловіком на все життя. Разом з тим, тут дуже багато факторів впливу: вік, стать, ризики для здоров’я, стосунки і ставлення до дошлюбного сексу у батьківській сім’ї, – пояснює він. – Один з основних факторів – здатність будувати здорові стосунки».

А можливо, поліаморність – це щось нав’язане і штучно популяризоване?

«Вільні стосунки – це в жодному разі не мейнстрім. Скоріше спосіб адаптації до умов сучасного життя та його викликів, – коментує психолог. – Коли говорять про поліаморію, мають на увазі насправді геть різні речі – це стосується кількості людей, залучених у стосунки, видів такої взаємодії, особливостей домовленостей тощо. Можливо, для окремих людей це пошук вирішення окремих питань екзистенційного характеру. Або спроба вирішити набуті в процесі життя проблеми і складнощі у побудові гармонійних, екологічних стосунків. Але не факт, що успішна».

Свобода чи криза?

Поліаморні стосунки не так вже й сильно відрізняються від класичних, адже проблеми і ризики для обох взаємин однакові. Будь-які взаємини потребують того, щоб їх будували, підтримували, розвивали.

«Жодні стосунки не позбавляють від складнощів. У поліаморних більше зв’язків. Це як розширена сім’я з багатьма дітьми і родичами – кожен бере на себе якусь функцію в цій системі, – говорить психолог Ігор Огданський. – Поки всі на своїх місцях і виконують свої функції, система у рівновазі. Все одно ключова одиниця стосунків – це пара, або діада. Тобто що більше людей в одній системі, то більше діад. З цього огляду поліаморія видається значно складнішою, ніж класичні стосунки, коли тільки одна пара».

Розчарування, завершення стосунків, конфлікти, ревнощі – це ті ризики, які можливі у будь-яких стосунках. Адже це те, від чого застрахуватися неможливо.

«Поліаморія – не панацея, як і моногамія, – додає психолог. – Питання в якості стосунків – наскільки вони здорові. Мова йде про здатність будувати довірливі, безпечні стосунки, про вміння вирішувати проблеми та проживати кризи, уміння витримувати напругу, тривогу тощо. А основою будь-якої взаємодії є діалог, тобто взаємодія між двома, в парі».

Розчарування, завершення стосунків, конфлікти, ревнощі – це ті ризики, які можливі у будь-яких стосунках. Адже це те, від чого застрахуватися неможливо

За словами Ігоря Огданського, пошук нових форм стосунків є свідченням кризи – і неважливо, чи мова йде про поліаморні стосунки, чи про звичні для більшості.

«У сучасному світі психологи і соціологи кажуть про кризу сім’ї як суспільного феномену. Потребу в близьких довірливих стосунках ніхто не скасовував, а умови життя змінилися, – резюмує психолог. – Наприклад, зараз практично нема потреби для пари жити разом все життя, щоб вижити і виростити потомство. А потреба у стосунках є».

Одне з сучасних досліджень показує, що щастя у стосунках найбільше залежить від п’яти ключових факторів: 1) як сильно, на мою думку, мій партнер переймається нашими стосунками; 2) чи я тішуся, що мій партнер у мене є; 3) рівень сексуального задоволення у стосунках; 4) відчуття, що й партнер у стосунках почувається щасливо; 5) частота та види конфліктів.

А чи щасливі ви у стосунках?

Автор: Наталія Джулай

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 34

Усі статті журналу МІСТО читайте тут

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.