Не відповідати після 18:00 – Рада хоче закріпити право на «інформаційний спокій»

В Україні можуть офіційно дозволити працівникам не відповідати на робочі повідомлення у вільний час. Проєкт нового Цивільного кодексу вводить поняття «права на інформаційний спокій» — фактично це право не бути на зв’язку 24/7.

Йдеться про статтю 337 проєкту ЦК України.

Робота без меж: як стерся кордон між «офісом» і домом

Zoom-зустрічі, робочі чати в Telegram і Slack, термінові повідомлення у Viber о 22:30 — для багатьох це вже норма.

Формально робочий день закінчується о 18:00. Фактично — комунікація триває до ночі.

Цифровізація та дистанційна робота розмили межу між роботою і особистим життям. А коротке «Терміново!» у чаті в суботу ввечері стало звичною практикою.

Але чи має працівник бути доступним постійно?

Що пропонує новий Цивільний кодекс?

Проєкт ЦК вперше закріплює право працівника ігнорувати робочі комунікації у неробочий час без негативних наслідків.

Право на інформаційний спокій поширюється на:

• неробочий час
• вихідні та святкові дні
• період відпустки
• будь-який час поза межами, визначеними трудовим договором

Важлива гарантія

Реалізація цього права не може бути підставою для:

• дисциплінарного стягнення
• погіршення умов праці
• позбавлення премій
• звільнення
• будь-яких інших санкцій

Інакше кажучи, якщо ви не відповіли керівнику о 23:00 — це не порушення.

Коли «інформаційний спокій» не працює

Право може бути обмежене у випадках:

• загрози національній безпеці
• небезпеки для життя чи здоров’я людей
• аварій та надзвичайних ситуацій

Очевидно, що для лікарів, рятувальників, військових, поліцейських або диспетчерів критичної інфраструктури повне «відключення» неможливе через специфіку роботи.

Головна лазівка: усе може вирішити договір

У проєкті є норма, яка дозволяє не застосовувати право на інформаційний спокій, якщо це передбачено договором.

Це створює ризик масового включення до контрактів пунктів на кшталт: «Працівник зобов’язується бути на зв’язку у разі виробничої необхідності».

У такому випадку право існуватиме формально, але фактично працівники від нього відмовлятимуться ще на етапі підписання трудового договору.

Як це працює в інших країнах?

Україна не перша, хто намагається врегулювати цифрову перевтому.

• Франція з 2017 року має «право на відключення» — компанії зобов’язані визначати години, коли працівники не повинні відповідати на листи.
• Іспанія та Італія закріпили право дистанційних працівників ігнорувати повідомлення після роботи.
• Португалія навіть штрафує роботодавців за контакт поза робочим часом (крім надзвичайних ситуацій).

Чому це важливо?

Постійна доступність призводить до:

• хронічного стресу
• емоційного вигорання
• порушення сну
• зниження продуктивності
• руйнування балансу work-life

Парадоксально, але працівники, які не мають повноцінного відпочинку, працюють менш ефективно.

Що далі?

Стаття 337 — це спроба адаптувати право до цифрової реальності. Вона закріплює принцип:
робочий час — оплачуваний, а вільний час — недоторканний.

Втім, остаточна редакція кодексу покаже, чи стане «право на інформаційний спокій» реальним механізмом захисту, чи залишиться декларативною нормою.

А поки що питання залишається відкритим:
повідомлення з позначкою «терміново» о 23:00 — це справді виробнича необхідність чи звичка жити без меж?