Добре вино хоче поваги

200 сортів винограду, сотні літрів вина і безмежна любов до справи. У селі Раковець на Богородчанщині вже купу років Василь Богровецький робить добре вино. У свій погріб впускає не кожного, бо вино хоче лише хороших людей. 

«Добре вино жадає поваги – його важливо споживати правильно і обов’язково з бокала – це впливає на смак, – показує майстер-клас Василь Богровецький. – Найперше бокал з вином треба трохи покрутити, щоб напій розкрився. А по склі мають стікати «ніжки» – це ознака правдивого вина. Потім глибоко вдихаєте аромат – ніс засуньте аж у бокал. Це розбудить нюхові рецептори. Насолодіться палітрою запахів. Тоді можна робити перший ковток. Але не ковтайте одразу. Трохи потримайте у роті – у цей час прокидаються смакові рецептори. І головне – післясмак. З кожним наступним ковтком післясмак буде інший». 

Бог так дав, що вродило

У селі він першим почав вирощувати виноград і робити вино. Ще в 1985 році привіз кілька саджанців з Молдови – брат подарував, до речі, досвідчений винороб. 

Тоді пан Василь якраз заклав фундамент для своєї хати і поруч посадив виноград. Були чотири кущики, а тепер розкинулися аж на 25 соток. 

Своє перше вино посмакував, коли добудував хату. На новосіллі. Це було червоне солодке вино, густе і насичене, всім за столом сподобалося – чоловік добре пам’ятає. 

«Взагалі мені тоді було не до виноробства, – сміється він. – Я працював на роботі, мав велику господарку, городи… Зробив кілька літрів, бо вже не було куди виноград подіти – не викидати ж. Бог так дав, що гарно вродило, отже, треба спожити».  

Спочатку виготовляв кустарними методами – душив виноград руками, бо навіть пресу не мав. З роками пан Василь обріс досвідом і майстерністю, приєднався до Клубу виноградарів Прикарпаття. Двічі його вино ставало найкращим в області, на щорічних дегустаціях отримував призові місця. 

Наразі виготовляє 20 видів вина, серед яких і його авторські: «Раковецький сувенір», «Легенда Раківця», «Перлина», «Магарач», «Мускатель»… Про свої вина може говорити годинами і з такою любов’ю, ніби про власних дітей розповідає. 

У Клубі виноградарів пана Василя жартома називають «дамським угодником», бо здебільшого робить «жіночі» вина – солодкі і напівсолодкі. «Я просто їх люблю найдужче, – сміється чоловік. – А по-друге, в нашій географічній зоні не завжди вдаються сухі вина – бракує сонця». 

Wine Glasses And Bottle With Barrel In Vineyard At Sunset

Як пощастить

Щоб виноград почав добре родити, треба плекати його щонайменше років зо п’ять. Ця справа потребує сталевого терпіння. «Тут, як пощастить, – усміхається пан Василь. – Садиш виноград, але ніколи не знаєш, чи встигнеш напитися вина з того врожаю». 

Кожен сорт винограду по-різному віддає свою ароматику у вині – це може бути смак лимона, сливи, персика, карамелі, полуниці, груші… При чому кожен знаходить щось своє. Одному на смак – як сушена слива, а інший у тому самому вині відчуває ожину. І той, і той має рацію. 

«До речі, той самий сорт винограду, але в різних пляшках може мати геть інший смак. Так є, – каже винороб. – З різних причин. Наприклад, в одну пляшку потрапило більше повітря».

Пан Василь каже, що міцних алкогольних напоїв не вживає, а коли йде на якусь гостину, то завжди зі своїм вином – нічого іншого не п’є. 

«Більшість магазинних вин навіть нюхати не можу – чую «хімію». Не тому, що я такий вредний, – усміхається винороб. – Просто, спробувавши хоч раз натуральне вино, більше не зможеш навіть глянути в інший бік».  

Чоловік пояснює, що добротне вино і менше п’янить, бо туди не додають спиртів – самий виброджений виноград. 

Дружина винороба пані Ольга – перший дегустатор його напоїв. Каже, на початках трохи злилася через чоловікову затію з виноробством, бо постійно пропадає у своїх виноградниках. Але бачить, як горять його очі – «хіба можна злитися за те, що людина – щаслива?»

