У Франківську з тарифами боротимуться… кредитами

Народні депутати прийняли закон про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, згідно з яким усі багатоповерхівки мають бути обладнані лічильниками тепла і води. А заплатять за це споживачі компослуг. Івано-Франківськ майже на 100% обладнаний внутрібудинковими лічильниками тепла і на дві третіх – лічильниками води. Облікувати споживання тепла поквартирно у старих будівлях непомірно дорого. Тож в Івано-Франківську планують економити на компослугах за рахунок… кредитів.

Ще влітку Верховна Рада прийняла законопроект про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, що передбачає обов’язкове встановлення лічильників тепла і води в будинках. За таке рішення проголосувало 238 народних депутатів.

«Запровадження цього законопроекту дає змогу вперше за часи незалежності споживати тепло та воду більш раціонально. За розрахунками фахівців, тариф на водопостачання може зменшитися до 15%. Ми говоримо про те, що Україна обрала європейський шлях розвитку. А як відомо, європейці ведуть дуже жорсткий облік спожитих ресурсів, щоб не переплачувати й не витрачати жодної зайвої копійки», – зауважив співавтор законопроекту, заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і ЖКГ Верховної Ради України, народний депутат Олександр Кодола.

За прийняття законопроекту віддали голоси фракції Блоку Петра Порошенка, політичних партій «Народний фронт», об’єднання «Самопоміч» та «Опозиційного блоку». Частково голосували позафракційні, група «Партія «Відродження»» та один депутат від групи «Воля народу». Взагалі не дали голосів депутати від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» та фракції Радикальної партії Олега Ляшка.

Заплатити за сусіда?

Згідно з пояснювальною запискою, в проекті закону передбачається запровадження обов’язкового комерційного обліку теплової енергії, гарячої та питної води, оскільки лише 22% багатоквартирних будинків в Україні ведуть будинковий облік споживання теплової енергії. Впровадження закону «має призвести до ефективної реалізації заходів з економії водних ресурсів, економії до ¾ необлікованих витрат води у відповідних внутрішньобудинкових системах, скорочення обсягів споживання підприємствами електричної енергії». А ще – до суттєвого зменшення розміру плати за послуги внаслідок економного споживання. Таку економію автори законопроекту обіцяють за 1-3 роки, в середньому на 15-20%.

Будинкові лічильники мають бути встановлені для нежитлових приміщень – до 1 жовтня 2017 року, а для житлових – до 1 жовтня 2018 року. У ці терміни також повинні вкластися і власники квартир, встановивши поквартирні прилади обліку.

Після встановлення лічильників усі розрахунки за споживання теплової енергії, гарячої та питної води будуть здійснюватися виключно за цими приладами обліку. Згідно із законом, «внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку – регулярні платежі, визначені окремо для кожної будівлі, сплачуються споживачами послуг». Серед послуг, на які надається субсидія, такої немає. Відповідальність за збереження і цілісність вузлів комерційного обліку покладається на власника (співвласників) будівлі, в якій вони встановлені. Тобто, якщо лічильник вкрадуть чи пошкодять, купуватимуть новий самі ж мешканці. Полегшити фінансовий тягар для людей можуть органи місцевого самоврядування, виділивши кошти з місцевого бюджету.

Варіанти встановлення будинкового лічильника тепла або води

Варіант 1
— Лічильник встановлює оператор зовнішніх інженерних мереж
— Вартість лічильника та його встановлення відшкодовують споживачі

Варіант 2
— Лічильник вибирають та купують споживачі за власні кошти
— Споживачі звертаються до оператора зовнішніх інженерних мереж, який зобов’язаний самостійно встановити лічильник

— Відшкодування відбувається шляхом сплати внеску за встановлення лічильника, який сплачується виконавцеві послуг
— Розмір внесків за встановлення лічильників визначається окремо для кожної будівлі
— Сплата внесків розстрочується на п’ять років або на інший термін за згодою сторін

Варіант 3
— Лічильник вибирають та купують споживачі за власні кошти
— Споживачі встановлюють лічильник також за власні кошти

Варіант 4
— Органи місцевого самоврядування можуть виділяти кошти з місцевого бюджету на оснащення лічильниками будівель, а також на забезпечення охорони лічильників

—  Внески за встановлення лічильника виконавцю послуг у таких випадках не сплачується

У всіх випадках:
— Прилади обліку є спільною сумісною власністю співвласників будинку
— Лічильники приймаються оператором зовнішніх інженерних мереж на обслуговування впродовж 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання оператором звернення співвласників
— Відповідальність за збереження і цілісність будинкових лічильників покладається на співвласників будинку, у якому вони встановлені.

