Понад 300 квадратних метрів: у Соборі Преображення триває робота над унікальною мозаїкою

У Соборі Преображення Господнього в мікрорайоні Пасічна триває робота над унікальним мозаїчним оздобленням храму.

Над створенням монументальних панно працює відомий священник-мозаїст отець Євген Андрухів. За роки творчості він оформив понад десять храмів, а нинішній проєкт уже називають найбільшим на заході України.

Мозаїка – один із найдавніших видів мистецтва, її історія сягає ще дохристиянських часів. Християни дуже швидко перейняли таку техніку, адже вона відповідала їхньому способу спільнотного життя:

«Мозаїка – найперше колективний вид мистецтва. Її творили п’ять, шість, сім людей… І християнам це імпонувало, бо вони завжди збиралися у спільноти. Власне, так було ще від моменту формування перших християн, коли вони збиралися у катакомбах. Там оздоблювали свої підземні місця молитви: робили фрески, символи, розписували стіни. Першими знаками християн були риба, п’ять хлібів, які Господь помножив, пелікан, який розриває груди, щоб нагодувати пташенят. Так народжувалися символи, які переносилися на стіни й формували нову християнську образність»

Особливо значущою для духовного змісту є символіка цілісності:

«Якщо взяти один камінець – він сам по собі ні про що не говорить. Але коли поставити один, другий, третій – твориться лінія, композиція. Так само й кожен із нас важливий у спільноті. Як вас не буде на цьому місці – буде пустота. Отже, ми всі творимо одну мозаїку, християнську спільноту»

Усе це лягає в основу величного мозаїчного задуму Собору Преображення Господнього, де від підлоги до склепінь народжується цілісна духовна історія – від Різдва до Розп’яття та Воскресіння.

Отець Євген розповідає, що в храмі існує повний, продуманий у деталях план оздоблення. Від підлоги до склепінь простір поступово вкриватиметься мільйонами камінців. Не буде мозаїки лише на колонах – решта поверхонь отримає свою частину великої композиції.

«Тут уже є зготовлена вся програма, як буде оздоблений храм. Кожна стіна має свою тематику і своє місце в цілісній іконографії. Наприклад, у куполі буде Пантократор, а на парусах – чотири Євангелисти»

Робота над оформленням триває вже понад 15 років. Окремої уваги заслуговує іконостас, викладений мільйонами камінців, кожен з яких займає своє місце в сакральній композиції.

У святилищі храму вся композиція вибудувана як цілісна історія спасіння – від народження Христа до Його преображення, розп’яття та воскресіння. Основою всього є сцена Різдва. Немовля зображене з відкритими руками – жест, який одночасно виражає любов і нагадує про майбутню жертву.

«Народився Ісус Христос, і разом з ним народилося символічне дерево, на якому Він буде розп’ятий пізніше. Також Богородиця в такому положенні, ніби спускає Ісуса Христа з неба нам, людям, на землю», – зазначає отець.

Особливе місце в композиції займає пастушок. Він символізує не лише учасників євангельської історії, а й усіх знедолених.

«У часи Різдва пастухи були людьми низького стану, але саме вони першими побачили Ісуса. Бог тим показав, що приходить до тих, кого суспільство відкидає. Тому цей пастушок – образ усіх, хто нічого не має, хто втратив опори. Бог народжується для них… і для всіх нас», – пояснює він.

Сцена Розп’яття у святилищі відтворює подію, що відбулася за межами міста – на горі Голгофа, це місце називалося черепом або «головою мертвого». У композиції видно символічні мури Єрусалима, що підкреслюють – розп’яття відбулося поза міськими стінами.

«Його відкинули, тому й розп’яття та поховання відбувалося за містом – так євреї ховали тих, кого вважали негідними бути в межах Єрусалима», – пояснює отець.

Біля гробу традиційно зображені Богородиця, Марія Магдалина, апостол Іван – улюблений і один із наймолодших учнів – та сотник Лонгін, який, за переказами, навернувся у момент смерті Христа.

Особливість цієї композиції – у зображенні самого Розп’яття. Христос тут не висить на хресті, як часто можна побачити в іконописі чи живописі. У зображенні Христа збережено мить перед смертю – очі ще відкриті, і художники передали момент Його звернення до Марії.

