Розпад імперії: які держави можуть з’явитися на місці російської федерації

Богдан Скаврон

Під владою москви сьогодні перебувають території, успадковані ще від російської імперії, серед яких національні республіки, котрі не до кінця змирилися зі своїм напівколоніальним статусом і де потрохи жевріють вогники національно-визвольних рухів. 

Сучасна російська федерація, в якій верховодить президент путін, все більше нагадує Радянський Союз у мініатюрі. Йдеться не тільки про ідеологію, яка на цій території абсолютно радянська — від збереженої в державному гімні рф мелодії гімну СРСР до «побєдобєсія» нащадків тих, чиї «дєди ваєвалі» у Другій світовій війні, яку тут все ще вперто називають великою вітчизняною, та створеного комуністичною владою образу ворога у вигляді «колективного Заходу». 

Так само, як і колишній Радянський Союз, російська федерація об’єднує велику кількість дуже різних за національним складом адміністративно-територіальних одиниць, серед яких два десятки республік із населенням, яке за культурою та традиціями не має нічого спільного із російською метрополією. Окрім того, до складу рф входить 9 так званих «країв», 4 автономні округи і навіть одна Єврейська автономна область.

Інерційний зв’язок частин цієї клаптикової імперії з її московським осердям, який триває століттями, тримається на смиренності місцевих еліт, приборканні непокірних репресивними заходами та усталеному страху перед потугою російського війська та силовиків. Поразка у війні в Україні може або навіть, на думку деяких експертів, повинна показати нікчемність «другої армії світу» та тим самим вибити фундаментальну опору, на якій стоїть ця штучно зліплена із насильно об’єднаних територій держава, що простяглася аж на 17 мільйонів квадратних кілометрів.

І тоді існування російської федерації може припинитися так само, як понад 30 років тому закінчив свою історію розвалом Радянський Союз.

Трохи передісторії 

Після розпаду СРСР помітно активізувалися національні рухи в російській федерації. Фактично одразу з’явилася незалежна держава Чеченська Республіка Ічкерія, яка у двох війнах відстоювала свою незалежність і вела збройну боротьбу проти федеральних військ аж до березня 2000-го року, а згодом ще кілька років продовжувала опір партизанкою.

Інші народи Кавказу, зокрема жителі Дагестану, тоді теж прагнули вийти з-під влади росії. Загалом до 2016 року існувала організація «Кавказький емірат», яка мала на меті створити на Північному Кавказі незалежну ісламську державу з шаріатською правовою системою. До неї мали б належати Ічкерія, Дагестан, Інгушетія, Адигея, Кабардино-Балкарія, а також частини Краснодарського та Ставропольського краю рф.

У 1990-х роках національні рухи пожвавилися в Башкортостані та інших районах Поволжя. А також – у Сибіру, на Далекому Сході, в Карелії, на Кубані тощо. Навіть в окремих регіонах, населених переважно росіянами, зокрема в Калінінградській, Кемеровській, Свердловській областях, спостерігалися певні тенденції до самостійності.

У 1991 році незалежність проголосила Республіка Татарстан, яка навіть приєдналася до Співдружності Незалежних Держав (СНД) на правах країни-засновника, а не в складі російської федерації. Тривалий час Татарстан ігнорував підписання Федеральної угоди про входження до рф, уклавши з москвою договір про взаємне делегування повноважень, який треба було постійно продовжувати. 

Притлумити прагнення татар до незалежності вдалося лише з приходом до влади путіна – татарську конституцію переписали під федеральний центр, а особливо радикальних політиків знищили фізично.

Зрештою у 2000-х роках національні рухи в рф почали згасати на тлі отримання москвою значних доходів від експорту нафти й газу, що дозволило центральній владі посилити армію, силові структури, розгорнути широкомасштабну пропагандистську діяльність. На місці ліквідованої Чеченської Республіки Ічкерія встановився прокремлівський режим, який досі живе на щедрі дотації від центрального уряду. Те саме стосується й багатьох інших національних регіонів росії.

Щоб викорінити прагнення поневолених народів до самовизначення, у грудні 2013 року російська держдума ухвалила закон про запровадження кримінальної відповідальності за публічні заклики до поділу російської федерації. 4 липня 2020 року вступили в силу поправки до російської конституції, які не допускають відокремлення від держави територій та навіть закликів до цього. А 8 грудня 2020 року вступили в дію зміни до кримінального кодексу, що передбачають покарання за сепаратизм.

Які частини можуть відокремитися

Через загрозу репресій багато діячів національних рухів змушені були покинути російську федерацію і перебратися за кордон. Після повномасштабного вторгнення рф в Україну, яке продемонструвало неспроможність автократичного режиму кремля силою придушити прагнення до свободи, їхні голоси знову залунали на різноманітних зібраннях та форумах.

