За дверима старого Станіславова: що приховують історичні під’їзди міста

Більшість франківців щодня проходять повз старовинні кам’яниці у центрі міста, поспішаючи у справах і майже не помічаючи деталей. Та варто лише відчинити важкі дерев’яні двері, як перед очима відкривається інший світ – вітражі, яким понад сто років, викладені тераццо підлоги, ковані перила та сходи, що пам’ятають ще часи Станіславова.

Саме такими прихованими скарбами міста вже кілька років захоплюється франківка Алла Данілова. За фахом вона психологиня, однак у вільний час досліджує історію рідного міста та проводить екскурсії старовинними під’їздами.

«Я люблю читати різні історії про місто, шукати цікаві факти. З часом почала відкривати для себе красиві під’їзди, а потім захотілося показати їх іншим людям», – розповідає вона.

Втім, проводити екскурсії Алла спочатку не планувала. У 2024 році їй написала Юлія, яка нещодавно переїхала до Івано-Франківська й прагнула краще пізнати місто та познайомити з ним інших. Саме вона запропонувала організувати екскурсії старовинними під’їздами.

За словами Алли Данілової, багато старовинних кам’яниць Івано-Франківська зводили наприкінці XIX – на початку XX століття. Також поштовхом для активної забудови стало прокладання залізниці, яке сприяло розвитку міста та збільшенню кількості його мешканців.

«Почався будівельний бум. Будинки зводили для здачі квартир в оренду – фактично це був той самий бізнес, що й зараз. Чим пишнішим був будинок, тим дорожче можна було здавати житло», – пояснює Алла.

Власниками більшості кам’яниць були заможні містяни, переважно єврейські родини, які вкладали кошти не лише у зовнішній вигляд будівель, а й у оздоблення під’їздів.

Особливе місце серед старовинних під’їздів займає будинок на вулиці Короля Данила. Його мешканці власними силами подбали про відновлення спільного простору, завдяки чому сьогодні під’їзд є одним із найкраще збережених у місті.

Тут можна побачити унікальні підлоги з тераццо – на кожному поверсі вони мають свій візерунок. Збереглися також численні автентичні деталі, які підкреслюють вишуканість будинку. Ще однією окрасою під’їзду є засклений світловий ліхтар у стелі – спеціальна конструкція зі скла, яка забезпечує природне освітлення сходової клітки.

За словами Алли Данілової, цей під’їзд є прикладом того, як дбайливе ставлення мешканців може допомогти зберегти історичну спадщину та повернути старовинній кам’яниці її первісну красу.

Ще один будинок на вулиці Січових Стрільців, зведений у 1900 році. Колись тут розміщувався Міщанський банк, а частину приміщень відразу відвели під житло. Тут збереглася викладена у техніці тераццо підлога – популярний на початку ХХ століття спосіб оздоблення з цементу та кам’яної крихти. Широкі сходи та декоративні елементи мали справляти враження на відвідувачів банку. Найціннішою окрасою під’їзду є один із небагатьох збережених в Івано-Франківську автентичних вітражів. За словами Алли Данілової, такі вітражі були дорогими у виготовленні та дуже крихкими, тому до наших днів їх збереглося зовсім мало.

Також тут є – світловий ліхтар у стелі. Таке перекриття пропускає денне світло всередину будівлі, завдяки чому сходова клітка природно освітлювалася ще в часи, коли електрика не була поширеною. Це архітектурне рішення вважалося дорогим, тому зустрічалося лише у найбільш престижних кам’яницях.

У під’їзді також збереглися окремі автентичні деталі та сліди роботи майстрів, які оздоблювали будинок понад століття тому.

Ще один будинок розташований на вулиці Чорновола. За її словами, споруда перебуває у кращому стані, ніж більшість старовинних кам’яниць міста, адже її інтер’єри свого часу відреставрували.

Будинок зведений на початку ХХ століття у стилі сецесії, або ар-нуво. Для цього стилю характерні плавні лінії, багатий декор та мотиви, запозичені з природи. У під’їзді й досі можна побачити ковані перила з рослинними орнаментами, у яких вгадуються квіти – ромашки, троянди та маки. У добу сецесії краса мала бути присутньою всюди – від фасаду будинку до найдрібніших деталей інтер’єру. Тому сходові клітки не залишалися простими й утилітарними, а перетворювалися на продовження загальної архітектурної концепції.

Дослідниця зазначає, що спочатку стіни таких під’їздів були не білими, а оздобленими кольоровими розписами та декоративними орнаментами. Сходи застеляли килимовими доріжками, а кожен елемент мав не лише практичне, а й естетичне значення.

Завершується маршрут двома під’їздами на вулиці Мазепи, які розташовані в одному будинку, проте мають різне оздоблення. Кам’яницю на початку ХХ століття звів підприємець Абрагам Ґоттфрід.

Окремої уваги заслуговують стелі старовинних під’їздів. На початку ХХ століття їх часто прикрашали кольоровими розписами та рослинними орнаментами, а декор мав гармонійно поєднуватися з фасадом, сходами та інтер’єрами будинку.

Найбільшу увагу тут привертають підлоги з тераццо. За словами Алли Данілової, один із під’їздів має унікальне для Івано-Франківська і, можливо, навіть для України зображення оленя, викладене з кам’яної крихти. Зазвичай у такій техніці створювали геометричні орнаменти, квіти чи дати, тому анімалістичний мотив зустрічається вкрай рідко.

Ще одна особливість будинку полягає в тому, що два його під’їзди є своєрідним відображенням один одного. Якщо в одному переважають рослинні мотиви та квіткові орнаменти, то в іншому можна побачити зображення фантазійних тварин. Навіть сходи у під’їздах закручуються у протилежних напрямках.

У будинку також збереглися оригінальні двері та інші автентичні елементи оздоблення. А самі тераццо-підлоги, за словами дослідниці, виготовляла майстерня італійця Домініко Серафіні та його родини, які працювали в тогочасному Станіславові.

Сьогодні Алла Данілова проводить екскурсії старовинними під’їздами разом із подругою Юлією. Маршрут знайомить учасників не лише з архітектурними особливостями кам’яниць, а й з історією Івано-Франківська. Найчастіше на такі прогулянки приходять люди, які нещодавно переїхали до міста, а також самі франківці, які хочуть поглянути на звичні вулиці по-новому.

«Коли починаєш піднімати голову і помічати деталі, місто розкривається зовсім інакше», – каже Алла.

За словами дослідниці, головне завдання таких екскурсій – не лише показати красу старовинних будинків, а й привернути увагу до необхідності їхнього збереження. Адже саме від ставлення мешканців часто залежить, чи вдасться зберегти автентичні двері, вітражі, підлоги з тераццо та інші деталі, які формують неповторне обличчя міста.