“Мова обіймає”: як внутрішньо переміщені діти вивчають українську в Івано-Франківську

Факультет філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника спільно з Профкомом студентів ще понад рік тому організував курси «Мова обіймає».

Початок повномасштабного вторгнення перевернув життя кожного, а особливо людей, яким довелося втікати від війни.

Організатори курсів поділилися з МІСТОМ історією свого шляху.

«Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, ми почали думати, як можна об’єднати та познайомити між собою франківців і внутрішньо переміщених осіб. У березні зрозуміли, що потрібно створити мовно-культурологічні курси, щоб більше мати змоги допомогти покращити солов’їну та об’єднатися», – запевнила голова профбюро підрозділу Тетяна.

Як виявилося, курси спочатку були онлайн і тільки для дорослих,  але згодом декан факультету філології Роман Голод вирішив, що потрібно вчити також і дітей рідної мови. Так і виникла ідея  створити на базі ЮНІСЕФу курси «Мова обіймає дітей». Заняття тут проводять студентки факультету філології.

«Курси «Мова обіймає дітей» вкотре підкреслили важливість вивчення рідної мови. Особливо це стало показовим після початку повномасштабного вторгнення для дітей, які є російськомовними. Це стало таким каталізатором і це справді допомагає», – запевнила адміністраторка точки ЮНІСЕФу в Івано-Франківську Анна-Марія.

Також вона додала, що ці курси є важливими та цінними для суспільства, тому потрібно такий досвід поширити по цілій Україні.

Особливо діткам запам’яталась непідробна щирість дівчат, з якими вони працювали. Посмішки, сміх, добрі жарти та корисний тематичний матеріал — саме такими запам’ятались курси “Мова обіймає дітей”.

«Курси курсують вже понад рік та діткам подобається займатися, їхні батьки задоволені. А для нас важливо, щоб вони все розуміли та відволікалися від жорстокої реальності. Бували різні випадки, коли дітки згадували про війну на заняттях, малювали її та впевнено говорили про перемогу. Складно, звичайно, це слухати, одразу навертаються сльози, проте ми повинні бути сильнішими та брати верх над емоціями, оскільки вони там бачили набагато гірші речі, ніж ми тут. Дитяча психіка дуже вразлива, тому їм потрібна будь-яка допомога, щоб вони намагалися не згадувати у своєму юному віці про це», – розповідає вчитель курсів Христина Бедрій.

Також організатори зазначили, що часом доводилося проводити заняття з дітьми в укритті Франківського драмтеатру під час повітряної тривоги.

“Мова – це скарб українського народу, який немає права знищити ніхто, тому повітряні тривоги не перепона, адже ми  можемо проводити їх в укриттях і відволікати дітей від їхнього страху. І знаєте, нам це неодноразово вдавалося. Оскільки любов і повага до рідної мови не зникнуть через жодну повітряна тривогу”, – запевнила організаторка.

Вік для організаторів не є важливим, тому що знаходять підхід до кожного. Заняття відбуваються здебільшого в ігровій формі, аби малечі було простіше сприймати інформацію. Курси створені не тільки для внутрішньо переміщених дітей, але й для маленьких франківців і мешканців Прикарпаття.

Восьмирічна учениця курсів Софія з Луганщини розповіла нам, що бажає вивчити рідну мову, оскільки живе в Україні. Мріє, аби нарешті закінчилася війна та вона могла спокійно з батьками повернутися додому.