З любов’ю до собак. Як кінологиня з Івано-Франківська тренує чотирилапих чемпіонів
25 Червня, 13:19
Поділитись статтею
Роксолана Остапчук
Анастасія Чайковська — професійна хендлерка та кінологиня з Івано-Франківська. Тварин любить з дитинства, а тому своє хобі віднайшла у підлітковому віці й тепер займається підготовкою собак до участі у виставках. За роки своєї роботи вона натренувала десятки чотирилапих різних порід. Серед них — супер гранд чемпіони України та міжнародні чемпіони з екстер’єру. «МІСТО» поцікавилось у дівчини про її професійний шлях, досягнення та виклики, з якими стикаються кінологи.
Розкажіть про основні напрями своєї роботи та чому Ви вибрали займатися саме такою справою?
Я займаюсь з собаками в трьох напрямах — це хендлінг і поїздки на виставки, побутове дресирування, а також грумінг. Усі ці сфери між собою тісно пов’язані, тому що без дресирування собаку не відвезеш на виставку, а також без доглянутої здорової шерсті вона не буде виглядати виграшно. Почала я цим займатися тому, що з дитинства любила собак, незалежно від породи. Але коли просила у батьків улюбленця, мусила доводити, що буду за ним доглядати, утримувати.
Власне це і була умова того, що ми заведемо собаку — її забезпеченням мала зайнятись я, а мені, на хвилинку, було 13 років. Тому я знайшла у Франківську кінолога, яка розповіла мені все про собак, дозволила більше зануритися у світ собаківництва. Завдяки цьому я дізналась про базові знання, аби потім практикуватися. Це були початкові кроки, і я уявляла, як собака на виставці просто буде бігти за мною на повідку, але в якийсь момент ці мрії розбилися. Знялись «рожеві окуляри», адже виявилось, що собаки мають свій характер, а підготовка різних порід може тривати від двох тижнів до пів року. Пізніше, вже працюючи у сфері грумінгу та кінології, я почала заробляти свої перші гроші, аби утримувати собаку. І вже після того батьки дозволили мені завести чотирилапого. Я обрала золотого ретривера. Далі це хобі переросло у справжню роботу. А хендлінг я обрала просто тому, що мені подобається працювати з красивими тваринами.
Які основні методи тренування Ви використовуєте для підготовки собак до виста- вок?
На виставці експерти чудово бачать, коли собака підготовлена якісно та отримує задоволення від процесу. Якщо собака підготовлена методом позитивного підкріплення, заохоченням, ласощами, грою, впевнено поводить себе на рингу, дає перевірити прикус, кондицію, — це не омине уваги. Якщо позитив іде від самої собаки, то вона виграє. Саме тому немає потреби вчити собаку примусом, адже одразу видно, що тваринка не відчуває задоволення від процесу. Така собака не піде з рингу з медалями чи нагородами. Якщо собака після кількох занять зі мною не йде на контакт, то я вчу власника працювати з нею під моїм керівництвом.
Як вибираєте собак, з якими будете працювати?
Якщо собака повністю відповідає стандартам своєї породи, активна, любить знайомитися з людьми, соціальна, не боїться шумних місць, — така собака, скоріше за все, зможе взяти участь в шоу, адже впевнена в собі. Коли впевненості нема від самого початку, то зазвичай така собака на виставку не піде або піде кілька разів і не здобуде великих результатів. Для участі в конкурсі собака має бути максимально комунікабельна і готова йти на кон-такт з чужими людьми. Зазвичай це закладається ще з народження і закріпляється правильною соціалізацією. Але є собаки, які прямо протилежні цим характеристикам і з якими не варто йти на виставку.
Яких собак не допускають до виставки?
У стандарті прописано всі нюанси, за які можуть дискваліфікувати, тому що це селекція. Як би ми не любили своїх собачок, але є такі, які не можуть брати участь у розведенні через свої особливості і не можуть брати участь у виставках. Це відсутність одного-двох зубів, залом хвостика, нестандартний колір шерсті та інші косметичні питання. На життя собаки це ніяк не впливає, тому власник може й не здогадуватися, що його собака є пет-класу. А в кінології умовно є три класи собак: шоу-собаки — ті, які відповідають своїм стандартам породи, мають шоу-темперамент; бріт-клас — собака відпо- відає своєму стандарту, має незначні відхилення по анатомії, які можна скорегувати, але не має шоу-темпераменту; пет-клас — собаки для дому, для сім’ї, які мають вищевказані дефекти, що не підходять для розведення. Тому розпліднику важ- ливо казати ще спочатку, коли ви купуєте собаку, чи ви плануєте з нею відвідувати шоу і займатися розведенням. Якщо є якісь амбіції, то їх варто сказати наперед.
Розкажіть про собак-чемпіонів, яких Ви тренували
Про них я можу говорити дуже багато і довго, адже є ким пишатися. Справедливо буде, якщо я розповім про свою собаку Вікінга, який є чотири-разовим гранд чемпіоном України, юним чемпіоном України, а також — кращим представником його породи.
Кане-корсо Берта — юний чемпіон Румунії, Молдови, Боснії і Герцоговини, Албанії. Чемпіон Балкан, юний міжнародний чемпіон з екстер’єру.
Також одна з моїх перших чемпіонок — Моніка, аляскинський маламут. Вона є юним чемпіоном, юним гранд чемпіоном, а також дорослим гранд і супер гранд чемпіоном України. З її найбільших досягнень — дві перемоги на конкурсі десяти кращих собак Міжнародної кінологічної федерації.
