“Органи не потрібні Богу — йому належить душа”. Трансплантологія у франківських лікарнях – статистика та історії

В Україні щороку тисячі людей чекають на шанс жити далі завдяки пересадці органів. Сьогодні у національному електронному реєстрі налічується понад 33 тисячі пацієнтів, яким потрібна трансплантація — нирки, серця, легенів чи печінки. Проте кількість донорів, особливо посмертних, залишається критично малою.

На Івано-Франківщині програмою трансплантації займаються два заклади: Івано-Франківська обласна клінічна лікарня та Центральна міська клінічна лікарня. Тут є спеціально підготовлені трансплант-координатори, які працюють у команді з лікарями, анестезіологами та психологами, розповідає МІСТО.

«Минулого року в області було проведено 8 трансплантацій нирок, за перше півріччя цього року — лише 2. У 17 випадках була діагностована смерть мозку, але згоду родичів на вилучення органів отримали лише у трьох», — розповідає Олександра Бойчук, директорка департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА.

Як це відбувається

Посмертне донорство можливе лише за наявності кількох ключових умов:

• констатація смерті мозку бригадою фахівців;

• згода самого донора за життя або його родичів після смерті;

• медична придатність органу до пересадки.

Коли надходить повідомлення про потенційного донора, координатор зв’язується з центром трансплантації. Виїжджає команда, яка проводить забір органів і передає їх пацієнтам з електронної черги.

«У нас працює ціла команда: лікарі, координатор, психолог. Психолог допомагає родині усвідомити, що, давши згоду, вони можуть врятувати життя кільком людям», — каже Лілія Шевага, трансплант-координатор обласної лікарні.

Важке, але благородне рішення

За словами фахівців, близько 75% родин погоджуються на донорство, коли розуміють, що шансів врятувати близьку людину немає. Мотиви різні: одні сприймають це як доброчинність, інші — як спосіб «продовжити життя» рідної людини через її органи.

«Органи не потрібні Богу — йому належить душа. Цю фразу я бачила навіть на церквах в Іспанії. У більшості релігій світу трансплантація підтримується, якщо це добровільне рішення», — ділиться Лілія Шевага.

Медичні та часові рамки

Часу на ухвалення рішення завжди обмежено. При зупинці серця і загибелі мозку лікарі мають близько 24 годин, щоб провести необхідні обстеження, підтвердити смерть мозку та зберегти органи у придатному стані. У разі важких травм цей термін ще коротший.

Українські реалії та світовий досвід

В Іспанії чи США донорство часто оформлюють за життя, і ті, хто підписав таку згоду, отримують пріоритет у черзі на трансплантацію. В Україні ж система переважно працює через посмертне донорство та рішення родичів уже після смерті близької людини.

Фахівці наголошують: широка інформаційна кампанія, обговорення цієї теми в родинах і готовність говорити про донорство можуть врятувати тисячі життів.

«Ми ніколи не знаємо, коли можемо опинитися по інший бік цієї історії — і нам чи нашим близьким знадобиться донорський орган. А хтось колись дав згоду, і це врятувало життя», — каже Лілія Шевага.