Спершу франківець Тарас Лялик проінспектував один із супермаркетів. Там він знайшов дві граматичні помилки в надписах, повідомляє Суспільне.
“Якщо українською мовою “імбир”, то мало б бути “корінь імбиру” або просто “імбир”, а не “корінь імбиря”. Також — “щіпці”. Має бути “щипці” через літеру “и”. Не йдеться про велике порушення, але російськомовний варіант все ж таки проскакує”, — зазначив мовний волонтер.
Жінка від коментарів відмовилася. За декілька хвилин після зауваження вона змінила один з надписів на ціннику.
Далі мовний волонтер поспілкувався із людьми в середмісті. Зі слів чоловіка, просвітницьку роботу на вулицях домовилися проводити по двоє. Проте його партнерка сьогодні захворіла, тож не змогла прийти.
“Добрий день. У нас тут волонтерський мовний рух. Можна кілька питань про те, як ви то сприймаєте?” — починає розмову з перехожими Тарас Лялик.
Він каже: поки листівок про популяризацію української мови від міськради не отримав, тож підходив до людей і розповідав їм про свою роботу. За день чоловік поспілкувався із жителями Києва та Сумської області, які приїхали у справах до Івано-Франківська. У розмові мовний волонтер висловлювався наступним чином: “Мова зараз для агресора — зброя. У нас вона теж має бути чи ні?”
Киянка Марія Маліновська відповіла Тарасові Лялику: “Треба зберігати наші цінності, бо потім нам це передавати поколінням. І я хочу, щоб вони розмовляли нашою мовою”.
Зі слів Тараса Лялика, за роботу мовного волонтера йому не платять. Час для таких інспекцій чоловік знаходить впродовж дня між своїми справами.
“Ця ініціатива мене зацікавила, тому що вона дає можливість впливати на стан речей в середовищі. Вже ми пройшли часи Австро-Угорщини, Польщі та Радянського Союзу. І зараз, коли йде випробування не на життя, а на смерть держави, то, думаю, це — важлива річ”, — говорить мовний волонтер.
25 жовтня міський голова Руслан Марцінків на своєму сайті повідомив, що охочі стати мовними волонтерами й надалі можуть долучатися до ініціативи, заповнивши форму, яка є в його соцмережах. Там люди можуть обрати, що саме вони хочуть робити:
- роздавати листівки;
- повідомляти про графік курсів української мови;
- перевіряти заклади на дотримання мовного закону;
- долучатися до просвітницьких заходів.