«Сьогодні у структуру тарифу на централізоване опалення включена частка за встановлення та утримання загальнобудинкових лічильників, – пояснює «МІСТУ» координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА Тетяна Бойко. – Раніше лічильники встановлювали виконавці послуг, але за гроші споживачів. Виконавці не витрачали на встановлення лічильників та їх обслуговування ні копійки. Вартість робіт закладалася у тариф на тепло- чи водопостачання, цю ціну мешканці будинку сплачували роками – навіть після того, як лічильник стояв на будинку, адже тариф ніхто не переглядав. Причому цю складову тарифу оплачували й ті, хто встановив та обслуговує лічильники за власні кошти. Це несправедливо, до того ж, часто ці гроші підприємство використовує на інші потреби. Тепер плата розраховуватиметься індивідуально для кожного будинку і сплачуватиметься окремим платежем. Причому тому, кого оберуть самі співвласники. Вони можуть встановити і обслуговувати лічильник самостійно».

Витрати на встановлення та обслуговування лічильників візьмуть на себе й ті мешканці будинку, які користуються індивідуальним опаленням. За законом, власники індивідуального опалення сплачуватимуть не лише за лічильник, але й за тепло, використане на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Закон чітко нормує оплату. Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, води, обсяг спожитої послуги визначається за їхніми показаннями. Плюс додаткова оплата спожитих послуг у будинку за даними приладів комерційного обліку. Слід розуміти, що точність вимірювання квартирного лічильника води зазвичай нижча, ніж будинкового. Тому закон передбачає такий базовий принцип розподілу: обсяг, визначений за допомогою загальнобудинкового вузла, буде розподілятися між споживачами пропорційно до показань квартирних лічильників.

Як у Франківську?

«У нас будинки майже на 100% обладнані лічильниками тепла, – розповідає директор ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Василь Рущак. – Немає лічильників тільки там, де їх неможливо встановити, а це буквально чотири будівлі на все місто».

В Івано-Франківську лічильники встановлені коштом державної програми, яка діяла ще у 2008 році. З 2012 до 2015 року ці лічильники просто масово викрадали: за цей час зникло понад півтори сотні тих, які комунальне підприємство докупило власним коштом.

«Для Івано-Франківська запровадження законопроекту про комерційний облік тепла змінить тільки наступне: якщо раніше кошти на повірку лічильників були закладені у нас, то тепер ці витрати переберуть на себе споживачі. Повірка одного лічильника відбувається раз на 4 роки і коштує на сьогодні 3000 гривень».

Аналогічна ситуація і з викраденням лічильника: за украдений тепер платитимуть споживачі.

«Згідно із законом, теплокомуненерго, наприклад, купує лічильник тепла. Досі ми його купували за свої кошти, а тепер маємо укласти з кожним мешканцем угоду на відшкодування собівартості лічильника. І ці гроші мають надходити на окремий рахунок. Наприклад, лічильник коштує 40 тис. грн. Самі розумієте, що за один раз ці кошти ніхто не відшкодовує. Тому укладається угода терміном на 3-4 роки, і кожен мешканець будинку платить щомісяця, наприклад, 50 чи 100 грн. Через 4 роки ми маємо зробити повірку лічильника. Якщо виникла поломка, на це потрібні додаткові гроші. Цю вартість «розкидають» на всіх споживачів. Такий принцип».

Однак встановити поквартирні лічильники, каже Василь Рущак, у більшості будинків Івано-Франківська немає змоги. Адже старі багатоповерхівки мають таку систему мереж, яку потрібно або капітально реконструювати, що шалено дорого, або ж встановлювати лічильник фактично на кожну батарею. І це також дуже недешево.