Зокрема, громадська платформа «Вільний Ідель-Урал», що захищає національні права народів Поволжя, закликала Татарстан скористатися шансом і відновити уже проголошену незалежність від рф. «Це не наша війна! Настав час порвати відносини з московським режимом і взяти свою долю в свої руки, для цього у нас ресурсів достатньо», – йдеться у заяві руху.

Наприкінці січня 2023 року, під час п’ятого Форуму вільних народів пост-росії, який відбувся  у Брюсселі в будівлі Європарламенту, татарка Юлія Файзрахманова висунула ідею створення національного татарського батальйону, який воював би на боці України у війні з росією. Вона також озвучила пропозицію голови Всетатарського громадського центру Фаріта Закієва визнати незалежність Татарстану на підставі результатів референдуму 21 березня 1992 року.

Лідер Чеченської Республіки Ічкерія Ахмед Закаєв тоді ж закликав до відродження Гірської республіки, яка в 1918-1919 роках була проголошена на теренах сучасних Чечні, Дагестану, Інгушетії, Осетії, Карачаєво-Черкесії, Кабардино-Балкарії.   

На цьому ж форумі представники п’яти регіонів росії – Уралу, Кенігсберга (Калінінградська область), Інгрії (Ленінградська область), Сибіру й Кубані оголосили про початок підготовки до онлайн-референдумів за свою незалежність і вихід зі складу рф. «Досить годувати москву! Досить дохнути за кремль! Вихід лише один – голосуй за Незалежність своїх республік! Вибирай щасливе майбутнє для себе та своїх дітей!» – заявили вони.

Hand putting a voting ballot in a slot of box

Представник Башкортостану Руслан Габбасов запропонував сформувати Раду національних та регіональних рухів при Євросоюзі, що дозволить координувати зусилля з європейськими партнерами та реалізувати спільні проєкти з російською опозицією.

Раніше представник угро-фінського народу ерзя, що населяє Мордовію та Чувашію, Сіресь Боляень, який став до лав територіальної оборони міста Києва, закликав готуватися до колапсу рф і проголошення нових країн, зокрема Ерзянь Мастор (Країна Ерзян). «Ми створимо свою Ерзянську державу. І житимемо як люди, як живуть фіни, естонці та інші народи. Хай живе країна Ерзян», – заявляв він.

Професор політології Університету Рутгерса в Нью-Йорку Олександр Мотиль головними кандидатами на вихід із рф назвав, окрім Татарстану, Башкортостану, Чечні та Дагестану,  Республіку Саха (Якутію). 

За розмірами і потенціалом ця країна подібна на Індію, де гроші буквально закопані в землю. Алмази, золото, нафта, газ – на два трильйони доларів. Сто років тому Якутія неодноразово повставала проти влади більшовиків і, щоб позбутися якутського націоналізму, республіку буквально насильно заселяли росіянами. Саме якутський шаман Саша Габишев у березні 2019 року вирушив пішки до москви, щоб вигнати «злого духа» президента рф путіна з кремля.

Саха потенційно може інтегрувати до свого складу також сусідні рідко заселені переважно нечисленними аборигенами Півночі (чукчі, долгани, ненці, евенки, евени, коряки тощо) Чукотський автономний округ, райони Красноярського, Хабаровського, Камчатського країв, а також Іркутську та Магаданську області. Така Велика Якутія мала б 7,15 млн кв. км площі (40% сучасної РФ) та 1,47 млн мешканців, близько третини яких становили б якути.

На південь від Великої Якутії можуть виокремитися три національні республіки, корінні народи яких вже становлять абсолютну більшість мешканців – Буряад-Орон (Бурятія), Тива та Алтай. Усі вони мають зовнішній кордон із Казахстаном або Монголією, їхнє сукупне населення становить, як і у Великій Якутії, 1,5 млн осіб, а територія – 613 тисяч кв. км. До речі, Тива до 1944 року була окремою державою за межами СРСР. Частка тувинців серед населення перевищує 82%. 

Віддати чуже

Думку про неминучий розпад російської федерації після поразки у війні на декілька держав поділяють не тільки політологи, але й керівники українських оборонних відомств. Зокрема, керівник ГУР Міноборони Кирило Буданов вважає, що навіть у разі збереження відносної територіальної цілісності рф доведеться повернути всі раніше привласнені території.

3D render of the division of the map of Russia into several separate parts, the concept of the collapse of the Russian Federation

Окрім незаконно анексованого Криму та окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України, Росії доведеться позбутися присутності на території Молдови (Придністров’я), Грузії (Південна Осетія та Абхазія) та Азербайджану (Нагірний Карабах). 

