“Хочу розрадити людей і себе заспокоїти”: як прикарпатка на своєму подвір’ї створює казкові скульптури з каміння

Любов Павлюк із Креховичів, що у Брошнів-Осадській громаді на Івано-Франківщині, впродовж п’яти років з каміння ліпить фонтани, казкових персонажів, замки та інші фігури, якими оздоблює власне подвір’я.

З чого розпочалося хобі майстрині та як вона працює над кам’яними скульптурами, йдеться у матеріалі Суспільного.

“Такого захисника немає не тільки в Креховичах, а взагалі ніде”

63-річна Любов Павлюк першу роботу створила в одній із кімнат свого будинку. Це був фонтан. Коли ж в оселі робили ремонт, пригадує майстриня, виріб вирішили розібрати. Аби каміння дарма не стояло, жінка зробила фонтан уже на подвір’ї, а поруч — велетенського дракона, якого тепер називає охоронцем власного обійстя.

“На мою думку, такого захисника немає ні в кого не тільки в Креховичах, а взагалі ніде. То моя перша ідея. Чому дракон? Тому, щоб щось таке, як не у всіх, як не всюди — казкове щось таке. Він приносить щастя людям, тим паче, що цей рік — рік Дракона”, — говорить Любов Павлюк.

За її словами, таке хобі є коштовним. Для скульптур жінка купує каміння різних розмірів і форми, клей, лак та інші матеріали. Працює здебільшого просто неба. Щоб виготовити скульптуру, кожен камінчик потрібно перемити та відібрати.

“Краще робити на подвір’ї, тому що швидко сохне, все видніше. Треба погоду, щоб створити таку красу. І внучки мені допомагають, і діти — всі мені допомагають, бо зацікавлені, як то робиться. Кожен хоче туди свою частку вкласти”, — каже Любов Павлюк.

“Сонечка немає, падає дощик, а моє подвір’ячко і каміннячко, як живе!”

Навесні та влітку на подвір’я Любові Павлюк збігаються онуки та сусідські діти, щоб погратися з кам’яними автівками та гойдатися на колисанці.

“Колисаночку я виготовила три роки тому для своїх онучат. Вздовж гойдалки зробила місця для вазонів, висаджую різноколірні квіти. Влітку моє каміння ще й квітне. А зараз сонечка немає, падає дощик, а моє подвір’ячко і каміннячко, як живе!” — продовжує майстриня.

На подвір’ї Любові Павлюк — й кошик з кам’яними грибами. А неподалік — двометровий замок.

“Це в нас не просто замок, це — водяний замок — наша криничка, з якої ми п’ємо воду. Я дуже хотіла щось оригінальне, щоб не був просто колодязь. Над криницею я працювала теж літо, навіть захопила осінь. Приблизно до чотирьох місяців”, — розповідає Любов Павлюк.

Від каміння з вулиці — до голки й бісеру

Після каміння, цементу, лаків та клею жінка береться за полотно і голку. В оселі Любові Павлюк стіни завішані іконами, які жінка вишиває бісером. Свої твори майстриня не продає, лише дарує близьким людям.

“Найбільша моя робота — образочок “Ісус стукає у двері”. Над цією іконою я працювала понад рік. Її довжина — понад два метри, а ширина — більше, ніж метр”, — говорить майстриня.

Де знаходить час на обидва захоплення, Любов Павлюк пояснити й сама не може. Каже: надихається любов’ю рідних та вдячністю інших людей.

“Ми живемо в дуже неспокійний час, і я хочу розрадити трошки людей, і себе заспокоїти. Хочу залишити згадку про себе онукам та іншим поколінням”, — завершує розмову Любов Павлюк.