Причиною хронічного кашлю може бути гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, але як її розпізнати

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – є поширеною патологією, що характеризується закиданням шлункового вмісту в стравохід. Це стає причиною виникнення різних симптомів: печія, регургітація та хронічний кашель, – пояснює МІСТУ лікар терапевт, пульмонолог клініки «Мед-Атлант» Олена Журавльова.

Кашель, асоційований із ГЕРХ, належить до складних клінічних проблем, оскільки часто виникає без типових гастроезофагеальних симптомів і потребує чіткої діагностики та індивідуального підходу до лікування.

Рефлюкс – це фізіологічне явище, яке трапляється у здорових людей. Він відбувається короткочасно, зазвичай після прийому їжі і не викликає пошкодження стравоходу чи будь-яких значних симптомів. Патологічний рефлюкс стається частіше, триває довше і викликає такі симптоми, як відчуття клубка в горлі, дискомфорт в грудній клітці, печію, кашель та інші.

«ГЕРХ може проявлятися у різних формах, – розповідає лікар терапевт, пульмонолог клініки «Мед-Атлант» Олена Журавльова, – найпоширеніший – кислотний рефлюкс, при якому шлунковий сік потрапляє в стравохід і викликає печію. Є також лужний рефлюкс, який відбувається при зворотньому потраплянні жовчі з дванадцятипалої кишки в шлунок і далі в стравохід та змішаний рефлюкс – це поєднання кислотного та лужного, що може бути найбільш агресивним для слизової оболонки стравоходу.»

Етіологія та патогенез кашлю при ГЕРХ

Кашель, зумовлений ГЕРХ розвивається внаслідок декількох механізмів: пряма стимуляція вагусного нерва через шлунковий вміст, що потрапляє до стравоходу та верхніх дихальних шляхів, а також за рахунок мікроаспірації шлункових кислот у бронхи. Це призводить до хронічного подразнення слизових оболонок дихальних шляхів, викликаючи кашель навіть при відсутності видимих симптомів рефлюксу, таких як печія чи регургітація.

Міжнародні та українські клінічні рекомендації

Згідно з рекомендаціями Американської колегії лікарів-грудної клітки (АССР), а також з огляду на європейські терапевтичні протоколи, при наявності підозри на ГЕРХ як причини хронічного кашлю, слід провести комплексний підхід до лікування та діагностики.

«Серед основних рекомендацій, які ми даємо, насамперед, модифікація способу життя: обовʼязковою є дієта, уникнення прийому їжі за 2-3 години до сну, підняття узголів»я ліжка, зниження маси тіла при наявності ожиріння або надмірної ваги, відмова від алкоголю та паління. Щодо фармакотерапії, то тут основним методом лікування ГЕРХ у пацієнтів з кашлем є використання інгібіторів протонної помпи (ІПП). Вони показали ефективність у зменшенні кислотної продукції, що сприяє зниженню кашлю, повʼязаного з ГЕРХ. Проте, при відсутності симптомів печії або регургітації ефективність ІПП залишається спірною. Також необхідна додаткова діагностика пацієнтам, у яких кашель не реагує на ІПП або симптоми зберігаються понад 3 місяці. Їм рекомендується проведення езофагеальної манометрії та рН-метрії. Ці методи допомагають встановити наявність кислотного рефлюксу та визначити ступінь подразнення стравоходу, – розяснює лікар терапевт, пульмонолог клініки «Мед-Атлант» Олена Журавльова.

В Україні, на основі міжнародних рекомендацій, діагностика та лікування ГЕРХ включає використання ІПП як основного терапевтичного засобу. Згідно з національними протоколами, для пацієнтів із підозрою на ГЕРХ, які мають хронічний кашель, рекомендується спочатку проводити консервативну терапію. Лише після її невдачі пацієнтів скеровують на додаткову діагностику.

Сучасні погляди на рефлюкс-асоційований кашель

Попри значні успіхи в розумінні механізмів розвитку ГЕРХ та її впливу на дихальні шляхи, кашель, повʼязаний із рефлюксом, залишається складною клінічною проблемою. Часто пацієнти мають мультифакторні причини кашлю, що вимагає індивідуалізованого підходу до діагностики та лікування. Наразі не існує єдиного підходу до терапії таких пацієнтів, тому лікарям слід дотримуватися рекомендацій щодо поступової ескалації лікування, починаючи з модифікації способу життя і завершуючи інвазивними діагностичними процедурами у складних випадках.
Отже, ГЕРХ є важливою, хоча й не завжди очевидною, причиною хронічного кашлю. Лікарям слід враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів із кашлем тривалістю понад 8 тижнів, навіть при відсутності явних симптомів печії або регургітації. Рання діагностика та комплексний підхід до лікування, що включає модифікацію способу життя, фармакотерапію та у разі необхідності додаткові методи діагностики, є ключем до ефективного контролю над симптомами кашлю, асоційованого з ГЕРХ.