«Коли розум змагається з емоціями»: як учитель з Прикарпаття випробував себе на інтелектуальному шоу

Він звик розв’язувати задачі разом із дітьми, але цього разу випробував себе у грі для дорослих. Вчитель математики з села Яблунька Солотвинської громади Назар Сметанюк став учасником популярного інтелектуального шоу «Клуб 1%» — програми, де лише один зі ста гравців здатен дійти до фіналу.

Хлопець каже: спроба була спонтанною, але досвід — безцінний. Попри хвилювання, яке завадило пройти далі, Назар не шкодує жодної секунди й радить усім не боятися пробувати щось нове.

Що таке «Клуб 1%»

«Клуб 1%» — це інтелектуальне телевізійне шоу, у якому 100 учасників змагаються за право увійти до того самого «одного відсотка» найкмітливіших.
Запитання тут — не з підручників. Вони вимагають логіки, інтуїції, кмітливості й швидкої реакції.
Кожен етап відсіює гравців, а в залі панує напруга, яка часом сильніша за саме питання.
Ведучий шоу підтримує динаміку, але, як зізнаються учасники, його жарти й репліки додають адреналіну не менше, ніж таймер, що безжально відраховує секунди.

Випадкова заявка, що змінила день

«Я просто дивився шоу по телевізору, — сміється Назар. — І раптом подумав: а чому б не спробувати? Відсканував QR-код, заповнив коротку анкету — і забув. А за якийсь час мені написали, що пройшов перший етап відбору».

Потім були кілька онлайн-тестів на логіку, асоціативне мислення й швидкість реакції. Завершальним етапом — коротке інтерв’ю у Zoom із продюсерами.

«Коли мені повідомили, що запрошують до Києва, чесно — не одразу повірив. Думав, що це жарт. А потім уже почав збиратися — квитки, дорога, все за власний рахунок. Але цікавість перемогла», — пригадує вчитель.

Як усе відбувається у студії

У студії «Клубу 1%» — справжня атмосфера телевізійного адреналіну.
Сотня учасників сидять півколом, камери ловлять кожну емоцію, лічильник часу на екрані безжально відраховує секунди.

«Перед грою ти сидиш у гримерці, поруч люди з різних куточків країни — хтось айтішник, хтось юрист, хтось студент. Усі хвилюються, але намагаються не показувати», — розповідає Назар.

Після інструктажу — світло, музика, ведучий. І перше запитання, яке наче зовсім просте. Але щойно вмикається таймер, думки плутаються.

«Це зовсім не так, як удома перед телевізором. Там спокійно, можна поміркувати. А тут — секунди біжать, камери, натовп, і ти розумієш: або зараз, або ніколи».

На крок ближче до 1%

Назар упевнено проходив перші рівні, але десь на етапі 30% припустився дрібної, проте фатальної помилки.

«Я знав правильну відповідь, але поспішив. Потім, коли оголосили варіант, просто розсміявся — усе було перед очима. Емоції взяли верх над логікою».

Втім, як визнає сам учитель, досвід виявився набагато важливішим за результат:

«Я бачив, що реально можу. Не якісь генії грають, а звичайні люди, просто зібрані й уважні. Це не перевірка знань, а перевірка спокою і концентрації».

«Не бійтеся пробувати»

Для Назара участь у шоу — це не про змагання, а про виклик собі.

«Я раджу кожному хоча б раз у житті податися на щось подібне. Це крутий досвід. Навіть якщо не виграєш — отримаєш море емоцій і впевненість, що можеш більше. Не варто боятися камери чи сцени. Там усе чесно, все реально — звичайні люди, ніяких сценаріїв», — ділиться вчитель.

Хлопець каже, що він навіть радий, що не виграв кошти. Досвід для нього цінніший.

«Я не люблю зайвий піар і славу, що могло би бути у разі виграшу. Гроші — це не головне. По можливості спробую себе ще в 3 сезоні. Якщо візьмуть, — піджартовує Назар.

Учні Назара теж помітили свого педагога на телеекрані, хоча сам він про участь не розповідав:

«Хтось підходив і казав: “Ми вас бачили!” Але я не хвалився. Це більше для себе — спогад, який залишиться на все життя».

Назар повернувся додому не з трофеєм, але з відчуттям внутрішньої перемоги.
Він каже, що «1%» — це не лише про тих, хто доходить до фіналу, а про кожного, хто не боїться зробити крок уперед.

«Для мене головне — не бути кращим за когось, а бути кращим за себе вчорашнього. І якщо мої учні це бачать — значить, я все зробив правильно».