Назустріч смерті: чому грузини воюють за Україну. ВІДЕО

Світлодарську дугу, де завжди гучно і гаряче, боронять, крім українців, і казахи, і німці, але найбільше тут – грузинів.

Контузія та подальша евакуація із передової – сьогодні зранку бойовики вдарили із протитанкового гранатомета по позиціям сил АТО на Світлодарській дузі. Оборону біля Луганського тримають не лише українські захисники, а й мешканці Казахстану та Німеччини. Втім, найбільше – добровольців із Грузії. Чому ці чоловіки зголосилися захищати східні кордони України – в репортажі “5 каналу“.

Дорогою, якою проїде не кожен позашляховик, цього ранку евакуйовували пораненого. Граната з РПГ-22, випущена бойовиками перед світанком, влетіла в бліндаж. Одного з бійців, які тримають оборону на околицях селища Луганського, контузило вибухом.

Прицільна дальність РПГ-22 – 150-200 метрів. Саме така мінімальна відстань між крайніми українськими позиціями та ворожими окопами. До розбитого бліндажа – майже впритул до ворога – пройти нереально, попереджають бійці. Дорога до окопів проглядається і прострілюється супротивником. Він і вранці нагадує про себе гранатами.

“Зараз ворог відкрив по нас вогонь з АГСів. Напевно, помітили нас, як ми зайшли, і будуть зараз шукати. Але ми вас скривдити не дамо”, – запевняє армієць 54-ї ОМБр ЗСУ Зураб.

На цих передових позиціях Світлодарської дуги, де завжди гучно і гаряче, оборону тримає інтернаціональний легіон. Тут, крім українців, є і казахи, і німці, але найбільше – грузинів. Саме їхнього побратима контузило вранці. І це ще один аргумент залишатися тут, каже Зураб:

“Коли в тебе і твого друга спільний ворог, нормальна людина, нормальний чоловік не може не допомогти. Мотивація кожного дня тільки посилюється, бо вже троє… От сьогодні хлопця відвезли, а ще двох снайпер підстрелив”.

Для Мамуки це вже друга війна. І єдиний ворог. Він захищав батьківщину 2008-го, коли Росія напала на Грузію. Нині допомагає українцям відбивати агресію. Його двічі поранило на обох війнах. І обидва рази – в ту саму саму ногу. Та після госпіталю Мамука повертається на передову.

А Гела про агресію Росії проти Грузії на початку 90-х – лише чув з розповідей рідних. Від них же дізнався про українців, які допомогли його родині врятуватися. Нині, каже, він віддає цей борг:

“Я другий рік тут. Мотивація одна – хоча ми часто це кажемо, але це щиро й від душі – чоловічий обов’язок дуже багато значить для нас”.

Зура не розуміє і ображається, коли його запитують місцеві, чому він тут, на війні в Україні. Колись, вірить, і його рідну Грузію звільнятимуть від російської окупації. І тоді, переконаний, українські побратими – теж допоможуть:

“Мене у відпустці багато разів питали: чому ви воюєте? Тому що ви нормально спите. Ви, ваша донька, діти, усі. Тому ми допомагаємо. І я вірю, що у Грузії ви теж допомагатимете”.

“Найголовніше, що вмотивовані всі хлопці, молодці. І якщо можна, скористаюся моментом і передам побажання хлопцям в госпіталь – нехай одужують і нехай так буде, як вони хочуть завжди”, – додає Гела.