ПЦУ чи УПЦ МП: за що боряться віряни в одному з сіл на Богородчанщині

Як раніше повідомляло МІСТО, в селі Похівка Богородчанського району Івано-Франківської області продовжилась боротьба за церкву.

Розповідають, що більшість громади села Похівки хоче молитися українською мовою, бути частиною Української Помісної Церкви. Однак служитель Московського Патріархату відмовився переходити і віддавати церкву, аргументуючи це тим, що церква є власністю релігійної громади, куди крім жителів села може входити, хто хоче. Однак люди згуртувалися і категорично відстоюють свої права.

До ПЦУ не хоче переходити всього маленька частина, яка є зазомбована отцем Володимиром. Вони розповідають, що слов’янський народ, тобто Україна, Росія та Білорусія, має жити разом у мирі та любові, – розповідає сільський голова Микола Остапчук.

Голова також каже, що отець своїми діями відбив від церки багато прихожан. Він не хотів сповідати, причащати, вінчати, хрестити та відспівувати всіх тих, хто не відносився до УПЦ МП.

За словами Миколи Остапчука всі прихожани постійно давали пожертви. Тепер також віряни греко-католицької церкви висловили бажання приєднатися до ПЦУ.

Нагадаємо, що сьогодні Верховна Рада України схвалила законопроект, який визначає умови зміни релігійними громадами підлеглості від однієї церкви до іншої. За проголосувало 229 депутатів з 226 мінімально необхідних, повідомляє ВВС Україна.

Документ уточнює статтю 8 закону про свободу совісті та релігійні організації. Вона визначає статус релігійних громад в Україні і їхнє право на зміну юрисдикції.

Експерти вважають, що такі зміни можуть пришвидшити перехід релігійних громад від УПЦ Московського патріархату до новоствореної помісної Православної церкви України.

Представник президента в парламенті Ірина Луценко 15 січня заявила, що під юрисдикцію ПЦУ перейшли 70 приходів УПЦ МП. УПЦ МП виступає проти законопроекту.

Голова юридичного відділу УПЦ МП протоієрей Олександр Бахов заявив, що законопроект “спрямований суто на ліквідацію діяльності УПЦ (МП) шляхом рейдерського захоплення її майна”.

Наразі формулювання у законі, що діє, є досить розмитими – дається визначення релігійній громаді та надається їй право на підлеглість будь-яким релігійним центрам.

Щодо права на зміну юрисдикції, то йшлося про “вільну зміну підлеглості”. При цьому, відсутній порядок такого переходу.

Експерти вказували, що таке формулювання є досить абстрактним і не дає чіткої відповіді, якою має бути процедура переходу релігійної громади, як і яким числом членів громади ухвалюється рішення про перехід.

Згідно з законопроектом, членство у релігійній громаді є добровільним та визначається її статутом. Громада сама приймає до свого складу та виключає з нього, в порядку передбаченому статутом.

Законопроект визначає, що зміна підлеглості релігійної громади відбувається шляхом внесення змін до її статуту.

Відповідне рішення, згідно з законопроектом, ухвалюється загальними зборами релігійної громади, які можуть скликати будь-хто з її членів.

Кожна громада сама у своєму статуті визначатиме, яка кількість її членів необхідна для того, аби збори були повноважними.

При цьому, для переходу потрібна підтримка цього рішення двома третинами кількості присутніх на повноважних зборах.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

У разі зміни своєї підлеглості релігійна громада повідомляє про це Мінкульт, або облдержадміністрації, які публікують його на своєму веб-сайті.

Таким чином, якщо громада з 1000 людей у статуті визначить, що для проведення зборів необхідна присутність більше половини, тобто 501 людини, то для ухвалення рішення про перехід необхідна буде підтримка 334 членів громади.

Законопроект передбачає також і варіант, коли не всі члени релігійної громади підтримали перехід з однієї церкви до іншої.

Частина громади, яка виступає проти переходу, має право утворити нову громаду.

Але у такому випадку їм буде потрібно укласти новий договір про користування культовою будівлею і майном з їхнім власником.

Водночас частина громади, яка переходить до іншої церкви, не має цього робити і продовжує користуватись майном, яке було у неї раніше.

На період переходу вводиться мораторій на відчуження майна релігійної громади.

Такі зміни можуть пришвидшити перехід релігійних громад від УПЦ Московського патріархату до новоствореної помісної Православної церкви України.

Очікується, що за кілька років понад половина релігійних громад УПЦ МП можуть перейти до помісної церкви.

Натомість сама УПЦ МП передбачає, що процес переходу релігійних громад може супроводжуватись силовим протистоянням та тиском.

(Законопроект) фактично легалізує рейдерство храмів під провладну релігійну організацію, невизнану світовим православ’ям, і до якої ніхто не хоче добровільно переходити, – так раніше оцінив документ депутат від “Опозиційного блоку” Олександр Вілкул. -Ухвалення цього законопроекту призведе до “каруселей” псевдоправославних тітушек, які силою відбиратимуть храми”.

Народний депутат Юрій Бойко заявив, що “наразі відбувається наступ на канонічну Українську православну церкву”.

УПЦ МП раніше заявляла про тиск на неї з боку правоохоронних органів України, задля переходу до помісної церкви.

УПЦ МП не визнала об’єднавчий собор 15 грудня 2018 року, на якому створили ПЦУ та назвала його розкольницьким.