Святий Миколай на возі: як у Кричці третій рік поспіль дарують дітям диво

У маленькій Кричці вже третій рік поспіль трапляється справжня казка. Коли сутеніє, а вікна починають світитися теплим світлом, селом тихо виїжджає віз із дзвіночками. Попереду — коні, позаду — гурт співучих помічників. А на возі довгою бородою сидить він — Святий Миколай, який цього вечора встигає всюди.

Цю традицію бережуть тут із перших місяців повномасштабної війни — як спосіб подарувати дітям бодай крихту радості, тепла і віри.

«Хоч щось, аби усмішка була в дитини»

Завідувачка місцевої бібліотеки Віра Білусяк згадує, що все почалося з Андрія Федоришина — господаря з добрим серцем і власними кіньми. Він був їздовим – тим, хто возив Миколая.

«Він так любив церкву, шанував традиції… Він і підкинув нам цю ідею, — пригадує Віра. — А ми вже всі разом допомагали втілити. Так і почалося».

Але вже після другого року поїздок Андрій раптово помер — буквально за кілька днів після того, як повозив до діточок.

«Ми не могли цю традицію залишити. Знайшли іншого чоловіка з кіньми, знайшли нового Миколая — і поїхали далі», — каже Віра.

Зараз за їздового новий хлопець з кіньми, добрим серцем та любовʼю до церкви — Іван Бітківський.

Хто ж їздить з Миколаєм?

Компанію святому складають переважно молоді хлопці й дівчата 18–20 років — учні, що вчаться у Яблунській школі чи вже в училищах Івано-Франківська.

Дівчата вдягають хустини, українські стрійки й кожушки, хлопці теж підбирають традиційний одяг. Костюми Миколая беруть у школі, решту — в клубі.

«Помічники колядують. Бо Миколаю ж сумно їхати без пісні», — сміється Віра.

Стартують від завідувачки місцевого будинку культури Ганни Бітківської. Жінка активно підтримує ініціативу, допомагає збирати віз, колектив та подарунки для діточок.

До кого прямує святий?

Цього року Миколай перш за все поїхав до дітей, чиї батьки:

«До таких дітей ми їдемо точно. Обов’язково», — наголошує Віра.

Але виявилося, що на Миколая в Кричці чекають усі.

«Я лиш написала у фейсбук, що Миколай поїхав у дорогу — люди почали дзвонити: “Чи можна, аби він і до нас повернув?”
Та як же не можна!»

У таких хатах мама швиденько готує маленький гостинець, поки Миколай розмовляє з дитиною: питає, чи була чемна, чи слухає маму, чи ходить до школи, чи знає віршика.

«Ой хто-хто, Миколая любить!» — наспівують діти. І кожен зустрічає святого зі щирою вірою, віршиками та малюночками.

Подарунки для малюків збирають добрі серця села — все добровільно та благодійно, тому й розголошувати свої імена не дуже хочуть.

«Не аж такі великі презенти, але то не головне. Дітям приємно, що Миколай приїхав саме до них. Оце найцінніше».

Традиція, яку благословляє навіть священник

Сільський священник щоразу питає:
«Ну, буде той Миколай їздити? Бо не чути нічого!»

Бо для Крички це не просто святковий звичай — це те тепло, яке тримає громаду разом.

«Будемо продовжувати, обов’язково», — каже Віра.

І в голосі чути впевненість: поки в селі є коні, пісня і добрі серця, Миколай завжди знайде дорогу до кожної хати.