Стихійні зупинки і нелегальні перевізники у місті

Життя – це рух: з дому, додому, на роботу, на базар, у магазин, на море, в гори… І так ми долаємо тисячі кілометрів – пішки, велосипедом, автомобілем та звичним громадським транспортом. Сучасний світ дуже швидко розвивається, змінюється, і люди мусять встигати за прогресом, вчитися, адаптуватися до змін і часто – поспішати, аби не спізнитися, не втратити свого шансу, не залишитися позаду.

Безлад на дорогах

Враховуючи те, що економія часу є важливим показником успішності, провідні країни світу та прогресивні міста постійно працюють над тим, аби їхні жителі могли швидко пересуватися і витрачали якнайменше часу на переїзди. Такі пріоритети розвитку ще не дійшли до України, проте це вимога сьогодення, яку рано чи пізно українській владі доведеться виконувати.

В Івано-Франківську транспортна галузь перебуває у дуже важкому стані. На сьогодні місцева влада працює в основному тільки над проблемами громадського транспорту. Багато питань і планів на стадії обговорення чи розробки. Єдиний багатообіцяючий проект, що уже реалізується, – це будівництво моста, який має покращити транспортне сполучення з мікрорайоном “Пасічна”.

Тим часом, місто росте швидкими темпами, людей і транспортних засобів з кожним роком стає все більше, відповідно, назріває велика потреба у розбудові доріг, мостів, велодоріжок. Окрім того, є й інша, не менш гостра проблема – це безлад та свавілля, що охопили центральну частину міста. Мовиться про численні незаконні стоянки громадського приміського транспорту, який щоденно зупиняється на центральних вулицях, створюючи затори і дискомфорт місцевим жителям.

Водії мікроавтобусів, що годинами відстоюються і займають великі площі вулиць і доріг, роками так працюють, і ніхто на це беззаконня не реагує. Звісно, для людей, які приїжджають з приміських сіл, це люкс-сервіс, адже добиратися з вокзалу чи автостанції – це додаткові витрати та час, а їхні рейси курсують під самісінький універмаг, центральний продуктовий ринок, “Галичанку”, “Сільпо”, “білий дім”.

Незручності для франківців

За роки у місті сформувалася ціла мережа незаконних перевізників, які керуються власними правилами. Деякі з них працюють взагалі нелегально, хоч і мають маршрут, автобуси, щодня возять людей, роблять це швидко, за графіком, але жодної відповідальності не несуть і податків, відповідно, не сплачують. Є й такі, які беруть участь у конкурсах на пасажирські перевезення, що проводить Івано-Франківська ОДА, виграють їх, але, тим не менше, порушують умови договорів, бо замість того, аби виїжджати з відповідної автостанції, вирушають із центру міста, аргументуючи тим, що так зручно людям.

Тож у Франківську утворилися десятки незаконних стоянок, скупчення мікроавтобусів, що спричиняє постійні незручності для городян.

Прикладом такого транспортного свавілля є зупинка майже під самою ратушею. Біля військової поліклініки годинами стоять мікроавтобуси, які відвозять людей у Надвірну, хоч ці рейси повинні відправлятися з автостанції №1 (Залізнична, 30).

Ще одна багаторейсова зупинка утворилася біля парку Воїнів-інтернаціоналістів, де згрупувався транспорт, що відправляється в напрямку Галицького району (Комарів, Сапогів, Крилос, Вікторів, Тимерівці). Всі ці автобуси повинні вирушати з автостанції №2 (“Пасічна”), натомість вони щодня по кілька разів заїжджають у центр міста і мають свою незаконну зупинку. Варто згадати, що не так давно в місті активно відновлювали автостанцію №2 (мікрорайон “Пасічна”), для того, щоб не всі автобуси заїжджали в центр, та в результаті реформа не прижилася і традиції взяли гору над законом.

Так, водій на запитання, чи заїжджає він на автостанцію і де розташоване постійне місце відправлення, усміхається і каже, що час від часу бувають рейди, тоді шофери мусять їхати з АС, а так постійно вирушають з цієї зупинки. Пасажирам зручно, бо ніхто не хоче платити додаткові гроші, щоб дістатись на “Пасічну”, люди й так нарікають на подорожчання проїзду.

Таких прикладів можна навести десятки. З франківських автостанцій відправляються в основному рейси, які їдуть у віддалені села, приміський транспорт працює за власними стандартами.

Навести лад

За словами Олега Стахіва, керівника Спілки перевізників Івано-Франківська, незаконні зупинки – це неабияка завада не лише тому, що приміський транспорт зупиняється в центрі, а в тому, що автобуси, які привозять людей, годинами там стоять і займають місце, створюючи затори.

