Марія Козакевич радить найцікавіші музеї Прикарпаття

Громадська діячка, організатор корисних для міста проектів, засновниця ініціативи «ФранківськЯкийТребаБерегти», мама трьох дітей Марія Козакевич вважає музеї стратегічно важливими інструментами для розвитку суспільства, хоча наразі в Україні вони ледве виживають. Музей з його виховним і просвітницьким ефектами, може бути одним із тих доступних місць, де дитина отримає свіжі можливості для творчості, досліджень, пошуків, здобуде нові знання і розкриє таланти. А дорослого музей здатен наштовхнути на цікаві ідеї, глибше розуміння навколишнього світу, спрямувати до дискусії і співпраці.

Отож, Марія Козакевич радить найцікавіші музеї Івано-Франківщини, які надихають, дивують і захоплюють.

1. Івано-Франківський краєзнавчий музей уже понад 70 років живе у стінах ратуші, має багатий фонд зі 120 тисяч експонатів. Марія Козакевич пам’ятає цей музей ще з дитинства, коли її маленькою приводив сюди тато. З того часу деякі експозиції, наприклад, у відділі природи, залишились незмінними. Інші ж оновились, як-от зал, присвячений історії нашого міста чи історії древнього Галича. Музей має великий потенціал для розвитку, роками сформований колектив, однак також і ряд проблем, що потребують негайного вирішення. Першочергова – незадовільний стан приміщення ратуші: грибок на стінах, сирість від підвалів, відсутність системи вентиляції та кондиціонування. В таких умовах працюють музейники і зберігаються цінні експонати. «Одна з головних будівель міста (до речі, єдина в Україні ратуша у стилі конструктивізму) заслуговує бути більш доглянутою, – наголошує громадська діячка, – а музей, при всій повазі, потребує модернізації та осучаснення експозицій».
2. Центр спадщини Вигодської вузькоколійки Марія Козакевич вважає найбільш інтерактивним музеєм області. Потрапивши туди, можна й забути, що перебуваєш у провінційному музеї, настільки все облаштовано по-сучасному і по-європейськи. Музей новий (створений на  грантові кошти Євросоюзу в рамках проекту транскордонної співпраці), розташований у старовинній будівлі, колишній резиденції барона Леопольда Поппера, підприємливого засновника Вигодської вузькоколійки. В наш час частина колії, яка збереглась, використовується як туристична атракція – Карпатський трамвайчик.

Тут ви не знайдете старовинних експонатів історичного значення, однак цікава сучасна експозиція розкаже про природу, рослинний і тваринний світ краю, а макет паровоза вузькоколійки дасть можливість відчути себе справжнім машиністом потяга. У центрі до всього можна доторкнутись руками, що є рідкістю для наших  музеїв. «У такій інтерактивності та доступності й полягає процес пізнання і навчання, – каже Марія Козакевич. – Якраз у формі гри, розглядаючи предмети під лупою, відкриваючи шухлядки із загадками, залазячи в нору лисиці чи дупло у стовбурі дерева просто посеред кімнати, обертаючи кубики чи складаючи пазли, дорослий і дитина можуть відчути себе справжніми дослідниками і науковцями». Є також окремий зал для перегляду фільмів та сувенірна крамничка при вході.

3. Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського заснований у 1962 році, розміщений у центральній частині Коломиї, в дуже красивому старовинному будинку – колишньому Народному домі. Колекційні збірки нараховують понад 50 тисяч одиниць збереження і представляють усі види традиційного мистецтва гуцулів та покутян, починаючи з XVII ст. й аж до нинішнього часу. Це і художня обробка дерева (різьба, інкрустація, випалювання), металу та шкіри, і гончарство, і декоративне ткацтво, і килимарство, а також вишивка й одяг. Експозиції оснащені телеекранами з показами відеосюжетів. Також дуже важливо, що при музеї працюють реставраційні майстерні, що дає змогу власними силами проводити консерваційні та відновлювальні роботи. За словами громадської діячки, музейні стіни дійсно дихають народною творчістю, заряджають енергією предків. Після відвідин одразу хочеться переглянути старий сімейний альбом і скласти генеалогічне дерево.

4. Музей писанкового розпису в Коломиї налічує багату колекцію – 12 тисяч писанок, і не лише з України, а й з усіх куточків світу: від Пакистану до Єгипту, від Шрі-Ланки до Аргентини, від Китаю до Швейцарії. З 2008 року при музеї діє школа писанкарства. «Також важливо відзначити цей музей не лише через його архітектурну оригінальність, – каже Марія Козакевич, – а й тому, що це, мабуть, єдиний приклад за історію незалежної України, коли в Івано-Франківській області спеціально для музею побудували нове приміщення. Дуже хочеться вірити, що він буде з цього погляду не єдиний і не останній».

5. Музей етнографії в с. Крилос Марія Козакевич називає франківським «Скансеном», адже це єдиний у нашій області музей просто неба. На площі майже 7 га розміщені житлові, сакральні та господарські будівлі, характерні для чотирьох етнографічних районів Прикарпаття: Бойківщини, Гуцульщини, Опілля та Покуття. Завдяки цим взірцям народної архітектури можемо побачити місцеві будівельні традиції. Всередині споруд – експозиції, які відтворюють побут людей того часу і етнографічного району: посуд, народний одяг, музичні інструменти, знаряддя праці, хатнє начиння.

Автор: Наталія МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 11

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Читайте також: Коли міняється свідомість: топ-5 мотиваційних книжок від Тетяни Муравйової