“Я дякую Богу, що такі люди є”: реабілітологи ЦМКЛ поставили на ноги отця Михайло Волошина
24 Грудня, 11:20
Поділитись статтею
Добрий батько любить та завжди приймає своїх дітей, бачить їх цінність та найкращі якості – саме так отець Михайло Волошин ставиться до кожної людини.
Влітку священник лікувався в Центральній міській клінічній лікарні Івано-Франківської міської ради , перебуваючи на межі життя та смерті через інсульт. Потім пройшов ефективну реабілітацію.
Отець Михайло – дуже особлива, щира та проста у спілкуванні Людина. У зовсім юному віці, коли йому було 17 років, зробив свій основний життєвий вибір – вирішив стати священником та піти в монастир. Він родом із Львівщини, але через своє служіння жив у різних куточках України, а також за кордоном.
Зараз перебуває в Івано-Франківську на парафії в церкві по вулиці Івасюка.
Священник розповідає, що неодноразово хворів, а тому лікувався в різних медичних закладах України, у нього аритмія серця, йому також проводили різноманітні операції.
«Мій живіт порізаний як старий кожух, або так, ніби я з фронту повернувся», – з гумором говорить священник.
Інсульт стався в о. Михайла якраз в той час, коли він перебував у ЦМКЛ, потрапивши до лікарні через ниркову коліку. У відділенні урології та малоінвазивної хірургії йому видалили камені з нирок. Священник розповідає, що він добре себе почував і вже готувався до виписки, але одного разу, йшовши коридором лікарні йому стало зле і він знепритомнів. Пацієнту одразу ж надали медичну допомогу.
«Ми побачили ознаки інсульту, провели комп’ютерну томографію та ангіографію. Після діагностики здійснили тромболітичну терапію (фармакологічне розчинення тромбу), оскільки якраз був найбільш сприятливий час для цього. Терапевтичне вікно при інсульті – 4,5 години. Священнику ввели препарат актилізе до години часу від початку інсульту. В якісь мірі отцю Михайлу пощастило і всі обставини були на його користь. Ураження головного мозку було дуже великим – саме аритмія серця спровокувала такий сильний ішемічний інсульт. Нашому пацієнту обов’язково потрібно пити препарати для розрідження крові, щоб не сталось надалі повторних інсультів», – говорить лікар-невролог Марія Дубина.
Ранню реабілітацію почали одразу в реанімації. Адже після інсульту в отця Михайла була паралізована ліва частина тіла. Вчились спершу сидіти, стояти, далі робили перші маленькі кроки. Через аритмію серця у пацієнта є протипоказ до надмірних фізичних навантажень.
«Те, що отець Михайло настільки добре відновиться, ми, якщо відверто, не сподівались. Спільно пройшли дуже тяжкий шлях. Бувало йому ставало погано і під час занять. Але правильний підбір і дозування вправ давали ефект. До кожного пацієнта на реабілітації, який втратив здатність ходьби, індивідуальний підхід. Бо багато ще залежить від особливостей організму людину. Ще тоді у серпні ми відновили йому ходьбу», – говорить Дмитро Духович.
Про свого фізичного терапевта священник каже:
«Золота людина, він мене поставив на ноги. Я дякую Богу, що такі люди є».
І в його добрих очах з’являються сльози…
На жаль, нещодавно на свої іменини, під час Служби Божої з нагоди свята Архистратига Михаїла, священнику знову стало погано. Він знепритомнів прямо під час богослужіння у церкві. Медики кажуть, що швидше за все так сталось тому, що отець Михайло натще випив таблетки від тиску.
«Зараз у нього вже немає таких тяжких порушень, які були тоді влітку після інсульту. Тому працюємо над подоланням залишкових явищ», – говорить Дмитро Духович. Хоч о. Михайло все чітко і зрозуміло говорить, але каже, що до інсульту його вимова була іншою.
Поки священник ще не може і співати. Втім, терапевт мови і мовлення Христина Грицко відзначає, що через сильне бажання і мотивацію, голос можна відновити:
«Первинно в неврологічному відділенні пацієнт мав порушення ковтання, харчувався через нозо-гастральний зонд. Також була дисфонія, голос його був тихий, переривчастий через слабкість м’язів, що беруть участь у диханні та фонації. Окрім того, була порушена вимова. Впродовж першого циклу реабілітації відновилась функція ковтання, пацієнт почав самостійно їсти та пити, а також відновилась сила та гучність голосу. На другому реабілітаційному циклі ми працювали над звучанням та чіткістю мовлення і досягли непоганих результатів, однак ще залишаються деякі труднощі інтонування, контролю дихання та чіткості вимови. Отець Михайло обіцяв дотримуватись всіх рекомендацій після виписки та продовжувати займатись самостійно, щоб відновитись наскільки це можливо. Тому, надіємось, що він ще зможе згодом заспівати».
Роздумуючи про Різдво Христове та бачивши приклад віри отця Михайла, розумієш, що справжня велич завжди – у простоті.
Поділитись статтею