Якщо зараз міська влада запустить ще великогабаритні автобуси, то нас чекає транспортний колапс, – каже Стахів. – На жаль, ніхто комплексно до вирішення питання не підходить, хоч безпека і вчасний доїзд – це вимога пасажирів. На ці проблеми має реагувати Укртрансбезпека, треба перевіряти перевізників, робити рейди. Зрозуміло, що люди з села хочуть доїхати в центр без пересадок, але безпека руху має бути на першому місці. Пасажири з нас вимагають сервісу, але він залежить не тільки від нас.

То хто ж має навести лад у місті?

Більшість мікроавтобусів на незаконних зупинках – це маршрути обласного значення. Організацію цих пасажирських перевезень та контроль за ними здійснює Івано-Франківська ОДА, зокрема Департамент економічного розвитку, промисловості та інфраструктури, який проводить конкурси й укладає договори з перевізниками. Проте, враховуючи, що незаконні зупинки та напівлегальна діяльність все-таки реалізуються на території Івано-Франківська, мала б діяти і місцева влада.

Як зазначає керівник департаменту ОДА Жанна Табанець, реагувати повинні насамперед патрульна поліція, Укртрансбезпека, а долучатися може і Муніципальна варта.

Виходить, що патрульна поліція, яка щодня їздить містом і бачить незаконні зупинки, повинна складати протоколи і фіксувати порушення. А далі до перевірки залучати Укртрансбезпеку як центральний орган, що безпосередньо здійснює контроль за дотриманням пасажирських перевезень. Якщо ж ідеться про перевізника, який працює за договором з Івано-Франківською облдержадміністрацією, то зафіксовані порушення слід передавати профільному департаменту ОДА для перегляду умов договору. Роль місцевої влади, яка часто нарікає на перевізників і час від часу робить рейди – хоча б долучити Муніципальну варту, щоб посилити контроль. Тож для розв’язання цієї давньої і масштабної проблеми потрібна політична воля місцевої, обласної та центральної влади.

Чому ж це не працює на практиці?

Проте не лише перевізники не дотримуються правил, а й більшість пасажирів, які користуються зручними для них незаконними послугами, не вбачають у цьому жодної проблеми і порушення. Так, якщо запитати водія, чому він не відправляється, як належить, з автостанції, то можна дістати на горіхи від постійних клієнтів, які ревно його захищатимуть.

У центральному контролюючому органі – Укртрансбезпеці, представництво якого діє в Івано-Франківській області, не надто поспішають реагувати на порушення і контролювати перевізників, хоч очільником кабмінівського органу донедавна був виходець із Прикарпаття Михайло Ноняк. 11 квітня заступник міністра інфраструктури Юрій Лавренюк у мережі повідомив, що Уряд прийняв рішення про відсторонення керівника ДСБТ Михайла Ноняка від займаної посади і призначив щодо нього службове розслідування.

Я закликаю пана Ноняка гідно пройти процедуру службового розслідування і припинити будь-який тиск на своїх підлеглих, котрі надають і готові й надалі надавати документи, докази і у разі необхідності покази, про всі існуючі факти зловживань в ДСБТ!, – додав Лавренюк.

Варто згадати, що пан Ноняк – уродженець Маняви, свого часу був депутатом Надвірнянської міської ради, входив у бюджетну комісію, здійснював підприємницьку діяльність, а під час Революції Гідності був відомим сотником Майдану, опісля отримав посаду керівника Укртрансбезпеки. В декларації екс-посадовця – магазин, земельні ділянки в Надвірній, квартира в Києві, акції підприємств, а за останній рік топ-управлінець придбав ще й авто “Toyota Land Cruiser” 2014 року приблизною вартістю 50 тисяч доларів. І мисливську рушницю за ціною 85 000 грн. Загалом покупки за рік становлять майже півтора мільйона гривень, а дохід посадовець задекларував зовсім мізерний – 330 000 грн заробітної плати. Окрім того, варто розуміти, що проживання в Києві, обслуговування дорогого авто – це неабиякі статті витрат, які щоденно потрібно покривати.

Чи повернеться Михайло Ноняк на посаду – питання. Але не єдине. Більше цікаво, хто прийде замість нього. Бо дотепер складалося враження, що Укртрансбезпека може бути ще одним інструментом центральної влади для збору “данини” з автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту. А отже, їх навряд чи цікавлять наші з вами зупинки. На жаль.

Автор: Наталія СЕРБИН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 16

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.