Мініатюрна такса Лате теж була нагороджена різними титулами, а також отримала звання міжнародного чемпіона з екстер’єру — найвища ланка чемпіонства у собачому світі. Щоб отримати таке звання, собака має стати кращою собакою своєї статі у трьох країнах з чотирма різними суддями.
Ньюфаундленд з кличкою Кім став юним чемпіоном одразу на декількох міжнародних виставках собак. Він виступав у Чорногорії, Албанії, Боснії та Герцеговині. Теж завоював титул юного між- народного чемпіона, а також — найкращий юніор виставки.
Ще одна собака, яку я тренувала, — шіба-іну Кітті. Вона є юним чемпіоном одразу декількох країн, а також дорослим чемпіоном Молдови. У мене є й інші чемпіони, і я дуже радію тому, що це собаки з України, які можуть складати досить серйозну конкуренцію на міжнародному рівні.
За якими критеріями на виставках оцінюють собак?
Найперше — це загальне враження від тандему собака/провідник. Суддя ще при вході оцінює, чи є собака гармонічною, наскільки рухається, чи не перелякана. Далі оцінюють зовнішні показники собаки — її описують від вух до кінчика хвоста. Якщо провести паралель з людськими конкурсами краси, то воно навіть схоже. Але сам породний ринг зоотехнічний — є стандарти, згідно з якими виноситься рішення.
У чому, на Вашу думку, цінність таких змагань?
Будь-який власник собаки може не відвідувати такі виставки й не розуміти того, чим ми там займаємось. Але є кінологи, є розведення собак та роpплідники, які цим живуть. Це доволі нелегка праця — виростити собак, зробити їх чемпіонами. Насправді з виводка цуценят тільки одна собака може брати перемоги. Або ж такої взагалі не буде, бо це справа розведення, справа випадку. Для більшості власників, які мають одну собаку й не мають бажання її розводити, це більше як спорт чи хобі. В кожного свої захоплення, і мені подобається ця справа. А є власники, які радіють досягненням своїх улюбленців. Виростити породисту собаку — діло не з легких, і тут базових знань про тварин недостатньо. Цінність якраз у тому, що можна показати результат своєї роботи. Навіть якщо ти не виграв сьогодні, ти можеш почути думку від експерта, який може надати консультацію та поради щодо покращення свого поголів’я. Це своєрідна школа життя, коли перемога нас радує, а поразка дає досвід.
З якими викликами може стикнутися кінолог під час тренувань та на самих виставках?
Кожна порода має свої особливості. Особливо такі габаритні породи, як ньюфаундленд, що потребують певних умов утримання під час подорожі, також належне транспортування — великий вольєр та кондиціонер. Окрім того, ми зазвичай орендуємо апартаменти з терасою, щоб собака там почувався комфортно. Якщо говорити про мексaканську голу собаку — також один із тих собак, яких я треную, — тут важливо доглядати за шкірою, бо пес не має шерсті. Важливо й уважно за ним спостерігати, аби він не подряпався.
Також викликом може стати налагодження зв’язку з норовливими шіба-іну, хаскі й акітами у порівнянні, наприклад, з дружніми ретриверами. Коли ви займаєтесь підготовкою собаки до виставки, треба розуміти, що потрібно пройти цю соціалізацію — гуляти з нею, знайомити з людьми, закрі-плювати комунікацію та заохочувати до неї. Саме в таких порід, як шіба-іну чи акіта є така проблема, що вони не дають себе торкатися іншим людям. Надалі хендлеру буде важко працювати з такою собакою.
Сама виставка також може бути викликом для чотирилапого, адже це стрес. В принципі, жодна з порід не виводилась для того, аби ходити по рингу. Хендлер має стати для собаки цікавішим, ніж весь довколишній світ, стати її провідником і тренером. Уже під час тренувань я бачу, що собаці подобається найбільше, а що — найменше. Маленькі породи, такі як коргі, мальтези, біглі, пінчери не люблять стояти на столі, бо можуть боятися висоти. Тому я даю завдання власникам, щоб вони вдома годували собаку на столі, починали її заохочувати до того, щоб вона сама хотіла вистрибнути на стіл. Так само не всім собакам подобається, коли оглядають їх зуби. Найбільший виклик — це привчити собаку отримувати задоволення від процесу виставки. Якщо собаці це не подобається, — цим і не варто продовжувати займатися.
Які поради Ви дали б власникам чотирилапих, які хочуть почати підготовку своїх улюбленців до участі в конкурсах?
Найперше — розплідник має бути вашим другом та наставником. Буде дуже добре, якщо він має досвід на виставках і може вам багато розповісти про своїх чемпіонів. Також варто звернутися до кінологічного клубу за місцем проживання. У нас це Івано-Франківський обласний осередок кінологічної спілки України, де вам допоможуть обміняти метрику цуценяти на родовід, з яким можна реєструватися на шоу. Також вам нададуть послуги ліцензованого кінолога та хендлера. А вже з хендлером ви зможете обговорити, на які шоу вам спочатку варто було б записатися та узгодити графік тренувань. Якщо спеціаліст вам підходить та є перші успіхи, — можна починати відвідувати перші шоу. Навіть якщо власник хоче самостійно займатися підготовкою собак та бере кілька уроків у хендлера, то варто починати з малих шоу, щоб ваш улюбленець поступово звикав. А далі, відштовхуючись від того, чи вам це подобається, можете вивчати стандарти породи, правильний показ, займатися грумінгом самостійно або з фахівцем.
Поділитись статтею
