Раз і на все життя: чому церква не дає розлучень та з ким заборонено одружуватися

МІСТО разом зі священником Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ Володимиром Лукашевським, який служить у новому Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що в с. Старуня, продовжує серію статей про Святі Таїнства.

Все для того, щоб люди позбавились старих звичаїв та забобонів, які суперечать церкві, а також дізналися більше про всі нюанси.

Минулого разу ми розповідали вам про п’яте Таїнство – Єлеопомазання.

Сьогодні ми більш детально розповімо про шосте Таїнство – Подружжя.

Насамперед подружжя це є союз чоловіка і жінки і ніяк інакше. Встановлено це самим Творцем від початку існування людства, коли в Книзі буття говориться, що чоловіком і жінкою сотворив їх і сказав: «плодіться, множтеся та наповняйте землю, – каже священник.

За своїм характером подружжя  в християнському розумінні це союз чоловіка і жінки, який направлений на благо подругів і на народження й виховання дітей. В Євангелії маємо момент, коли Ісуса запросили з його учнями на весілля в Кану Галілейську, він благословив це подружжя. Відомий випадок, який ми читаємо також коли уділяємо це Таїнство. Властиво Ісус підносить оцей союз чоловіка і жінки не просто до якогось співжиття, але до гідності Святої Тайни. Священники вірять, що Господь сам провадить це Таїнство.

В християнській вірі дозволено мати лише одну жінку або одно чоловіка. В Старому завіті було дозволено багатоженство, але спочатку так не було. Бог створив лише одного Адама та одну Єву. В арабів та деяких інших народів зараз дозволено багатоженство, але це не просто можливість взяти собі декілька дружин – їх всіх потрібно рівномірно забезпечити та любити. Але в християнстві такого немає. В посланні Апостола Павла говориться: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як Христос полюбив церкву». Церква є одна і її Христос полюбив одну. І тому властиво опираючись на це розуміти. Що подружжя це є союз одного чоловіка та однієї жінки назавжди.

Перешкоди до Таїнства Подружжя:

• Не можуть укладати подружжя особи, які не є повнолітніми (в церковному розумінні це є хлопець від 18 років та дівчина від 17 років. Церква йде на поступки в критичних ситуаціях, а загалом є така вимога)
• Перешкодою є статеве безсилля з боку чоловіка, або жінки. Це розриває подружжя з самої його природи (Подружжя окрім блага подругів також направлене на народження та виховання дітей. Одначе безплідність не забороняє подружжя, а ні не розриває його. Тобто якщо жінка або чоловік є безплідним, але говорить про це і інший дає згоду – то шлюб можна укладати)
• Не може укладати шлю той, хто зв’язаний вузлами попереднього подружжя (якщо людина до цього мала церковний шлюб і він не був уневажнений. В церкві розводів нема)
• Не можна укладати подружжя з нехрещеними (Святі Тайни приймають люди, які охрещені)
• Не можна укладати подружжя з особою викраденою або затриманою з наміром одруження)
• Не може вступати в подружжя той, хто заради цього подружжя вбив свого подруга чи свою жінку)
• Не можуть вступати в подружжя ті, хто мають кровне споріднення (батьки з дітьми чи внуками, родичі до четвертого ступеня включно – рідні брати і сестри, стрийки й тітки з небожами, двоюрідні брати та сестри)
• Не можуть укладати шлюб посвоячені (вдівець чи вдова з донькою чи сином)
• Не можуть укладати шлюб хрещені батьки зі своїми хрещениками (між ними укладено духовне споріднення)
• Не можуть укладати шлюб ті, хто пов’язаний між собою правовим спорідненням (усиновлювачі з усиновленими або природні діти з усиновленими дітьми)

Вдівець чи вдова можуть повторно одружуватися, адже Таїнство дійсне допоки обоє подругів живі. Відповідно – смерть розриває цей союз.

Характерними рисами християнського подружжя є одність та нерозривність. Одність – те, що одна жінка та один чоловік. Нерозривність – те, що до смерті вони зв’язані одне із одним.

Тому перед тим, як прийняти шлюб, греко-католицька церква в обов’язковому порядку каже молодятам пройти курс передподружньої катехизації. Щоб молодята зрозуміли що на них чекає, бо має бути розуміння того, що вони роблять. Вони повинні готуватися до шлюбу не лише замовляючи ресторан та фотографів, а головне – в духовний спосіб.

Тобто слід належно посповідатися молодятам (церква рекомендує посповідатися з усього життя) та їхнім рідним, вони повинні бути обізнані з катехизною частиною (знати Символ віри, Отче Наш, Богородице та інші речі), наречені повинні пройти канонічну душпастирську розмову, майбутнє подружжя має надати необхідні документи (свідоцтво про хрещення та миропомазання, народження, паспортні дані і так далі), ксерокопію цивільного свідоцтва про одруження (перш ніж взяти шлюб в церкві, подружжя має засвідчити свій союз нотаріально перед державою).

Розірвати шлюб церква не може – що Бог з’єднав, людина хай не розлучає. Але може уневажнити попередній, якщо знайшли причини, які є серед заборон. Наприклад, коли хтось приховав певні психічні захворювання, залежність від наркотиків тощо.

Процедурою уневажнення в Івано-Франківській Архієпархії УГКЦ займається Митрополичий трибунал. Для цього потрібно подати цілий список документів, проводиться розмова, там є відповідні священники, які займаються цими питаннями та більш обізнані в цьому.

Люди мають розуміти, що таке Подружжя. Це є раз і на все життя. Не можна одружуватися через якусь вигоду, бо вона може пропасти в будь-який момент. Війна цьому не дасть збрехати. Коли ти одружився через маєтки, машини, а тут прилетіла ракета – і нема нічого. Тоді настає глибоке розчарування. Також маємо розуміти, що подружжя має базуватися на любові, бо все минає – краса, маєтки, достаток, роки, все проходить. Якщо подружжя не побудоване на любові, то воно не витримує. До того ж, якщо в суспільстві є нормальні сім’ї, то і суспільство є нормальним, бо має надійний фундамент. Багато хто думає, що християнство вимагає лише народжувати – це не правда. Перше, про що говорить нам дефініція християнського подружжя, це є благо подругів – щоб я збільшував щастя моїй половинці, а вона мені. Тоді вже в любові народжуються діти і в таких сім’ях вони виростають нормальними людьми. Праведний митрополит Андрей Шептицький писав, що ті народи міцні та сильні, в яких міцна сім’я.