«Ми не показуємо Ісуса безсилим, наче смерть взяла над ним гору. Насправді смерть не має жодного дотику до Його тіла», – наголошує отець.

У верхній частині композиції – Преображення Господнє, храмове свято. Фігура Христа тут одна з найбільших – близько 4,5 метра заввишки, хоча знизу вона здається малою. Справа від Нього – пророк Ілля, зліва – Мойсей з кам’яними скрижалями. Гора Тавор у композиції подана в золотавому сяйві, що символізує Божественне світло Преображення.

“Також тут були апостол Петро, апостол Яків і апостол Іван. І вони бачили це дивне світло, не могли бачити, тому один з апостолів закриває собі очі, оскільки це світло було дуже яскравим, дуже білим, фізично неможливо було дивитися на нього. Апостол Іван з того переполоху впав, бо налякався. І апостол Петро каже: “Добре нам тут бути, Ісусе”

Особливим елементом мозаїчного оформлення є бічні ікони, присвячені святим мученикам. На одній зі стін розміщена ікона святого Дмитрія, що має особливий зв’язок із громадою, адже колись тут діяла парафія на його честь. Саме тому образ святого став невіддільною частиною загальної композиції.

На протилежному боці розташована ікона апостола Юди Тадея, якого в народі називають покровителем безнадійних справ. Тут також зберігаються їхні мощі, що так само були привезені з Риму і вмонтовані у золоту частину композиції.

Майстри пояснюють, що частини мозаїчних фігур — обличчя, руки, ноги — виготовляють із каменю, з якого споруджені чотири великі римські базиліки. Не дивно, що люди торкаються цих святих образів у молитві: камінь міцний, його легко очистити, і на відміну від фарби він не пошкоджується. Саме тому такі мозаїки можуть зберігатися століттями — 100, 200, 300 років і більше.

Процес створення мозаїк починається з ретельної підготовки та точності у кожній деталі. Майстер розповідає, що робота над композицією стартує з паперового ескізу:

«Отже, вся процедура починається із того, що я малюю в масштабі на папері, створюю композицію. Пізніше з тієї вже створеної композиції на папері ми переносимо її на плівку… І вже по тому малюнку майстер-музеїст викладає камінчиками малюнок»

Фігури створюють окремими частинами – руки, ноги, обличчя формують у майстерні, а вже потім монтують на стіні.

«Частинки тіла ми виготовляємо у майстерні… І потім складається вже до купи на стіні. А що стосується фону – то ми працюємо безпосередньо на стіні»

Для мозаїки використовують три основні типи матеріалів. Переважає природний камінь – мармур, граніт, онікс та інші породи, що становлять до 80% роботи. Другий матеріал – смальта та мозаїчне скло, з яких виконують одяг та німби. Третій – золото 23 карати.

Для монтажу використовують італійську клеєву суміш. Уся робота – це командна праця кількох майстрів, кожен з яких відповідає за свою ділянку: від моделювання фігур до викладання каменю та фінальної композиції.

Разом із отцем над мозаїкою працює четверо помічників. Вони займаються підготовкою матеріалів, викладкою орнаментів і монтажем готових фрагментів. Один із майстрів розповідає:

«Як такої складності немає… Потрібно просто мати терпіння до роботи. Є елементи, які одразу на стіні робляться. Є, які на столі – так як обличчя, руки чи одежі. Багато дрібних деталей. На стіні затратніше по часу, простіше зробити на столі, а тоді вже перемонтувати»

Отець Євген зазначає, що найскладніше у мозаїці – це дрібні елементи, особливо ті, що формують вираз і характер образу:

«Найважче – це обличчя, руки, певні деталі. Потрібно підібрати камінці відповідно до кольору й розміру. Там кожен камінець має значення – від нього залежить, чи буде образ живим»

Попереду ще велика частина роботи, яка потребує значних матеріальних витрат. У храмі зазначають: щоб завершити мозаїчне оздоблення Собору, потрібні чималі кошти. Тому кожна пожертва допоможе продовжити працю над цією унікальною святинею та наблизити завершення величного сакрального проєкту.