Також рф, ймовірно, доведеться попрощатися з Курильськими островами Ітуруп, Кунашир, Шикотан, Хабомаї загальною площею понад 5000 кв. км, японський суверенітет над якими визнають США і ЄС. Російська Калінінградська область (територія довкола Кенігсберга у Східній Пруссії), яка після Другої світової війни лише на 50 років повинна була перебувати під контролем СРСР,  може знову стати німецьким анклавом, а окупована у 1944 році Карелія може об’єднатися з Фінляндією. 

Китай тим часом може претендувати на свої історичні території в Сибіру та на Далекому Сході. До речі, у лютому 2023 року Міністерство природних ресурсів КНР опублікувало нові правила щодо топоніміки карт. Відтепер на китайських картах Владивосток знову називається Хайшенвай (у перекладі – Затока Морського огірка), а острів Сахалін – Куедао. Гірський ланцюг у південній частині Далекого Сходу росії Становий хребет буде позначено як Вайсинань-лін (тобто Зовнішній хребет Синань). Місто Благовіщенськ отримало стару назву Хайланпао, Хабаровськ – Болі, Уссурійськ – Шуанченцзи. Загалом зміни стосуються 8 російських міст та територій. На думку китайських оглядачів, використання китайських назв далекосхідних міст повинно нагадати китайцям про втрачені території.

Якою буде росія (московія)

Справжня росія, якій очевидно повернуть стару назву московія, буде не більшою за інші середньостатистичні держави світу. Після того, як російські колонії так чи інакше стануть вільними, її територія повернеться до кордонів, які московське царство мало на момент появи у 1547 році – трохи більш ніж 2,2 млн кв. км території, на якій проживає близько 65 млн осіб. 

На зменшену до природних розмірів росію (московію), вочевидь, чекатиме соціально-економічний та психологічний шок, який змусить переоцінити своє місце у світі та відмовитися від імперських амбіцій. У нових територіальних межах нова держава буде змушена імпортувати фактично весь обсяг потрібного їй газу, нафти і нафтопродуктів. Не вистачатиме також зерна та інших базових сільськогосподарських продуктів. 

Припинення надходження нафтогазових доходів призведе до обвального зменшення фінансування підприємств ВПК і збройних сил, бюджетних організацій та сфери послуг.  Колапс чекає на москву та, ймовірно, санкт-петербург з їхніми околицями, де наразі мешкає понад 26 млн осіб.

Усвідомивши відсутність підстав для претензій на імперський статус, перед загрозою соціально-економічної катастрофи країна змушена буде стати на шлях реальних демократичних і ринкових реформ, адаптації всіх сфер життя до стандартів пересічної європейської держави. У новому форматі росія навряд чи зможе претендувати на ту роль у політиці Європи, яку відіграють Франція чи Велика Британія, її вага навряд чи буде зіставна навіть з тією, яку мають Польща чи Іспанія. 

Чого боїться Захід

Подальша фрагментація рф, найімовірніше, не буде такою мирною, як поява 15 нових держав після юридичного розпаду СРСР у 1991 році. Політики на Заході припускають можливість жорстких конфліктів. На теренах рф може зрости кількість приватних армій типу ПВК «Вагнер» або субнаціональних збройних груп (на кшталт чеченського 141-го спеціального моторизованого полку, який зазвичай називають «кадировцями»). Ці групи та їхні лідери стануть джерелом нестабільності у постпутінській росії, населеній десятками тисяч ветеранів війни в Україні, значна частина яких належатиме до національних меншин. 

Старший співробітник Hudson Institute (США) Люк Коффі вважає, що повстання та громадянська війна можуть відбуватися після розпаду рф як на національному, так і на регіональному рівні. «Стримування будь-яких внутрішніх боїв у межах нинішніх міжнародно визнаних кордонів рф має бути головним пріоритетом для США та партнерів», – відзначив він.

Наступник путіна, ймовірно, не особливо відрізнятиметься від нинішнього очільника кремля. Той, хто його замінить, буде таким же націоналістичним і авторитарним. Тож західні політики побоюються, що новий російський лідер в умовах розпаду рф не прагнутиме миру із сусідами.

Ще один головний біль для Заходу – захист від російських запасів ядерної зброї. Тисячі одиниць ядерних боєголовок російської федерації, а також її програми хімічної та біологічної зброї становлять загрозу глобальній стабільності. В умовах розвалу рф складно буде вести облік російських запасів зброї масового знищення. 

І нарешті хвилювання Заходу викликає розширення впливу Китаю і Туреччини, які спробують заповнити вакуум у Євразійському регіоні після розвалу рф. Ці дві країни змагатимуться за вплив у Центральній Азії та на Кавказі, де москва традиційно користувалася авторитетом, також геополітичне переформатування у бік китайського домінування може відбутися на Далекому Сході. 

Як стверджує згаданий Люк Коффі, готуватися протистояти всім цим загрозам потрібно уже зараз, адже розпад рф, судячи із усього, буде неминучий.