«Встановити індивідуальну систему регулювання та лічильники у кожній квартирі з вертикальною системою теплопостачання надто дорого. І не лише для українців, а й для Європи загалом. Тому для таких будинків за кордоном переважно діє механізм квартирних розподілювачів тепла, який, до речі, передбачений і в законі про комерційний облік. Хоча можна, звісно, і лічильники встановлювати, якщо співвласники захочуть і знайдуть фінансування. Технічно це можливо», – каже Тетяна Бойко.

Як зекономити?

То все ж економитимуть чи переплачуватимуть мешканці, у яких встановлять будинкові лічильники? Так, якщо Івано-Франківськ – одне з українських міст, найкраще обладнаних будинковими лічильниками тепла, то, приміром, Калуш, навпаки – пасе задніх. При цьому ті кілька багатоповерхівок, що таки мають теплові лічильники, навряд чи помітили економію.

Приміром, у січні цього року КП «Водотеплосервіс» Калуської міської ради нарахувало споживачам, будинки яких не мають приладів обліку, 25,2 гривень за 1 кв. м опалювальної площі. Для 25 будинків з приладами обліку тариф був інший, відповідно до показань лічильника. Приблизно п’ята частина будинків із лічильниками платила за тарифом, меншим за 30 грн/кв. м, а майже у половини він був вищим за 40 гривень.

«Така ситуація можлива тоді, коли морози більші, ніж нормативні», – коментує директор.

Загалом, зауважує Василь Рущак, лічильник – це прилад обліку, а не засіб для економії. Економити можна лише за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів.

«Ми співпрацюємо з Європейським банком реконструкції і розвитку. За рахунок кредитних коштів плануємо встановити 59 індивідуальних теплових пунктів, переходимо з чотиритрубної системи теплопостачання і гарячого водопостачання на двотрубну. Це дасть зменшення втрат у мережах і кількості капремонтів, можливість регулювати споживання тепла у кожному житловому будинку завдяки індивідуальному теплопункту, залежно від температури повітря зовні».

За цим проектом у багатоповерхівках мікрорайонів «Пасічна», «БАМ», «Надвірнянська–Хоткевича» будуть встановлені індивідуальні теплопункти. Наразі проводять тендери, а реалізувати проект планують упродовж двох років.

Вода

Щодо обліку води, то ситуація інша: приблизно третина будинків у місті на сьогодні ще не обладнані внутрібудинковими лічильниками. Прилади обліку КП «Івано-Франківськводоекотехпром» встановлює останні три роки за кошти інвест-програми, розповів «МІСТУ» начальник управління обліку та реалізації послуг КП «Івано-Франківськводоекотехпром» Олександр Перестюк.

Фактично це означає, що витрати на встановлення лічильників закладені у тарифі на воду.

1228 будинків – є лічильники

627 – немає

Суттєво краща ситуація зі встановленням квартирних обліків води: досі лічильниками не обладнані лише 6,3% помешкань.

«Не встановили лічильники тільки там, де людям вигідніше платити у розрахунку за нормативом. Наприклад, якщо у квартирі прописана одна людина, а реально проживає ще 4-5 квартирантів», – каже Олександр Перестюк.

3992 квартир без приладів обліку.

А всього – 63 113 квартир

Закон про комерційний облік вирівняє ситуацію, адже тоді мешканці вже самі пильнуватимуть, щоб оплата була пропорційною до використання. Особливо якщо йдеться про втрати – нормативні і понаднормативні.

Якщо з нормативними все більш-менш зрозуміло (вони закладені у тариф), то збитки через «понаднорматив» досі мали для комунального підприємства відчутні фінансові наслідки.

«У нас по Франківську допускається 34% втрат у мережі, це закладено мешканцям у тариф. Так само внутрібудинкові втрати – якась частина закладена у квартплаті. За понаднормові втрати у будинку мав би сплачувати балансоутримувач, який, скажімо, невчасно ліквідував порив чи не замінив мережу. Ми воюємо роками, щоб балансоутримувачі відшкодовували нам це, однак наразі безрезультатно. Це лягає у наші збитки, а вони чималі: торік, приміром, внутрібудинкові втрати води становили понад 800 000 куб. метрів. За ці куби не заплатили ні мешканці, ні балансоутримувачі. Коли ж почне діяти закон про комерційний облік, усі мешканці будинку будуть зацікавлені у зменшенні поривів та економії ресурсів», – каже Олександр Перестюк.

Автор: Оксана ПІЛЯНСЬКА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 11

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.