Гроші йдуть, а результату немає: еколог розповів, як дії чиновників можуть призвести до екологічної катастрофи

Вчора, 20 липня, відбулося чергове засідання колегії Державної екологічної інспекції. Екологи прозвітували, як вони контролюють дотриманням вимог природоохоронного законодавства. На засіданні була присутня і заступник голови обласної державної адміністрації Марія Савка. Чиновниця назвала чотири основні проблеми області, серед яких наслідки роботи Калуського гірничо-промислового заводу, забруднення повітря, побутові відходи та скиди стічних вод.

Ми запитали незалежного еколога Володимира Красноштанова, який має багаторічний досвід роботи, про деякі з цих проблем і як можна їх вирішити.

Скиди стічних вод і не тільки

Всі знаєте річку Прут з чистою (колись дуже давно) водою та водоспадами. Після прочитання цього матеріалу, Ви навряд захочете ще купатися коли-небудь у цій річці.

«Стан природи зараз катастрофічний, а стан екології — так само катастрофічний. Був час, коли дії посадовців були більш ефективні, ніж зараз. Все тому, що була створена спеціальна екологічна комісія при ОДА», — розповідає еколог.

І хоча до її складу входило не так багато осіб, та всі вони були професіоналами своєї справи. Сьогодні, як запевняє Володимир Красноштанов, ситуація зовсім інша.

«І спеціалістів вже немає, і Управлінням екології та природних ресурсів (відповідальна за екологію області структура) керує людина, яка взагалі не є екологом. Я дивуюся рішенням, які вони приймають»

Еколог каже, що для того, щоб отримати кошти з обласного екологічного фонду, потрібно спершу подати запит в  Управління. Там запити читають, погоджують і надсилають в обласну державну адміністрацію. Голова ОДА перелік запитів підписує і документ передають на розгляд комісії з питань екології та раціонального природокористування при обласній раді.

 «У комісії є депутати, які теж не екологи. Із списку, який подає управління, вони вибирають ті об’єкти, які вважають за доцільне фінансувати. Комісію важко звинувачувати, бо вони не професіонали у цій справі, бо це колегіальний орган. А от управління не повинне пропускати таких «ляпів» як вони допускають»

Як приклад Володимир Красноштанов наводить «фінансування установки по очищенню пило-газового потоку бетонного заводу».

«Правильно, коли підприємство, що яке планує побудуватися, подає спершу проект на екологічну експертизу. І там повинні встановити, що об’єкт не можна споруджувати, бо там немає очисних споруд. Тим більше, що до найближчого житла від сили 50 метрів, тобто, люди будуть цим дихати. Цей об’єкт просто не можна було вводити в експлуатацію. З цього виходить, що хтось «пропустив», і тепер за рахунок екологічного фонду виділені кошти на будівництво очисної установки на цьому заводі. Це просто нонсенс»

Еколог наводить ще один приклад дивного рішення управління.

«Річка Лімниця — це ландшафтний заповідник. Там не можна робити нічого, що змінить ландшафт. Існує великий перелік. Те, що берегоукріпленням там проводять за екологічні кошти — це нонсенс. Але ще є один пункт — покращення гідрологічного режиму, тобто, заїжджає бульдозер в річку і починає рити шутер. Це також заборонено Водним кодексом України. А кошти, за які роблять це, виділяють з обласного екологічного фонду.  В Управлінні повинні «не пропускати» запити, які порушують Водний кодекс та ландшафтний режим.»

На думку Володимира Красноштанова, це незрозуміле поводження з грошима. Згідно головного документу «Положення про екологічний фонд», першочергово потрібно виділяти кошти на ті об’єкти, які дають екологічний ефект. І таких об’єктів має бути багато.

«Але, якщо подивитися на що виділялися кошти останніми роками, то там немає екологічного ефекту. Або він мікроскопічний. Ми на потрібні заходи не виділяємо гроші»

До прикладу, у верхній течії річка Прут забруднена стоками. Від спортивно-туристичної бази Заросляк, біля підніжжя Говерли, і нижче — в районі Ворохти, Яремче, Делятина, аж до Надвірної, —  очисних споруд або немає, або вони не працюють.

«Говерла — це ж гордість України. Це державна проблема, адже спортивно-туристична база належить Міністерству молоді та спорту. І вони знають, що відбувається. А цим ми порушуємо Карпатську конвенцію, яку підписали та ратифікували. Тобто, можуть приїхати румуни, скласти протокол і змусити нас побудувати, але ж соромно буде перед Європою», — каже Володимир Красноштанов.

Ситуація складається так, що в «міністерській» спортивній базі  обласні чиновники навіть при бажанні не можуть нічого зробити. Хіба що в тому випадку, коли відомство передасть базу на баланс області.

Втім, місцеві чиновники не дуже поспішають будувати очисні споруди біля об’єктів, які з самого початку їх створення належать області.

«Спускаємся нижче — Ворохта. Велике селище, де є туберкульозні санаторії, але немає очисних споруд.  Старі давно зруйновані, а нові побудували за 1 мільйон 370 тисяч такими, які не можуть запрацювати. Делятин…там є будинок інтернат для жінок. Там 30 років не працюють очисні споруди. Вже був створений проект, який пройшов експертизу, ремонт зробили і забули на сім років. Потім чиновники знайшли «якусь рівненську фірму», яка знову почала проектувати. Але вже був погоджений проект, за створення якого заплатили 55 тисяч»

Новий проект знову подали на експертизу, але вона відхилила погодження документу. Причина — існуючий, раніше затверджений, проект.

За словами, еколога, подібних «кричущих» об’єктів в області є немало: окрім Заросляка, Делятина та Ворохти, не працюють очисні споруди в П’ядиках, немає споруд в Ланчині, Боднареві, Перегінському, Болехові, Брошнів-Осаді, не введенні в експлуатацію в Рожнятові — і це ще не повний перелік.

Втім, важливо, що на більшість з цих об’єктів все-таки були виділені кошти з обласного екологічного фонду, прокладалися труби і навіть складали проекти. Та роки йдуть, Прикарпаття засмічується, річки стають все бруднішими і, очевидно, що екологія погіршується.