У Карпатах встановили меморіал полеглому воїну Володимиру Витошку. ВІДЕО

На горі Ягідній у Карпатах встановили меморіал на честь полеглого на війні бійця 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” Володимира Витошка, який поліг 5 листопада 2022 року у бою за Соледар.

Кореспонденти Суспільного приєдналися до пам’ятного походу у гори, який організували рідні воїна.

Перш ніж вирушити у Карпати, під’їжджаємо до цвинтаря у селі Підгір’я. Серед надгробків здаля видніється два стяги — червоно-чорний і синьо-жовтий.

Під прапорами — могила Володимира Витошка. Тут перед дорогою на молитву зібралися його дружина, батьки, друзі та знайомі.

Після молитви рушаємо у село Микуличин, де починається маршрут на гору Ягідну. Шлях проходить через ліс. Гора Ягідна — заввишки 1 216 м, підйом на неї зайняв приблизно дві години.

У сонячну погоду з гори видно Говерлу, Хом’як і Синяк, на які також свого часу сходив Володимир Витошко. Його дядько Іван Мартинюк — професійний альпініст. Чоловік каже: спочатку племінник розпитував його про походи, підрісши, вже ходив з ним у гори.

“Щоразу, коли я повертався з Кавказу, Паміру, Тянь-Шаню, Гімалаїв, він дивився на фото звідти й казав: “Візьміть мене зі собою у ті великі гори”. Володя прекрасно себе почував у горах, не зважаючи на те, що далі Карпат він не був. Я до нього ставився, як до сина. І не можу до цього часу змиритися зі словами “був”, “було”, — каже Іван Мартинюк.

Дружина полеглого Володимира Витошка Христина Мельникович додає: “Він так любив гори. Тут Вова відчував сповна свободу, яку не можна було відчути у повсякденному житті”.

Подружжя часто ходило у Карпати: як в одноденні походи, так і з ночівлею. Саме на горі Ягідній Володимир Витошко освідчився своїй обраниці.

“Одразу після загибелі Володі я зрозуміла, що хочу зробити для нього максимум. Дуже боюся, що про чоловіка пам’ятатиму лише я та його рідні. Я хотіла зробити місце, куди можу приходити до нього”, — каже Христина Мельникович.

На вершині гори — кований пам’ятник. На ньому вирізьблені слова, написані другом полеглого бійця Тарасом Семанишиним.

Першими до меморіалу бійцю підходять його дружина та матір. За ними — рідні, друзі та вихованці дитячого табору “Смерічка”. Їх Володимир Витошко також водив на цю гору, розповідає Валерія Кузьменко. Дівчина — з Харкова. Вона їздила у “Смерічку” з п’яти років, пробула там 28 змін. Дев’ять з них — у загоні Витошка.

“Якось у нас одразу з ним відбувся міцний і потужний зв’язок. Він жартівливо мене називав своєю дитиною, а я його — другим татом. Попри різницю у віці, я знала, що можу будь-коли зателефонувати йому і він дасть мені відповідь на питання, яке я матиму у своїй голові”, — пригадує Валерія Кузьменко.