«Вранці лиш прокинеться – і вже помчав до винограду, – усміхається жінка. – Ледве докличешся, аби поснідав. І знову назад, бо ще щось не доробив. Аж до обіду там висиджує. Мене геть не чує. Дзвоню, щоб ішов обідати. Приходить, обідає і повторюється та сама історія – вовтузиться з виноградником поки надворі не стемніє. І так майже кожен день. Хоча на такого чоловіка гріх жалітися: руки – золоті, все вміє в хаті зробити і робить».  

Після нас не буде нас

У свій винний погріб пан Василь впускає далеко не всіх, адже вино хоче лише добродушних людей. «Вино – це живий організм, – каже чоловік. – Я беруся за його виготовлення тільки в хорошому настрої». 

Все вино у погребі зберігається у величезних скляних бутлях. Іноді треба дати напою «подихати» – перелити з однієї бутлі в іншу. Поки переливатиметься – набереться кисню. Головне – аби не забагато, бо зіпсується. 

Чим довше зберігається, тим воно смачніше. Особливо для поціновувачів. У пана Василя найстаріше вино ще з 2010 року. Щороку з кожного врожаю чоловік відкладає по одній пляшці – для нащадків. 

«Ні, я не переживаю, що колись, коли мене не стане, моїми виноградниками і вином ніхто не схоче займатися, – сміється винороб. – Після нас не буде нас. І так воно є. Я на совість роблю свою справу, а як потім буде – так і буде. То не кожен може вино робити. Виноград має любити тебе, а ти – виноград. Інакше діла не буде».  

Наталя Мостова

Куряча печінка, тушкована у червоному вині

• 500 г курячої печінки
• 4 головки ріпчастої цибулі
• 2 помідори
• 200 г борошна
• 2 ст. л. солодкої паприки
• 0,5 ч. л. меленого перцю чилі
• 3 ст. л. темного соєвого соусу
• 1 скл. червоного напівсолодкого вина 
• 50 мл олії

Цибулю наріжте півкільцями і обсмажте в олії. Печінку промийте, видаліть всі плівки і жир, залиште, щоб стекла зайва рідина. Тим часом змішайте борошно, паприку, перець чилі і запаніруйте шматочки печінки в цій суміші. Швидко обсмажте до появи золотистої скоринки. Помідори ошпарте, зніміть шкірку і перебийте в блендері або перетріть. Пюре додайте в ємність з печінкою, туди ж влийте вино, соєвий соус. 

Перемішайте і тушкуйте, накривши кришкою, на середньому вогні близько 10 хвилин. Потім додайте цибулю і протушкуйте ще 10 хвилин, періодично помішуючи. Додайте сіль за смаком.

Риба в білому вині

• 4 філе свіжої риби (може бути скумбрія)
• 3 зубці часнику
• сік з половини лимона
• 1/2 склянки білого вина
• 1-2 перцю чилі
• 10-12 помідорів чері
• кілька ложок оливкової олії
• кілька гілок кмину

На дно жаростійкої посудини влийте оливкову олію, покладіть філе і посоліть за смаком. Посипте часником і перцем чилі, порізаним на дрібні шматочки. Додайте лимонний сік і біле вино. У самому кінці покладіть гілки кмину і розрізані навпіл помідори чері.

Випікайте близько 20-30 хвилин при температурі 220°С. Час випічки залежить від сорту риби.

Винні кекси

• Борошно – 500 г
• Вино біле напівсухе – 1 скл. 
• Цукор – 1 скл.
• Яйця – 2 шт.
• Масло – 100 г
• Розпушувач – 10 г
• Сода харчова – 10 г
• Цукор ванільний – 10 г
• Виноград – 150 г
• Олія – 20 мл
• Пудра цукрова – 30 г

Розм’якле масло розітріть зі звичайним і ванільним цукром. Додайте яйця і збийте міксером до пишності. Борошно просійте з розпушувачем і содою. Потрохи додавайте його в масляно-яєчну масу. Замішуйте тісто, підливаючи вино. Має вийти однорідне, гладке тісто. 

Форму для випікання застеліть пергаментом, змастіть олією і вилийте в неї тісто.

Виноград помийте, обсушіть і розріжте навпіл. Викладіть половинки винограду зверху на тісто. Помістіть форму в духовку, розігріту до 180°C, на 40 хвилин. Готовий гарячий кекс посипте цукровою пудрою.