Робиш це для Бога: як у Раківці жінка шиє ризи для отців по цілому світу

Юлія Вишнівська з села Раковець розповідає, що починала шити ще дівчиною. Тоді вона навіть не уявляла, що колись шитиме ризи для священників, серед яких буде і її чоловік Володимир.

«В мене була довга перерва в роботі. А одного разу знайома на вулиці спитала мене, як я так закинула свою роботу?! І я довго думала над її словами, проте тоді не мала можливості працювати. Пройшов певний час, обставини змінилися. Моя дочка саме виходила заміж. Я пішла з нею у весільний салон, де їй шили плаття. Мене так надихнула ця аура, що я одразу спитала, чи їм не потрібні працівники. І ось так у 2016 році я почала шити весільні та випускні плаття, — розповідає майстриня.

Жінка пригадує, що попри всі перепони, які тоді були, вона наполегливо продовжувала працювати, аби не закидати улюблену справу. Коли зʼявилося більше часу — вирішила спробувати працювати за кордоном. Шила весільні плаття в Польщі.

«Це була гарна робота, але мене не влаштовувало те, що моя сімʼя була надто далеко. Тому я вирішила повернутися додому. У Франківську влаштувалася на роботу на релоковане підприємство, шили пухові куртки, потім перейшли на військову форму, — пригадує пані Юля.

Після 10 місяців роботи обставини так склалась, що жінці потрібно було поїхати до дочки за кордон, допомагати з маленькою дитиною.

«Я думала, що я буду робити, коли повернуся додому. А чоловік ще дуже давно пропонував мені спробувати шити ризи. Адже я вже мала такий досвід, бо шила ризи для нього. І так склалась доля, що за час, поки я була в дочки за кордоном, декілька разів питали мене, чи я б не пошила ризи, коли повернуся.»

Отож до того часу, поки жінка повернулася з Польщі, вона мала на черзі вже чотири замовлення на ризи.

«Думаю, що це був знак від Бога, бо я не знала в яке русло себе направити. І ось так вже півтора року я шию ризи.»

Пані Юля каже, що це зовсім не звичайний виріб, бо ти розумієш, що їх буде носити не проста людина — священник, який одягає їх до Святих тайн, служить в них різні відправи. Тому процес пошиття обовʼязково починається з молитви.

«Кожен раз прошу Бога, щоб він допоміг мені зробити все так, як треба. Відповідно, стараюся зробити все найрівніше, найгарніше, найакуратніше. Бо це ти робиш для церкви, а отже для самого Бога.»

Кожні ризи мають свої особливості у пошитті. Комусь подобається, щоб було коротше, комусь, щоб було вільніше. Все робиться індивідуально. Також є різні тканини, які по собівартості дуже дорогі та не менш вибагливі у роботі. Найкраща по якості — італійська, але після початку війни вони значно підняли ціни, тому це стало дещо дорогим задоволенням.

«Але чим більше ти працюєш, тим легше підходити до праці. З часом ти вже розумієш певні особливості роботи, можливі варіанти поводження тканини. Так само до них йдуть різні нитки, які теж вимагають особливого підходу. Але все приходить з досвідом, бо от ніхто ніде не вчить, як потрібно шити ризи.»

У Франківську була всього одна швачка, яка поділилась своєю технологією з майстринею зовсім недавно.

В комплект риз входить чимало речей: фелон, епітрахиль, пояс, нарукавники, покровці і стихар.

Окрім того вони діляться по кольорах:

● білі: святкові (Різдво, Пасха, Хрещення, Вінчання)

● Молочні з золотом (служіння в кожну неділю не враховуючи посту)

● Голубі або сині (свята Богородиці)

● Червоні або бордові (у час Великого посту на великі свята та загалом на піст)

● Чорні (похоронні)

● Зелені (Зіслання Святого Духа, Вербна неділя)

• Жовті, в яких служиться Служба Божа кожен день

«Кожні ризи для мене особливі, навіть не можу сказати й вибрати, які подобаються найбільше. Бо навіть ті ж чорні, вони по своєму гарні. У кожен сантиметр я вкладаю свою душу.»

Також зараз дуже популярною стала ручна вишивка на ризах. Проте вони відрізняються у ціні, бо в неї вкладено набагато більше праці.

Для пошиття риз використовується основна тканина, окремо майстринями вишиваються хрести маталонитками, галун (стрічка якою обливаються ризи), підкладка, застібка.

Комплект шиється приблизно тиждень.

Проте священнику його вистачає на дуже довгі роки. Доволі часто також бувають випадки, коли парафіяни замовляють для свого отця ризи на подарунок.

Також майстриня шиє одяг для дияконів, який також має свої особливості. Є замовлення для вівтарної дружини, яка теж має свою дальматика.

Точну кількість пошитих риз жінка навіть не знає. Каже, що були поодинокі замовлення, або ж колективні для цілого деканату. Були замовлення за кордон: у Флориду, наприклад, для кількох священників. На черзі замовлення, яке поїде в Німеччину.

«Зараз я маю декілька замовлень, але не так, щоб я не могла впоратися. Я кажу, що так Боженька дає, щоб і не розслаблятися, але щоб і не стресувати, що ти щось не встигаєш, — усміхається жінка.